Літгостіная: чому п'єсу "Дракон" Шварца знімали з показу, і в чому була головна помилка фільму Захарова

Ми знаємо його творчість, але не знаємо його особи.

У рубриці "Літературна вітальня" Олексій Курилко та Анастасія Білоусова дискутують про життя і творчість геніїв. Цього разу - про саму загадкової казці Євгена Шварца, за якою знятий фільм-притча "Убити дракона".

Євген Шварц: "Я написав би" Дракона "навіть в пеклі"

Олександра Білоусова: Давай, Леш, відразу зізнаємося читачам, що сьогодні у нас з тобою не зовсім звичайна Літгостіная, вірно? Тому що будемо говорити не стільки про книгу, скільки про фільм - шедевр кінодраматургії, фільмі-притчі "Убити дракона" за казкою Євгена Шварца, який наші батьки дивилися, затамувавши подих. А після діставали з серванта красиві чарочки, йшли на кухню - і мовчки "запивали" фільм горілкою, намагаючись змити біль в душі від фраз: "Це найсміливіші люди міста, але вони дуже бояться". Або: "Де народ? Це не народ. Це гірше народу - це кращі люди міста!" Правда, я тоді взагалі нічого не розуміла. Йшла в іншу кімнату грати в іграшки.

Олексій Курилко: Анастасія, відразу внесу корективи. Фільм "Вбити дракона" насправді знятий за сценарієм Горіна, який був написаний Григорієм Ізраїлевич за мотивами п'єси Шварца "Дракон". А та, в свою чергу, була створена Євгеном Шварцем за мотивами народної казки. Шварц, як і Шекспір, рідко писав п'єси оригінальні - частіше він писав власний варіант на основі чужих сюжетів. Дві з трьох найгеніальніших п'єс написані за мотивами відомих казок Андерсена.

Олександра Білоусова: Ти маєш на увазі "Попелюшку" і "Снігову королеву"?

Олексій Курилко: Так. В даному випадку за основу був узятий казковий сюжет народів Південно-Східної Азії про дракона, перемогти якого неможливо, оскільки, вбивши дракона, переможець сам стає драконом. Шварц, крім основної теми, торкався масу інших цікавих тем і припущень. Наприклад, в п'єсі більшість городян вважають нормальним жити під владою дракона. Більш того: вони не бажають, щоб їх рятували, їм не потрібна свобода, вони просто не знають, що з нею робити. Ось найстрашніше, що можна зробити з народом! І можна тисячу разів повторювати, ніби Шварц писав п'єсу під час Другої світової війни і що мав на увазі фашизм. Але всі розуміють, що Шварц писав про наших людей, про нашу державу і про внутрішні наші проблеми. Про тих, що страшніше зовнішніх. А тим паче - Горін, загострила всі до межі і висміяли до звичного і рідного абсурду.

Олександра Білоусова: Я не читала, зізнаюся, п'єсу, але дивилася фільм. Хоча в дитинстві не розуміла і швидко втрачала до нього інтерес. Приблизно так вчинив зараз і мій 10-річний син. Побачивши Янковського, який прийшов до своєї нареченої в будинок, син запитав: "Це хто?" - "Дракон". - "Ні, мам, це людина". - "Ну ... Цей дракон так давно жив серед людей, що сам іноді перетворюється на людину". - "А! Як Бетмен?" - "Ну, да ... Майже". Він кивнув і пішов до своєї кімнати. А я подумала, як же правильно у фільмі сказано: "Сьогодні кожен сам вирішує, що він бачить".

Олексій Курилко: Анастасія! Ти потрапила в точку. Але це не той випадок, коли художник темнить. Тому мені і не подобається приставка "притча". Притчу можна трактувати по-різному, а ось філософська казка говорить ясно про справжній стан справ. Треба лише і самому бути не дурніші автора, і тоді всім все зрозуміло. Інша справа, що Шварц - песиміст, і його розчарували його сучасники. Він шкодує людей, але з огидою, бо він і подумати не міг, що страх може з порядних людей робити мерзотників, з героїв - трусів, а з романтиків - циніків і прагматиків. Ось фрагмент з п'єси, не з фільму:

Ланцелот: "І все-таки вони люди".

Дракон: "Це зовні. Якби ти побачив їх душі - ох, затремтів би. І втік би навіть. Не став би вмирати через калік. Я ж їх, люб'язний мій, особисто покалічив. Як потрібно, так і покалічив. Людські душі , люб'язний, дуже живучі. розрубати тіло навпіл - людина здохне. А душу розірвеш - стане послушней, і тільки. ні, ні, таких душ ніде не підбереш. тільки в моєму місті. Безрукі душі, безногі душі, глухонімі душі, ланцюгові душі, лягаві душі, окаянні душі. Знаєш, чому бургомістр прикидається психічнохворим? Щоб приховати, що у нього і зовсім ет душі. Діряві душі, продажні душі, пропалені душі, мертві душі ".

Тут вже і паралель з Гоголем, якого Шварц вважав одним з учителів своїх. А ось Горін, за першою професією лікар швидкої допомоги, немов прийнявши естафетну паличку, так само ставить більшості людей безпомилковий діагноз. І невтішний. Хоча Горін ще вірить в окремих героїв, здатних пробудити в масі, в натовпі, в стаді, людей, особистостей. До них волає Горін, на них він сподівається ...

Олександра Білоусова: Олексій, сьогодні я побачила в "Убити дракона" паралелі з коханим в юності фільмом "Замок" за Францу Кафку. Там Землемір, як і Ланселот, намагається зробити свою роботу, але не може. Тому що нікому не потрібно. Тому що людей влаштовує жити в світі абсурду і залежності. "Замок" я любила дивитися і переглядати після пар в університеті. А брат мами, прослухавши мої захоплення, посміхнувся і сказав: "Це пройде. Коли ти почнеш жити сама і досягати всього сама, цей фільм ти, швидше за все, вимкнеш ще на початку. Або перемкнеш на" Іронію долі "або" Кавказьку полонянку " . Тоді я не розуміла, про що він, а зараз зрозуміла - коли дивилася "Убити дракона". я витримувала максимум 15 хвилин, а в перервах томилася від спогадів, як мені довелося виживати в чужому місті самій, заробляти гроші , Оплачувати доларовий кредит ... Це ж що було? Чи не підкорення чи світу Дракона в особі чергового начальника? А коли намагалася перешкодити тому, що вважала неправильним - чула приблизно те ж, що говорив Шарлемань старий бургомістр, який надумав одружитися на його молодий дочки: "Якщо будеш нудним на весіллі, я все одно одружуся на Ельзі, але як на сироті. Гаразд, отримаєш державне винагороду, а зараз або посмертно - вирішуй сам ". Так, це гротеск. У житті драматургія маскується в дрібницях (мене б не вбили, а, наприклад, звільнили), але дивитися "Убити дракона" від цього не легше. І о-о-дуже хочеться переключити на "Іронію долі" ...

Олексій Курилко: Дивно! Ти не побачила, що Горін зробив з безнадією Шварца. Він поселив туди надію і посміявся над тим, як люди перебільшують можливі наслідки від боротьби зі злом і ступінь марності боротьби.

Олександра Білоусова: Так, я розумію, про що ти говориш. Але я ще й уявляла, як би зараз дивилися "Убити дракона" бійці, які воюють за нашу країну на Донбасі! Скільки б горілки їм довелося випити після фрази: "Нашого дракона може перемогти тільки він сам". Або: "Що б не трапилося - у нас завжди свята, свята ...". Але це вже про Євробаченні. Або ось родичам в РФ, які до сих пір вірять в "бандерівців, що пожирають немовлят", варто було б переглянути частину, де Ланселоту розповідають про "звільнення Драконом міста від циган". "Ні, я правда не бачив жодного цигана в житті, але як зараз пам'ятаю ... Ми проходили в школі ... Це страшні люди!" - "Хто ж вам розповів це все?" - "Наш Дракон". Адже ці люди після смерті Дракона будуть так виправдовуватися: "Ми були щирі, пан Ланселот ... Адже треба ж когось любити".

Тандем. Письменник Олексій Курилко і журналіст Анастасія Білоусова

ДРАКОН- ЯНКОВСЬКИЙ ЯК ПОМИЛКА РЕЖИСЕРА

Олексій Курилко: У сталінські часи "Дракона" заборонили після двох десятків показів. У влади стояли недурні люди: вони побачили в п'єсі сенс, який, як запевняють багато, і сам Шварц не вкладав! Але цензори сенс побачили. П'єса була заборонена на довгих 18 років. А потім дивувалися, що Шварц все передбачив! І те, що буде після смерті Сталіна, і хто стане засуджувати сталінізм, хоча колись був його вірним помічником, і хто вийде в герої, і що почнуть говорити про реальні героях, чию перемогу і навіть саму боротьбу присвоять собі інші. П'єсу знову заборонять. А потім прийде Горін. І, сховавши верхній шар істини, розповість про щось більш страшне. Що буде відбуватися і далі з нами, якщо ми не зробимо головного ...

