Навіщо Януковичу повноваження Кучми?

Так звана «політреформа» вже вісім років перебуває в епіцентрі уваги українського політикуму і, мимоволі, всього суспільства. Починаючи з напівзабутого нині заяви Кучми 24 серпня 2002 року, її дружно піарили численні елементи «Темниковского» холдингу як панацею «демократизації незалежної України». Потім, незважаючи на шалений тиск Адміністрації Президента на парламент і «артпідготовку» в ЗМІ, 8 квітня 2004 року в ВР недобрали 6 голосів за проект змін до Конституції № 4105. Ця обставина визначила небувало жорсткий характер президентських перегонів-2004.

А 8 грудня 2004 року в результаті політичного компромісу в умовах бурхливого громадянського конфлікту «політреформу» таки прийняли у формі проекту № 2222 у пакеті з законом «Про особливості голосування на виборах Президента 26 грудня 2004 року", який фактично гарантував перемогу Віктора Ющенка в так званому «третьому турі». Однак Віктор Андрійович з самого початку намагався скасувати зміни до Основного Закону, які позбавили його значних владних повноважень. Втім, це його починання спіткала доля всіх інших - нуль на виході. Політичної волі не вистачило.

«Є, є у нас воля ...»

Зате, схоже, у нинішнього глави держави Віктора Януковича цієї волі більше, ніж треба. Його команда вперто шукає шляхи повернення Віктору Федоровичу повноважень Леоніда Даниловича. Сигнал дав сам Президент у зверненні до народу з нагоди Дня Конституції. Мовляв, «політреформа» спричинила розбалансування і криза влади. А ось «кучмівська» Конституція 1996 року «пройшла випробування часом» (правда, не зовсім зрозуміло, навіщо ж її сам Кучма намагався змінити).

Глава АП Сергій Льовочкін негайно доповів, що сигнал начальника сприйняв. У Януковича, сказав він, сьогодні досить повноважень для виконання своїх посадових обов'язків. Але сьогодні часи такі - масштабні реформи потрібні. А ось для їх проведення доцільно було б ті повноваження розширити.

Але конституційної більшості у Януковича в ВР немає, а коли буде і чи буде взагалі - невідомо. Тому була зроблена спроба протягнути скасування «політреформи» через всенародний референдум. І відповідний законопроект, який робив можливим прийняття нової редакції Основного Закону на референдумі без прийняття його результатів парламентом, був поданий до Верховної Ради.

Але тут виявилося, що правляча коаліція зовсім не така «непорушна», як її прийнято зображати на телеканалі «Інтер». І «велика трійця» Президент-прем'єр-спікер ВР може бути не одностайна в ключових політичних питаннях. Блок Литвина і комуністи «прокотили» статтю, яка передбачала прийняття на референдумі нової Конституції або внесення змін до чинної, а потім відклали розгляд законопроекту на осінь. І КПУ, і блок Литвина дали зрозуміти, що не хочуть супер-посилення Януковича і його партії.

Чи не «тушками» - так суддями

Але виявилося, що у регіоналів є запасний план. До Конституційного Суду надійшло подання, підписане 252 депутатами ВР, які просять перевірити на відповідність Конституції все той же закон року № 2222 від 8 грудня 2004 року. Характерно, що відомий «диригент» фракцією ПР Михайло Чечетов висловив надію, що судді КС, «усвідомлюючи важливість даного звернення, розглянуть його об'єктивно, неупереджено і в самі стислі терміни».

Тут просто струмує впевненість одного з лідерів регіоналів у тому, що КС все зробить швидко і «як треба». Потрібно визнати, що всі підстави для такої впевненості у Чечетова є. Навіть незважаючи на те, що провідні фахівці з конституційного права (взяти хоча б свіжу статтю професора В.Мусіяки в «Дзеркалі тижня» ) Стверджують, що внесені зміни стали «тілом» Конституції, її «органічним невід'ємним змістом, нормами», а тому Конституційний Суд не має права робити висновки щодо їх відповідності Конституції. А то нонсенс якийсь виходить: «чи відповідає Конституція Конституції»?

До речі, КС вже висловився з цього приводу в 2008 році, відповідаючи на запит тодішнього Президента Ющенка і пояснюючи, чому навіть не відкрив по ньому виробництва: «Закон року № 2222 вичерпав дію одномоментно, внісши зміни до Конституції, і сьогодні його положення є нормами Конституції» .

Але Конституційний Суд останнім часом все більше демонструє прихильність не стільки до Конституції, скільки до її гаранту. І при цьому демонструє просто чудеса словесної еквілібристики, найяскравішим прикладом якої було сумнозвісне рішення про допустимість «коаліції тушок». До того ж, нещодавно відбулася зміна керівництва КС - чомусь автора не дивує, що його очолив уродженець Макіївки і відвертий прихильник Януковича.

