Мати і дочка: історія Зої і Вікторії Федорової

Мати і дочка. У обох непроста доля, але вони були талановиті, красиві, сильні і успішні. Погодьтеся, не так вже й часто зустрінеш таке поєднання, особливо коли мова йде про акторок. Зазвичай зоряне чадо кілька блідне на тлі знаменитих батьків, але тільки не в цьому випадку.

Зоя Федорова - учениця самого Завадського, подруга Лідії Русланової, всенародна улюблениця, виконавиця ефектних ролей, володарка численних регалій і в той же час дочка «ворога народу», за деякими даними має відношення до радянської «діамантового мафії».

Вікторія Федорова - російська Одрі Хепберн і Софі Лорен в одному флаконі, прикраса ВДІКу 1960-х років, співвласниця знаменитого манхеттенського ресторану «Російський самовар», в якому збирався весь цвіт російської еміграції: Бродський і Баришніков, Галич, Вишневська і Ростропович. ... В неї були закохані Едуард Володарський і Сергій Соловйов. Дочка американського адмірала, вона довгий час була розлучена з батьками і називала мамою власну тітку. Вікторія була богемна, скандальна і дуже темпераментна. В середині 1970-х актриса поїхала в Америку, як їй тоді здавалося ненадовго - просто, щоб побачити свого батька, але в підсумку вона залишилася там назавжди.

Життя Зої Федорової та її дочки Вікторії - це драматична сімейна сага, місцями нагадує хвацько закручений шпигунський бойовик. Спробуємо розібратися в цій непростій історії, залишає і зараз занадто багато питань ...

Зоя Федорова народилася в Санкт-Петербурзі в забезпеченій сім'ї робітників і була третьою дитиною. Після революції 1917 року кар'єра її батька стрімко пішла вгору, і вони переїхали в Москву. Олексій Федоров очолив паспортний стіл в Кремлі за протекцією самого Леніна, проте посів розкішну шестикімнатну квартиру (правда, від дорогих меблів тут же позбувся, адже негоже робітничо-селянської користуватися благами класових ворогів). Характерно, що стрімка кар'єра батька Зої закінчилася трагічно: в 1938 році він був заарештований як ворог народу.

Дивно, що за десять років до цього і сама Федорова потрапила в лапи НКВД. Невинний епізод, що стався на квартирі її знайомого, мало не коштував 17-річній дівчинці життя. А вся справа в тому, що Зоя завжди була відкритою, товариською, життєрадісною і дуже любила танцювати. Одного разу на молодіжному вечорі вона познайомилася з привабливим юнаків, витонченим цінителем музики і знавцем світських манер. Його звали Кирило Прові. Він грав на роялі, а Зоя танцювала фокстрот. І все б нічого, але юнак опинився англійським шпигуном (втім, чи було так насправді чи дівчину просто хотіли зловити на гачок?). Так чи інакше, Зою ар
естовалі і звинуватили в пособництві іноземній розвідці. Шокована дівчинка детально описала своє знайомство з Прові: мовляв, ніяких відомостей не передавала і про його протиправної діяльності нічого не знала. Як не дивно, її відпустили. Тоді. Але нескладно уявити, чим могла закінчитися вся ця історія. Згадати хоча б історію майбутньої актриси і мемуаристки Тамари Петкевич: уявні шпигуни і вороги народу коштували їй 7 років таборів, розлуки з сином і рідним Ленінградом. Втім, найтрагічніші моменти для Зої Федорової були ще попереду ...

Перші кроки в кар'єрі

Наша героїня з дитинства мріяла стати актрисою; батькові такий вибір був не до вподоби: він вважав, що професія повинна бути грунтовною і тому влаштував дочка в Держстрах. Зоя мучилася на ненависній роботі, але від свого палкого бажання не відмовлялася. Вона вступила до театрального училища на курс Юрія Завадського, правда, через 2 роки навчальний заклад закрився (ще одна перешкода!), Але Федорова і тут не відступила від мрії. Вона продовжила навчання при Театрі Революції, із задоволенням осягаючи ази акторської майстерності. Незабаром дівчині запропонували невелику роль у фільмі «Зустрічний»: Зоя була на сьомому небі від щастя і запросила на прем'єру всю свою сім'ю. Яке ж було її розчарування, коли під час перегляду з'ясувалося, що епізод вирізали при остаточному монтажі. Зоя присягнулася більше ніколи не зніматися, але ситуацію врятував режисер Ігор Савченко, несподівано запропонував їй роль пустотливий сільської Марусеньку в своєму фільмі «Гармонь». Дебют вийшов на рідкість яскравим: актриса сподобалася глядачам, її влучні фразочки били прицільно, а вигляд був таким, що запам'ятовується і привабливим.

