Національна політика Угорщини в роки Другої світової війни

У 1920 - 1940-х рр. Угорщина була багатонаціональною країною, в якій крім угорців проживали німці, євреї, цигани, українці, словаки, румуни, серби.
У 1920-х рр. в країні склалася офіційна християнсько-національна ідеологія, що стала основою «хортизму» - різновиди угорського націоналізму з традиційними ідеями переваги угорців над слов'янами і румунами, а також антисемітизмом. Нова ідеологія закликала угорців нести католицьку культуру за східні і південні межі своїх кордонів, які мали встановити у відповідності до «життєвого простору» угорської нації.
Відповідно до доктрини розширення «життєвого простору» Угорщина взяла участь в розподілі території Чехословаччини - в листопада 1938 року вона зайняла південні (рівнинні) райони Словаччини. Потім в ніч з 13 на 14 березня 1939 року угорські війська вторглися в раніше належала Чехословаччині частина Карпатських гір, населених українцями-русинами. З листопада 1938 року ця територія мала автономією, а з 14 березня 1939 проголосила свою незалежність - «Карпатська Русь - Рутенії».
Угорські війська зустріли опір місцевих Збройних сил «Організації Народної Оборони - Карпатська Січ (ОНОКС)». В ході боїв загинуло 200 угорських солдатів і 230 українських січовиків. Після поразки значна частина полонених січовиків було розстріляно. Місцеве угорське населення почало полювати за групами січовиків і вбивати їх на місці без суду і розгляду. Угорцями були розстріляні і колишні депутати Сейму Карпатської Русі Іван Грига та Лацанич.
Потім Генеральний штаб угорської армії прийняв рішення провести ряд бойових операцій по «очищенню» Рутенії "від чужих елементів, а про їх« очищення »доповідати кожні 10 днів». «Чужі елементи», до яких належали українці - польські піддані, виводили до угорсько-польському кордоні, і там передавали на розправу польській владі, які стратили їх без суду. Невеликі партизанські загони січовиків діяли в гірських лісах до січня 1940 р
У 1939 - 1944 рр. в Карпатах було паралізоване духовне, культурне життя, всі українські політичні та громадські організації були розпущені, а їх члени піддавалися арештам і висилці з краю. Натомість формувалися проугорські, колабораціоністські організації.
Введення угорських військ до Північної Трансільванії, що почався 7 вересня 1940, привів до масового виходу з цього регіону румунського населення (100 000 чоловік) і втечі угорців з Румунії (100 000 чоловік).

Місцеве угорське населення радісно зустрічає угорські війська, котрі вступають в Північну Трансільванію. Вересень 1940 р

На території, зайнятій угорською армією, відбулися погроми і вбивства - протягом двох тижнів загинуло близько 1000 румунів і євреїв. Найбільшою трагедією стала «різанина в іпе», де угорськими солдатами на чолі з лейтенантом Золтаном Вашварі (Zoltán Vasvári) було піддано тортурам, а потім убито 157 румунських селян з села Іп.

Зруйновані угорськими солдатами будинку румунів в селі Іп 13 - 14 вересень 1940 р

Також великою була «Трезнінская різанина», під час якій 9 вересня 1940 року в селі Трезнія угорські солдати 22-го батальйону під командуванням підполковника Акош (Akosi) розстріляли і закололи багнетами 93 людини (87 румунів і 6 євреїв) включаючи жінок і дітей.
У період угорського управління Північної Трансільванією (1940 - 1944 рр.) Проводилася політика етнічної сегрегації. Населення було поділене на три категорії: угорці, румуни і євреї. Відносно двох останніх категорій приймалися різні дискримінаційні заходи. Новий сплеск насильства стався в серпні - вересні 1944 р, коли Румунія перейшла на бік антигітлерівської коаліції. Сотні румунів і євреїв (точних даних) були вбиті угорськими солдатами, жандармами і ополченцями. 9 вересня 1944 р 126 євреїв загинули в містечку Шармаш.

Ексгумація тіл убитих угорськими солдатами євреїв в Шармаше. 1945 р

У квітні 1941 р Угорщина взяла участь в нападі Німеччини і Італії на Югославію. На приєднаних територіях (Воєводіна) був встановлений режим етнічної сегрегації. Угорська військова адміністрація прагнула очистити даний регіон від сербів, євреїв і циганів. Витіснення «чужих елементів» проходило постійно, часом змінюючись разовими великими депортаціями. Так, 26 березня 1942 р депортована за Дунай - в Сербію 21 000 сербів. Закривалися православні храми, а священнослужителі піддавалися репресіям. Всього було вбито 17 православних священиків.
21 - 23 грудень 1942 р угорські війська і жандармерія здійснили каральну акцію в м Новий Сад і його околицях, в ході якої було вбито 3809 чоловік (серби, євреї та цигани) включаючи жінок і дітей. У самому місті загинули 1300 осіб. Угорські солдати вдавалися до витонченим способам вбивства - свої жертви вони кололи багнетами, добивали прикладами, топили в Дунаї і т.д.

Молебень в пам'ять про загиблих в Нові-Саді в січні 1942 р 22 січня 2009 р

Всього протягом угорської окупації югославської Воєводини в 1941 - 1944 рр. угорські війська вбили тут 19 573 людини - сербів, євреїв і циганів.
Найбільш масштабними були репресії угорських властей в період Другої світової війни щодо єврейського населення країни. Якщо в Австро-Угорської імперії ще в 1895 р євреї були зрівняні в правах з християнами, то в новому Угорському королівстві відносини з єврейським населенням будувалося на дискримінаційних засадах. Уже в рік проголошення нової угорської монархії (1919 р) по країні пройшли єврейські погроми, в яких загинуло близько 3000 чоловік. У 1920 р була введена відсоткова норма (5%) прийому євреїв до вищих навчальних закладів.
У 1938 р був прийнятий т. Н. Перший єврейський закон, за яким серед осіб вільних професій, державних службовців і підприємців не повинно було бути більше 20% євреїв. Крім того, в категорію «єврей» були зараховані як іудеї за віросповіданням, так і ті, хто прийняв християнство після 1919 року і їх нащадки. Таким чином, дискримінація євреїв стала носити не конфесійний, а етнічний характер.
У 1939 р т.зв. Другий єврейський закон обмежив політичні права євреїв і ввів 5-відсоткову норму присутності євреїв у всіх областях економічного життя, що в результаті позбавило близько 250 000 євреїв засобів до існування.
У 1941 р був прийнятий т.зв. Третій єврейський закон, який ввів визначення поняття «єврей» подібне з відповідним положенням Нюрнберзьких законів 1935 року в Німеччині. За офіційною статистикою, єврейське населення Угорщини підвищилося до 803 000 чоловік. До березня 1944 року в результаті репресій загинуло 63 000 угорських євреїв, тобто близько 8% всього єврейського населення країни.

Страчені євреї. Південна Угорщина, 1942 р

У травні 1940 р почалася примусова вербування євреїв в будівельні батальйони загони.
У липні 1941 р близько 20 000 євреїв, що не були громадянами Угорщини або чиє громадянство було сумнівним, були вислані до окупованої німцями Галичину і знищені службами СС за сприяння угорських солдатів.
З початком війни з СРСР єврейські будівельні батальйони були відправлені на Східний фронт. До січня 1943 р з 50 000 мобілізованих євреїв в живих залишилося менше 10 000 чоловік.
Після вступу німецьких військ в березні 1944 р на територію Угорщини почалася концентрація угорських євреїв в гетто. У травні 1944 року в 40 з них було зосереджено 411 000 чоловік. Депортація проводилася в найтяжких умовах. Тисячі людей похилого віку, хворих та дітей загинули в дорозі через нестачу води і повітря. З гетто євреїв почали відправляти в табори смерті на території генерал-губернаторства (Польща), в основному в Освенцим.
З приходом до влади лідера партії «Схрещені стріли» Ференца Салаші (Ferenc Szálasi) почався безпрецедентний для Угорщини антиєврейських терор, в ході якого до дня взяття Будапешта радянськими військами 18 січня 1945 р загинуло близько 98 000 чоловік.

Євреї, убиті на вулицях Будапешта під час терору «Схрещених стріл». Осінню 1944 р

З 803 000 євреїв Угорщини за час Другої світової війни загинуло близько 565 000 чоловік.
Крім угорців привілейованим народом в Угорщині 1939 - 1945 рр. були місцеві німці. Їх партія - Національний союз (Folksbund) стала серйозним важелем тиску на угорські влади з боку Німеччини. Багато старші офіцери угорських Збройних сил були етнічними німцями. У 1941 - 1945 рр. угорським німцям дозволялося добровільно вступати в вермахт і війська СС.
Після відступу німецьких військ з території Угорщини і остаточної поразки угорської армії положення угорських німців різко змінилося. 15 березня 1945 р у них була конфіскована земельна власність. З кінця 1945 почалася депортація угорських німців до Німеччини, куди було відправлено близько 600 000 чоловік.