Імовірність рішення КС в інтересах Президента підвищує ще одна обставина: навіть найпалкіші симпатики «політреформи» погоджуються з тим, що при прийнятті закону року № 2222 була порушена процедура, передбачена Регламентом: пакетне голосування, внесення змін, що не були предметом розгляду КС. Крім того, на момент прийняття політреформи діяв Регламент, який не мав сили Закону.

Але раніше, в рішенні по іншому питанню, КС встановив, що підставою для визнання правових актів неконституційними може бути порушення тільки тих процедур, які встановлені Конституцією. А регламентні процедури нібито є внутрішньою справою ВР.

Наш КС - самий конституційний в світі!

Однак уже зараз можна передбачити, як будуть обходити судді КС ці спірні моменти.

По-перше, щодо «тіла» Конституції. Адже після скасування змін до неї, внесених 8 грудня 2004 року, на місці вилученої «конституційної плоті» не залишаться зяючі дірки. Просто відновиться дію відповідних норм з Конституцією-1996.

По-друге, ще Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права під головуванням Сергія Головатого у своєму висновку щодо дотримання вимог конституційної процедури під час прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-ІV та щодо відповідності його положень загальним засадам Конституції України 1996 року і європейським стандартам » встановила : «Таким чином, голосуючи за Закон України« Про внесення змін до Конституції України »від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV в цілому в жорсткій прив'язці до інших правових актів (голосуванням« пакетом »), Верховна Рада України порушила не тільки процедурні вимоги прийняття конституційних змін, передбачені розділом XIII Конституції України «Внесення змін до Конституції України», а й вимоги частини другої статті 19 Конституції України (виділення - авт.) »

Нагадаємо, мова йде про те, що «органи державної влади [...], їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Можна передбачити, що саме цей момент буде використаний КС для визнання такої, що не відповідає Конституції, процедури прийняття «політреформи». В кінцевому підсумку, було б бажання. Нарахували ж у КС Кучмі колись третій термін як другий. Бажання, по всьому видно, в достатку.

Процитую вже згаданого вище Мусіяку: «Ми все частіше стаємо свідками того, що в теорії конституціоналізму називають« правлінням суддів », коли текст Конституції і її зміст по-різному будуть розумітися через тлумачення Конституційного суду».

Навряд чи зможе протидіяти цим планам слабка і розрізнена опозиція. До того ж, громадськість в цьому плані сильно дезорієнтована. Ще вчора БЮТ жахливо пишався тим, що не голосував за «політреформу» і послідовно боровся проти неї. А сьогодні глава опозиційного уряду Сергій Соболєв угледів в поданні до КС прагнення Президента до абсолютної влади, "ніким і нічим не обмеженої, абсолютно безконтрольної і незалежної від волі громадян". А до чого ж прагнула тоді Юлія Тимошенко?

Влада є, тепер повноважень хочу

Питання в іншому - навіщо все це потрібно Януковичу? Хіба у нього немає реальної влади для того, щоб відправити у відставку Кабмін і його керівника, призначити або звільнити будь-якого главу місцевої держадміністрації, зняти і призначити голову СБУ, генпрокурора, силових міністрів і навіть розпустити парламент? Все це в даний час Януковичу підвладне.

Але реальна влада є, а юридичних повноважень - немає. Віктор Федорович явно не хоче залежати від якихось конкретних політиків типу Литвина, Симоненка або від політичної кон'юнктури. Адже свого часу саме ці великі офіційні повноваження допомогли Леоніду Кучмі (який явно виступає зразком для Януковича) всидіти на Банковій навіть після жахливого «касетного скандалу».

Схоже, Януковича життя навчило не вірити нікому - ні Азарову, ні Льовочкіну, ні Хорошковському. Сьогодні - «віддані пси», завтра - «підлі собаки». Він вірить у владу. У можливість знімати і призначати, карати і милувати. Як гордо і дбайливо ховав він у нагрудну кишеню посвідчення Президента України на церемонії інавгурації !

Але, схоже, Янукович при цьому не усвідомлює інших і набагато більш небезпечних для себе політичних ризиків скасування «політреформи», про які попереджає жодним чином не ворожий йому (принаймні в даний час) політолог Михайло Погребинський: «Для зацікавленого розуму немає нічого неможливого. Але, йдучи на це, президент закладає міну під свій другий термін. Спроба зосередити в своїх руках владу, не звертаючи уваги ні на кого, призведе до того, що всі політсили консолідуються проти одного Президента. А це знижує шанси Януковича на перемогу в 2015 році ».

Додам від себе - Кучма просидів два президентські терміни з широкими повноваженнями. І що, йому від цього сьогодні легше? Менше сорому натерпівся?

Микола Писарчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter