Нацисти під час Другої світової створювали біологічну зброю

Вчені Третього рейху не тільки працювали над створенням ядерної бомби, а й були за крок від розв'язання біологічної війни. Нещодавно знайдені документи свідчать, що в концентраційному таборі Дахау збиралися завантажувати на борт літаків люфтваффе не бомбити, а куди більш смертоносну (якщо вірити статистиці ВООЗ) зброя - малярійних комарів.

Інфекційні захворювання несли в могилу більше солдатів, ніж самі згубні битви і шалені атаки. Таке відбувалося як з гоплітами Олександра Македонського, так і з ландскнехтами Новітнього часу. Під час Другої світової війни американці, британці та японці працювали над створенням бактеріологічної зброї, експериментуючи як з комахами, так і отрутами природного походження. Історики припускали, що аналогічна секретна програма, хоча Гітлер офіційно заборонив біологічну зброю, існувала і в нацистській Німеччині.

Зовсім невідомим даний проект зі створення біологічної зброї не можна назвати, він безпосередньо пов'язаний з ініціативою Генріха Гіммлера. Під час своїх службових відряджень в 1941 і 1942 гг. керівнику СС і німецької поліції постійно скаржилися на клопів і вошей, що поширюють захворювання на тиф. На початку 1942 року рейхсфюрер СС розпорядився приступити до невідкладного основи ентомологічного інституту в рамках есесівського дослідного товариства "Спадщина предків" (Ahnenerbe).

Читайте також: Архів Гіммлера: людожер в побуті

Як повідомляє австрійське видання Standard, про існування такого інституту на території нацистського концентраційного табору Дахау ще близько півстоліття тому писав американський історик Майкл Катер (Michael Kater) в своїй дисертації Das Ahnenerbe der SS. Однак крім цієї інформації досі не надто багато було відомо про самому інституті.

Німецький еволюційний біолог Клаус Райнхардт (Klaus Reinhardt) з Тюбінгенського університету на сторінках грудневого номера журналу Endeavour знайомить читачів з перш невідомою історією створення бактеріологічної зброї в нацистській Німеччині. Реконструювати події тих давніх років йому вдалося, в тому числі завдяки вжитим розшуків в архівах Берліна і Мюнхена, а також допомогу з боку директора інституту природи в Зальцбурзі Пауля Едуарда ції (Paul Eduard Tratz).

Як глава ентомологічного інституту, серед інших розглядалася кандидатура вченого, який займався вивченням бджіл Карла фон Фріша (Karl von Frisch) - того самого, що пізніше отримав Нобелівську премію за розшифровку танцю бджіл, ставши тим самим третім біологом в історії (разом з К. Лоренц і Н. Тінбергеном), який отримав цю нагороду за роботу, яка не має взагалі ніякого відношення до медицини. "Але, як це не дивно, зважилися на вибір набагато менш кваліфікованого зоолога," - говорить дослідник. В інтерв'ю Standard історик Рейнхардт пояснив, що такий вибір був швидше за все обумовлений інтригами і чварами серед нацистського наукового співтовариства і різних відомств. Зрештою, вважали за краще обрати Едуарда травня (Eduard May), автора виданої книги про бабок, але яка ще навіть не пройшла експертизу.

Чим же конкретно займалися ентомологи в концтаборі Дахау? Перш за все, вони проводили дослідження нових пестицидів проти комах. Однак Рейнхардт відзначає цікавий факт: "З протоколів дослідів від вересня 1944 р однозначно випливає, що проводилися дослідження видів комарів, які активно переносять малярію". Очевидно, що ці комахи повинні бути використані як біологічна зброя, а не служити дослідним цілям. Співробітники інституту Едуарда Травня, який помер в 1956 році, встановили, зокрема, що найбільш пристосованим для тривалого транспортування літаками при відсутності харчування є різновид Anopheles maculipennis.

Читайте також: Млин помилок: перша атомна бомба

У виявлених документах не розкриваються деталі вирощування і перевезення популяцій заражених москітів та й обладнання, яким мав Травень і його люди, було допотопним. У Німеччині з її холодними зимами і відсутністю теплих боліт малярійні комарі навряд чи могли б вижити. Автор дослідження бачить основну причину, по якій нацисти не привели в дію свою програму розв'язання бактеріологічної війни, в непрофесійної інфраструктурі установи в Дахау.

Історик Єльського університету Франк Сноуден (Frank Snowden) ще в 2006 році опубліковував книгу "малярійних завоювання Італії" (The Conquest of Malaria in Italy), в якій прямо вказує, що ентомолог Еріх Мартіні (Erich Martini), також названий Рейнхардом, в 1943 році доручив німецьким військам, щоб вони в болотистій місцевості навколо Риму розводили личинки комарів з збудником малярії. Проте, частина істориків ці приклади оскаржує на тій підставі, що такі заходи все одно ні до чого не привели б, оскільки солдати військ союзників були поголовно щеплені від укусів малярійних комарів.

Читайте також: Капітуляція Японії - забутий кінець війни

Серед зарубіжних істориків не спостерігається єдності думок щодо проведених в концтаборі Дахау досліджень, чи йде мова про програму наступальної біологічної війни або всього лише про оборонні заходи протидії тифу та інших інфекційних захворювань. З одного боку, на користь німецьким хімічним концернам використовувалася рабська праця ув'язнених, яких слід було берегти, знищуючи щурів і вошей в бараках, щоб перешкодити епідеміям. З іншого боку, доктор Клаус Шилінг (Klaus Schilling) проводив нелюдські експерименти, заражаючи в'язнів концтабору малярією, і за цю антигуманну діяльність його стратили після війни. У розпорядженні лікаря-вбивці знаходилося безліч заражених малярією анофелесов для експериментів.

Читайте найцікавіше в рубриці "Наука і техніка"