Після вдалого старту кінокар'єра Федорової складалася більш ніж благополучно: фільм «Подруги», де актриса знялася з Яніною Жеймо і Іриною Зарубіна, приніс їй всенародну славу і натовп шанувальників. Правда, до того моменту Зоя Олексіївна вже була одружена з оператором Володимиром Рапопортом. Втім, цей шлюб виявився неміцним і недовгим. Подружжя жило на два міста: він - в Ленінграді, вона - в Москві. Володимир щиро намагався облаштувати їх побут і навіть виклопотав окрему квартиру, але Зоя не поспішала в північну столицю. Зрештою подружжя розлучилося з ініціативи самої Фе
Дорова (цього Рапопорт їй не пробачив ніколи).

сімейні трагедії

В кінці 1930-х сталося 2 трагічних епізоду: у матері Зої Олексіївни виявили рак, її зголосився оперувати німецький лікар, і ця подія стала переломним у долі їх сім'ї. Жінку так і не вдалося врятувати, а батькові актриси пригадали і недоведеною зв'язок дочки з англійським шпигуном, і звинуватили в тому, що він сам приймає в своєму будинку іноземних розвідників. Федорова заарештували і засудили до 10 років позбавлення волі. Зоя Олексіївна розуміла, що дочка «ворога народу» просто не може блищати на екрані і бути всенародною улюбленицею, але, як не дивно, її кар'єрі не стали перешкоджати. «Фронтові подруги», «Великий громадянин», «Весілля», - яскраві ролі сипалися на актрису як з рогу достатку.

Кажуть, їй до пори до часу був покровителем сам Берія. Правда, вона вперто ігнорувала його недвозначні натяки і пропозиції. Отримавши відсіч від норовливої ​​актриси, Лаврентій Павлович вручив Зої букет зі словами: «Це тобі на могилу».

Велика любов і розлука Зої Федорової

1940-і роки були теж непростими для актриси. На фронті загинув її коханий - льотчик Іван Клещев. У 1941 році жінка дізналася про смерть своїх батька і брата. Звичний світ рухнув на очах, і, здавалося б, всі надії на краще життя і особисте щастя були марні, але несподівано Зоя Олексіївна зустріла велику любов - статного красеня і американського дипломата Джексона Тейта. Дивно, але попередні трагічні епізоди ніяк не вплинули на актрису: вона не хотіла ховатися, не боялася арешту і не збиралася перешкоджати спалахнула почуттю. Закохані були настільки захоплені одне одним, що не помічали нікого навколо. Вони хотіли тільки одного: швидше народити дитину і назвати його / її Віктором або Вікторією. На жаль, Джексона вислали з СРСР раніше, ніж він дізнався про вагітність коханої жінки ... Чоловік думав, що їде ненадовго, і Зоя обов'язково прилетить до нього Америку. Хто знав, що доля розлучила їх назавжди і закоханих чекає лише коротка зустріч через тридцять років! А адже вони навіть не встигли попрощатися: актриса в той час була на гастролях в Криму, а Джексону дали 48 годин на те, щоб покинути СРСР. Ця історія по своєму драматичному напруженню навіть перекриває знамениту «Варшавську мелодію».

Арешт і заслання

... Зоя Федорова народила дочку в 1946 році. Вона не встигла насолодитися радостьюматерінства: коли Віке було всього 11 місяців, актрису звинуватили в роботі на іноземну розвідку і заарештували. Тепер не було ніякої вкрадливою м'якості і роз'яснювальних бесід: Зою били, обливали окропом, морили голодом і ламали їй пальці. Жінку засудили до 25 років ув'язнення з конфіскацією майна. Дісталося і сестрам актриси: Олександру разом з дітьми і маленькою Вікою вислали в Північний Казахстан, а Марію відправили на виправно-трудові роботи. Зломлена Зоя намагалася накласти на себе руки в слідчому ізоляторі, але наглядачі не дозволили їй померти. Актриса згадала про свій покровителя і написала Берії повне відчаю лист: «Я благаю Вас, вельмишановний Лаврентій Павлович, врятуйте мене! Я відчуваю себе винуватою за легковажний характер і нестриманий мову. Я добре зрозуміла свої помилки і кличу до Вас як до родномуотцу. Поверніть мене до життя! Поверніть мене в Москву! За що ж я повинна загинути? Єдина надія у мене на Ваше справедливе рішення ».

На жаль, ця відозва так і не допомогло акторці. Вона відбувала покарання в челябінської в'язниці, а потім її перевели у Владимирский централ (потрапити туди було рівносильно смерті). Її сусідка по камері були сестра Надії Аллілуєвої і співачка Лідія Русланова, з якої Зоя Олексіївна дуже зблизилася. На Вікин день народження вона зробила подрузі тортик з крихт печива і води. І не тільки цей зворушливий жест свідчив про ніжне відношення співачки до нашої героїні. Про непохитний характер Русланової ходили легенди: саме вона пояснювала Зої, що ні в якому разі не можна здаватися і потрібно клопотати про Віку, намагатися знайти її і всіма силами відновлювати і підтримувати зв'язок з дочкою.

Зоя Федорова в к / ф «Весілля в Малинівці», 1967 р

До речі, саме Лідія Андріївна підтримала подругу по нещастю і після звільнення. Співачка не тільки пустила Зою до себе жити, але і підтримала матеріально. Насамперед жінки зібрали Віке посилку з цукерками, апельсинами і яблуками (за свої 9 років дівчинка жодного разу не їла подібних «делікатесів»). Крім того, Русланова організувала довгоочікувану зустріч з Вікою і позичила подрузі свою шубу, щоб та виглядала гідно на цьому доленосному побаченні.

Життя після укладення

За 9 років вигнання дочка не знала нічого ні про Зою і вже тим більше про Джексона: щоб не травмувати її психіку, тітка видавала себе за її мати. Вони жили впроголодь, харчувалися картопляним лушпинням і замерзали, в жаху прокидаючись і бачачи, що всі стіни в будинку покриті товстою кіркою льоду ... Від родичів «ворогів народу» шарахалися як від прокажених, а дівчинку постійно дражнили за те, що та нібито підфарбовує вії і брови, щоб здаватися хоча б трішки привабливіше. Не витримавши нападок, Віка навіть провела розпеченим цвяхом по бровах і тут же заробила нове образливе прізвисько - «лиса».

... Вона повернулася в рідну Москву з непоказним валізкою, в якому було всього 2 сукні. Вікторія так описала свою зустріч з матір'ю: «Натовп потроху рідшала, і тут я побачила що біжить по платформі жінку, яка заглядала в обличчя перехожих. Раптом вона побачила мене і зупинилася. Потім кинулася до мене. Коли вона підбігла до мене ближче, я побачила, що вона плаче. І раптом вона обняла мене, і я злякалася, що вона мене розчавить. Я відчула, як мені на обличчя капають її сльози, і відчула, що вона вся тремтить ».

Пошук батька і спільне життя

Таємницю Вікиної народження розкрили не відразу, але поступово розлучені на довгих 9 років мати і дочка дуже зблизилися. Федорова прагнула кожну секунду заповнювати спілкуванням з улюбленою дитиною. Актриса, завдяки заступництву все тієї ж Русланової і Сергія Михалкова, знову повернулася в професію і почала зніматися. Їм з Вікою виділили квартиру на Кутузовському проспекті. Життя поступово налагоджувалося. Здавалося б, всі жахи були далеко позаду ...
Зоя Олексіївна вирішила розповісти доньці про її батька, коли Вікторія була підлітком. З того самого моменту звичайна радянська дівчина постійно мріяла, що тато обов'язково приїде з далекої Америки і зустрічатиме її з газетою в руках на ступенях готелю «Україна» ... Тоді вона і не думала, що все буде зовсім інакше, але твердо загорілася бажанням знайти батька . Заради цього Віка навіть відмовилася від своєї мрії стати психіатром; вона вирішила піти в актриси, щоб тато обов'язково побачив її на блакитному екрані.

До речі, Зоя дійсно вирішила знайти Джексона; вона познайомилася з перекладачкою Іриною Керк, яка погодилася допомогти актрисі в її пошуках. Трагізм ситуації полягає в тому, що Тейт не тільки не знав про існування дочки, а й був упевнений, що кохана жінка зрадила його, вийшовши за іншого чоловіка. А що йому залишалося думати, адже саме таку підроблену записку Джексону підкинули, коли той був у Швеції ...

Спочатку чоловік скептично поставився до известиям з далекої Росії (до того моменту у нього був уже третій шлюб і інші діти), але коли дізнався, що дочка, зачату в рік Великої Перемоги, назвали Вікторією, не зміг стримати сліз ...

Кар'єра Вікторії

А що ж Віка? Вона остаточно розцвіла, вступила до ВДІКу і почала успішно зніматися в кіно. «До побачення, хлопчики!», «Урок літератури», «Двоє», «Про любов», «Злочин і кара», - все її ролі були яскравими і ефектними. Критики розсипалися в компліментах, бачачи в ній «вишуканість європейського штибу, рідкісну в образі наших актрис». Кінокар'єра Вікторії Федорової була вдалою, чого не скажеш про її особисте життя. Актриса постійно була в центрі скандалів, шокувала чоловіків пристрастю до випивки і ненормативну лексику, билася з невірним коханим, кидаючи в його машину жмені каміння ... До 29 років вона встигла тричі побувати замужем: перший чоловік, режисер Іраклі Асатіані, шалено ревнував дружину, різав вени і погрожував викинутися з вікна. З другої чоловіком, економістом Сергієм Благоволін, відносини теж вийшли короткими і бурхливими. Не менш скандальним вийшов і союз з кінодраматургом Валентином Єжовим, який був в два рази старше Вікторії і відзначався великою любов'ю до спиртного ....

Життя в США

Хто знає, як би склалося життя актриси, якби не довгоочікуване запрошення, яке в 1973 році вислав її батько. Після цього Вікторія протягом 2 років безуспішно намагалася виїхати в США. Нескінченний збір документів і характеристик, партійні збори та інша тяганина ... Зрештою, змучена дівчина вирішила піти ва-банк і дати прес-конференцію для американських журналістів, щоб привернути увагу до своєї проблеми і прискорити виїзд. На щастя, цей жест відчаю дійсно подіяв. Актриса все-таки полетіла в США, де зустрілася з батьком. Дивно, але незважаючи на розлуку завдовжки в життя, вони зуміли знайти спільну мову.

Вікторія не планувала залишатися в Америці, але несподівано вона закохалася в льотчика Фредеріка Пуи: пара вирішила одружитися, а незабаром народився їхній єдиний син Крістофер. Зоя Олексіївна бачила онука лише кілька разів; вона з великими труднощами виїжджала до Америки. Актриса продовжувала активно зніматися в СРСР і навіть отримала престижну квартиру. Вікторія ж навпаки відійшла від кінокар'єри: банальні ролі російських шпигунок були їй нецікаві (вже чого-чого, а цього нав'язаного антуражу їй вистачало і в житті).

У 1981 році життя Зої Олексіївни трагічно обірвалося: тіло актриси було знайдено в її квартирі на Кутузовському проспекті. Федорова була застрелена. Версій цього таємничого вбивства було безліч. Так, наприклад, вважалося, що Зоя Олексіївна була пов'язана з «діамантовою мафією», до якої були причетні перші люди держави. Втім, це справа, покрите безліччю чуток, не розкрито і до цього дня.

Вікторія Федорова працювала моделлю, випустила автобіографічну книгу, з легкістю освоїла комп'ютер, закінчила курси веб-дизайну, створювала сайти і займалася хенд-мейдом. Вона розлучилася з четвертим чоловіком і вийшла заміж в 5 разів. Саме в цьому шлюбі Вікторія нарешті відчула себе найщасливішою. Її обранцем став рятувальник Джон Вайєр, з яким вона прожила аж до самої смерті. Красуня радянського кінематографа, легендарна богемна скандалістка ВДІКу і просто жінка зі складною і дуже цікавою долею померла в 2012 році від раку легенів (Вікторія завжди була завзятим курцем). Її прах, згідно із заповітом, був розвіяний над горами Пенсільванії.

Цікаві факти:

- Історія Зої Федорової згадується в серіалах «Мисливці за діамантами» (її грає Тамара Сьоміна) і «Галина» (там роль знаменитої актриси виконує Раїса Конюхова).

- Вікторія Федорова знімалася для журналу Harper`s Bazaar і була обличчям косметичної фірми Alexandra de Markoff.

- Син Вікторії Федорової не говорить по-російськи.

- В останні роки Вікторія займалася розписом гарбузів-горлянок.

Валерія Мухоедова

Схожі Пости