Не ходіть діти в листопаді в Карпати ...
- Звіт про похід карпатськими горами "Вище хмар" проведений в листопаді 2010 року. Так склалося, що...
- Перший день походу. Кваси.
- Другий день походу. Полонина Менчул і гора Шешул.
- Третій день походу. Гора Говерла (поруч).
- Четрвертий день походу. Бребенескул.
- День п'ятий походу. Спуск.
- Шостий день походу. Фініш.
Звіт про похід карпатськими горами "Вище хмар" проведений в листопаді 2010 року.
Так склалося, що в Карпатах мені довелося побувати один раз. Час стояло практично те ж саме - пізня осінь. Тоді було холодно і мокро. Цього разу, судячи з усього, буде так само. Але, всі налаштовані рішуче і твердо, група зібралася смілива і злегка ОбЕзБаШеНнАя. Відразу стало зрозуміло, що мені, як найбільш тверезомисляча людина, належало утримувати моїх туристів від божевільних поривів і ідей і забезпечувати безпеку. А іншим треба було робити так, щоб мені не було коли нудьгувати, тобто, скаженіти і ні про що не замислюватися.
Початок.
Почалося все місяць з гаком назад, коли подзвонила Оля (а з нею Катя, Костик і Артем) і захотіли Карпати в листопаді. Як на мене, то ходити в Карпати в листопаді не дуже продумано в плані комфортності та зручності, а просто кажучи - холодно там і сиро в цей час. Романтики напевно, подумалося мені. Трохи пізніше додалися ще Люся і Таня. Ну, тепер вже точно доводиться йти, повний комплект. А з метою додавання ненудно в групу, попутно умовив піти з нами Ростика і Дениса. Ось тепер вже точно повний комплект, цілих дев'ять чоловік набралось.
Перший день походу. Кваси.
Я прибув на вокзал Івано Франківська о п'ятій ранку. Трохи поблукавши і познайомившись з усіма визначними пам'ятками нічного вокзалу, я, як тільки стало сонце, здав рюк в камеру зберігання і пішов дивитися місто. Правда через годину ходіння стало зрозуміло, що дивитися тут особливо нічого, і історична частина це пара костелів, ратуша і два музеї. Так, не Львів, прямо скажемо. Але зате тут були непогані книгарні. Непогані в тому сенсі, що я купив два десятка карт по Карпатам, тому як карти це моє хобі.
У пів на другу прибула решта, і, після нетривалого знайомства, ми вирушили на автовокзал, благо він розташований поруч. Благополучно завантажившись і почавши рух, ми виявили відсутність наших Артема і Кістки, що пішли за солодким в магазин, водій попався невеселий і ні в яку не збирався їх чекати, і в загальному підібрали ми їх по дорозі. По дорозі випала можливість в черговий раз виспатися, і прокинувся я як раз в Квасах. Перекус, чуть чуть пройшлися по нічній дорозі, і розбили табір. Місце було біля річки, на старому обвалився шматок дороги, мокро, і жодного разу не романтично. Вечір, посиденьки біля багаття, знайомство і спатки.
Другий день походу. Полонина Менчул і гора Шешул.
Нарешті то у нас почався нормальний похід по горам Карпатам. Спати вночі було не жарко, очевидно позначалася близькість до річки. А вранці з'ясувалося, що ночували ми посеред села. Було не жарко, але зате світило сонечко, і небо було чисте. Початок був просто краще не придумаєш.
Повільно, як ніяк перший день походу, ми збирали наші рюкзаки і, зібравши, висунулися. За навігатора висота у нас близько шестисот метрів, вершина яка ближче - сімсот метрів. Ну що ж в дорогу.
Вся стежка промаркована, причому капітально, то тут то там стоять покажчики. Зроблено на совість одним словом.
Першу вершину ми взяли легко і навіть не спітнівши. Ну якщо так і далі піде, ми цей маршрут за три дні пройдемо.
По дорозі нам зустрілися четверо наших туристів, судячи з їхніх слів, сьогодні маршрут у них лежав до першої полонини.
Наші Ростик і Денис збиралися в попихах, і обидва забули шапки. Я, як добра душа виділив їм свої запаси. Після цього можна було не побоюватися, що вони собі відморозив що небудь на голові.
Незабаром ми вийшли на Менчул, тут виявилося безліч дерев'яних будиночків, в яких можна переночувати в разі негоди. Поблизу є ще і біостаціонар, хоча що воно таке, я до сих пір смутно собі уявляю. Ночувати нам тут сьогодні все одно не судилося, і ми йдемо далі.
Перший день походу - вся група поводиться як нормальні люди, все чинно благородно. Єдина хто не дає нам спокою - тьотя Таня, яка постійно кудись хоче йти і, таке відчуття, відпочивати не збирається. Чому вона стала тіткою Танею а не просто Танею, до сих пір не зрозумію. Ну, а раз хочете ходити, будь ласка, ми браво обійшли Шешул з південного боку нарізавши пару зайвих кілометрів і вийшли до перевалу.
Видно що група у нас попалася бувалих туристів, всі вони були в бахилах. Ми ж, інструктора, після походу по сонячної Туреччини дещо розслабилися, і в Карпати екіпірувалися злегка полегшено)).
Денис у нас йшов замикаючим, але захопившись спілкуванням з жіночим населенням групи, іноді забував свої обов'язки, але на щастя, за його словами, у нього все було під контролем. А незабаром ми побачили Чорногорський хребет, і на передньому плані Петрос і Говерла, дві величезні піраміди.
Тітка Таня, немов одержима, пропонувала сьогодні ж підкорити Петрос і бажано переночувати на вершині. Інша частина групи була дещо не готова до такого повороту, і трохи пройшовши в сторону вершини, ми все ж стали на ніч. Знову таки на дорозі. Поруч тек симпатичний струмок, в кущах на березі ми насмикала дров. Зате ніч була тепла, схил вдало закривав нас від вітру, в загальному ночувати було приємно ...
Третій день походу. Гора Говерла (поруч).
Ранок третього дня почалося з гугнявого голосу Дениса, який хотів би я неодмінно фотографував світанок. Довелося вибратися з намету і зробити пару знімків неба, яке й справді було яскравого і незвичайного кольору.
Поступово прокинулися інші, попивши чорного чаю, ми рушили далі. Поруч йшов злий Ростик, який любив зелений чай, і обіцяв нам з Денисом влаштувати зелений гірський похід наступного разу.
Ночівля у нас була на висоті 1600 метрів, отже до вершини Петроса нам було піднятися 420 метрів. Що ми і зробили бравим маршем і за досить невеликий відрізок часу. На вершині опинилася стара каплиця, поруч був чорний металевий скручений вітром і льодом хрест.
Погода стояла чудова, на вершині ми влаштували невеличкий перекус, і з хрускотом козинаки почали оглядати околиці. Види звідси просто чудові. По один бік Шешул, з іншого Чорногора з найвищою вершиною Говерлою, яку звичайно ні з чим не переплутаєш. Далі видніються вершини Хом'як, Синяк, Довбушанка та інші ... а якщо розвернутися то видно Мармаросскій масив який лежить за кордоном з Румунією.
Ну прийшло і час спуску, тьотя Таня сьогодні налаштувалася явно на Говерлу. Спуск виявився нічого собі, яке де бруд, яке де сніг по пояс. Загалом цікаво, весело і захоплююче ми спустилися на перемичку. Знизу гора виглядала ще більш крутий ніж під час спуску.
Ну і як раз випало час обіду. Заваривши чаю на пальнику, ми перекусили милуючись Петросом. Ну а потім тупотимо далі. У планах було заночувати в будиночку під Говерлою, але прийшовши туди ми виявили там вчорашніх наших знайомих. Габарити будиночка були не сказати що дуже вже вражаючими, і розсудивши що в наметі спати можна і ближче до гори, ми пішли далі. Ну і незабаром прийшли. На ночівлю ми встали на пологом ділянці прямо під горою. Поруч був невеликий джерельце і повна відсутність дров.
Говерла незважаючи на всі позиви тітки Тані залишається на завтра, а ми готуємо вечерю на пальнику. Вітер тим часом все міцнішає, і ми перебралися в намет до наших Каті і Олі. Тамбур у них був пристойних розмірів і якраз дозволяв комфортно розміститися всередині на час готування. Ночівля на хребті обіцяла бути цікавою. Готували ми в два прийоми як справжні альпи.
Ну а вночі ми вибралися на вулицю. Денис, невгамовний все таки знайшов пару дров, і ми розвели якийсь подобу багаття. Ми пили чай з абсентом, і обговорювали останні новини і світові проблеми. Потім ми перебралися всієї братією в намет до дівчат і залишок вечора займалися всякою лабудой начебто анекдотів, ігор, Денис демонстрував кубики на животі, а Ростик свою сексуальну лисину. Загалом чим ще займатися на висоті 1800 метрів над рівнем моря. І під фініш, вночі, дивний хлопчик Денис побіг підкорювати Говерлу, не чекаючи ранку.
Четрвертий день походу. Бребенескул.
З самого ранку я вибрався з намету поклацати надзвичайної краси пейзажі. Кругом лежав сніг, і криваво червоне сонце повільно виповзали з за обрію. Вітер дув не перестаючи.
Ми приготували манку, а потім бажаючі побігли підкорювати вершину, а небажаючі, тобто ми з Люсею розвалилися в наметі, забодяжілі чай і почали проводити час в очікуванні інших.
Після деякого часу повернулася наша команда, і ми рушили по хребту в сторону Чорної гори з казковим замком на вершині. Одна вершина, друга, озеро Несамовите, а потім ми пішли по схилу з купою снігу, ми провалювалися в нього по пояс, до того ж почався сильний вітер, у загальному подвернувшееся озеро Бребенескул загублене серед гір і оточене з трьох сторін горами було дуже до речі. Чорна гора і замок мали залишитися на завтра.
Ми спустилися до озера Бребенескул, висота його 1800 над рівнем того ж моря. Тут було тихо, вітру майже не було. Ну нарешті то ! перша стоянка яка була за планом. Вечеря сьогодні робимо на дровах. Поки горить багаття, вітер по чуть чуть посилюється, і як то вже не збирається вщухати.
Попивши гарячого чайку, я завалився спати в намет, інші забралися в великий намет до дівчат на посиденьки. Поки я спав, намет під натиском вітру не витримала, одна дуга, ремонтована до цього, не витримала і зламалася, і намет впала на мене. Тверезо оцінивши ситуацію, я продовжив спати, але незабаром був розбуджений Ростиком, який розштовхав мене і спробував було відновити дугу. Але правда скоро зрозумів, що при такому вітрі вона зламається знову, відправив Дениса в намет з тіткою Танею і Люсею, і ми завалилися спати в поваленої наметі. В принципі було нормально.
День п'ятий походу. Спуск.
Ранок був веселий. Навіть дуже. Першим вибрався Ростик і оголосив радісним вигуком навколишні намети, повідомивши всіх в дохідливих виразах, що пора збиратися і рухати вниз. Вибравшись з намету, я був вражений сьогоднішній погоді. Такого я ніколи не бачив. Шкода сфотографувати не довелось, фотки я взяв у Люсі. Вітер просто зносив все що міг.
Рюкзак набитий до верху, намагався покотиться куди подалі, у Ростика вирвало з рук килимок і за частку секунди віднесло в невідомість, будь-яка річ витягнуті з намету при найменшій втраті пильності тут же слідувала за ним. Ростик будучи в шкарпетках тільки проводив свій килимок доброзичливими висловлюваннями, але на щастя за ним помчав Денис, який таки наздогнав його в одному з кущів.
На сьогодні по всьому нам не потрапити на Чорну гору, тут стає досить небезпечно, і ми приймаємо рішення зійти з маршруту куди по тепліше . З озера ми йдемо прямо по річці вниз і швидко втрачаємо висоту. Незабаром вийшли на дорогу, до якого то подобою землянки і там нарешті то поснідали.
А незабаром ми вийшли в селище, де і стали на ніч. Вечір пройшов в обговоренні пережитого, ми слухали музику і всяку нісенітницю.
Команда наша виявилася стійкою, ніхто не губився, не плакав і не нив. Чорна гора правда залишилася підкореної, але наступного разу обов'язково візьмемо її.
Шостий день походу. Фініш.
Наш невеликий похід закінчився, ми прокинулися, занурилися в автобус і поїхали в Івано Франківськ. Там ми попрощалися, але деякі вночі знову зустрілися, але про це вже не тут.
Велике спасибі всім, що ви такі веселі та відморожені))). До зустрічі.
Андрій, Харків листопад 2010