Олександра Білоусова: А що ж головне в боротьбі за свободу?

Олексій Курилко: Як, хіба ти не зрозуміла? Недостатньо вбити дракона, який забрав свободу і змусив славити це ганебне рабство, а потім і нудьгувати про нього, як про кращий час в історії народу. Головне - вбити дракона в собі! На цьому зробив акцент Горін. Слід визнати, що і Шварц цю думку вкладав в п'єсу, але побіжно! А Горін підкреслив. Мало повстати проти тиранії, мало добитися свободи і продовжувати захищати її щодня, щогодини ... Мало! Необхідно кожному громадянину вільного країни перебудуватися, стати вільним і чесним із самим собою. Потрібно вбити - кожному - вбити свого особистого дракона в собі! Це і є найголовніше, воно ж - найскладніше! І тільки тоді ми стане гідні і чужий любові, і кохання власного ... А якщо ми самі не любимо себе - бо нема за що, - то хто інший щиро полюбить нас?

Олександра Білоусова: Ось, до речі, Олексій! Кохати! Ключове слово! Саме на любов я і робила ставку. Дуже сподівалася, що хоча б переможе любов ... За одне те, що чоловік ласкаво і щиро назве тебе: "Панночка ..." - я, як і Ельза, готова всю себе віддати, без залишку. Для мене, як і для Ельзи, любов - це "знати, кого потрібно захищати". І навіть якщо чоловік цей потім негідником виявиться, у мене ще довгий час буде бажання його "захищати". А то, як Ельза стала молитися за Ланселота в місті, де вже давно ніхто не вміє молитися - взагалі розігріло мені душу! Словом, я робила ставку на Ельзу. Але помилилася: "Ні, це не любов, це наша традиція". Ельза - дитя свого соціуму. Вона не може бути з чоловіком, який вважає всіх навколо рабами і закликає "Убити дракона в собі". Вона - за колектив, "щоб не соромно було перед сусідами" ... Ось вона, нудна правда життя. У житті, на жаль, перемагає не любов. Перемагає Дракон.

Ельза: "Я за вас молилася!"

Олексій Курилко: Зовнішній або внутрішній ... Їх кілька адже.

Олександра Білоусова: Тому вже знаючи це, Леш, адже і насправді задумаєшся: а чи варто вбивати дракона? Може, нехай живе? Ну ... Чи зустріне чергового Ланселота - зійдуться у битві, голови втратить, але на їх місці нові виростуть. Адже дракона вбити не можна, Леш. Його можна або приручити і йому прислуговувати, або йти від нього світ за очі.

Олексій Курилко: Як? А стати Ланцелотом? Хоча і Ланцелот не позбавлений недоліків. Його життя - боротьба з драконами, упирями, чудовиськами, з іншими людьми, нарешті! Ланцелот не здатний жити мирно.

Олександра Білоусова: Але Шварц милується своїм Ланцелотом ...

Ланселот: "Я лише перехожий"

Олексій Курилко: Анастасія, Шварц частково милується і Драконом, і в п'єсі він набагато обаятельнее, ніж в сценарії Горіна. Хоча і Захаров - режисер фільму - милується драконом. Недарма він довірив цю роль самому чарівному і самому органічному і світлого людині в його трупі - Янковському. Але це, до речі, була помилка: у Янковського природна чарівність і харизма, і вона просвічується крізь будь-який грим. Тому ми не віримо, що Дракон жорстокий, нехай він навіть на очах дитини вбиває його батька. Батько так улесливості, що нам його не жаль, а дракон, навіть якщо і жорстокий, але справедливий. Що ще робити з тарганом, як не тиснути його, мерзенного, жалюгідного, брудного, вульгарного, боягузливого?

Олександра Білоусова: Хоча Янковський з Леоновим - незрівнянні!

Олексій Курилко: Тому я вважаю, що Марк Захаров помилився! Помилився вперше в житті! Ми так поважаємо і любимо Янковського, що ні відчуваємо, наскільки страшний і жорстокий його герой. А Горін дракона саме таким і намагався змалювати. В результаті Дракон не так уже й поганий. І бургомістр, ще ничтожнее дракона, у виконанні милого, доброго, теж вкрай привабливого Леонова нам симпатичний. А це неправильно! Не можна пом'якшувати думку драматурга і сценариста таким режисерським рішенням.

Бургомістр: "Це народ? Це гірше народу! Це кращі люди міста"

Олександра Білоусова: Але ж влада і здається чарівною на вигляд, Леш?

Олексій Курилко: Настя, ось слово ключове! Здається! А Леонов і Янковський були такими насправді, і ніякої текст не підірве в наших очах їх репутацію. Слава Богу, серед наших політиків немає талановитих артистів, тому ми все одно відчуваємо їх фальш і гру. Це саме гра! Напевно, тут Пушкін мав рацію, геній і лиходійство - дві речі несумісні. Злодій може бути талановитим, але якби Господь обдарував його генієм, він би не міг творити зло в таких масштабах. Шварц неодноразово підкреслює, що ось як раз "наш дракон" - найгеніальніший дракон з усіх. Але Горін вже інакше розставив пріоритети в тексті сценарію. Словом, відмінностей маса, і вельми істотних! У похмурого Шварц був хепі-енд, як і належить в казках. А у доброго Горіна навпаки: Ельза розлюбила Ланцелота, нібито побачивши в ньому нового дракона, а Ланселот чесно зрозумів, що більшість - дріб'язково і по-рабськи.

Дракон: "Папа завжди говорив - знищуй архіви"

ПО ЗМІСТУ У ФІЛЬМІ ВСЯ п'єсою Шварца перевернути з ніг на ГОЛОВУ

Олексій Курилко: Втім, до сценарію доклав руку і сам Захаров. А Захаров, хоч і дозволяв собі все життя носити проти владі дулю в кишені, але саме в кишені - відкрито ніколи не був борцем і бунтарем. Він і сатиричну п'єсу міг поставити тільки після постановки п'єси про Леніна. Не будемо його засуджувати. Така традиційна гра художника з владою. Так і Мольєр надходив. Крім того, у фільмі жертвують гумором Шварца. Наприклад, де фраза Бургомістра: "Краще прикраса дівчини - скромність і прозоре плаття"? Горін стільки свого гумору вніс у фільм, що про викинутих гостротах Шварца не шкодуєш. Але ось за змістом багато перевернуто з ніг на голову. У фільмі майже немає страждання народу, що живе під владою дракона, зате яскраво показана ступінь приниження гідності. Той же епізод, де Дракон Захарова змушує "вченого" при дружині і синові зняти штани, а потім встромляє йому в пах вилку.

Олександра Білоусова: Жахливе місце!

Олексій Курилко: Євген Шварц ніколи б не написав і не схвалив цей епізод! Але з естетичних міркувань, а не від відсутності сміливості. Зі сміливістю у Шварца проблем не було. "Якщо не можна протестувати, то дозвольте хоч посперечатися". Це сміливо! Або "Єдиний спосіб позбутися від Дракона - це мати свого власного". Як я вже говорив, Ланселот Шварца інший, ніж у Горіна. Він каже: "І ви мене дуже засмутили. Я думав, що ви впораєтеся з ними без мене. Чому ви пішли до в'язниці? Адже вас так багато!". По суті, це розчарування самого Шварца. Адже він був хоробрим і часом безрозсудним. В молодості він запитав улюблену, що йому зробити, щоб вона вийшла заміж. Та пожартувала: "Зістрибнути з моста!". Стояла пізня осінь, але Шварц, не замислюючись, кинувся в холодну воду ... А в 1941-му, вже старою людиною, Шварц намагався піти добровольцем на фронт. Ще Шварц був добрий. Це його устами говорить Ланселот: "Жалійте один одного. Жалійте - і ви будете щасливі!". Зате ось Ланселот Горіна більш уважний ні до народу, а до особистості. На заяву: "Нас всіх так вчили!" він запитує: "Так, вчили. Але чому ти виявився одним з перших учнів?". І наприкінці фільму - наше майбутнє!

Олександра Білоусова: Ти про дітей, які біжать за повітряним змієм?

Олексій Курилко: Так. Пробігаючи повз того, хто їм це майбутнє подарував, діти біжать до того, хто їх розважає. До людини з особою дракона! Ланселот вимагає вбити дракона в собі, а Дракон, навпаки, вчить їх запускати повітряного дракона. Відчуваєш різницю? Але і п'єса, і сценарій, і фільм залишають питання: "Заради кого йдете на смерть? Хочете подарувати їм свободу? А що вони з нею робитимуть?". Навіть батько Ельзи зрозумів, що люди часто плутають свободу з вседозволеністю.

Читайте найважливіші новини в Telegram , А також дивіться цікаві інтерв'ю на нашому YouTube-каналі .