Нове в цивільному і цивільному процесуальному законодавстві з питань банкрутства фізичних осіб
сторінки 55-57
ВСЕ СТАТТІ
М. Ю. ПОРОХОВ
Наказом Генерального прокурора Російської Федерації від 07.12.2007 № 195 «Про організацію прокурорського нагляду за виконанням законів, дотриманням прав і свобод людини і громадянина» нагляд у сфері економіки віднесено до числа основних напрямків прокурорської діяльності. Інститут банкрутства має на основну економічну мету - забезпечити захист інтересів кредиторів від неплатоспроможного боржника, зменшити їх господарські ризики в цивільному обороті. Нагляд за виконанням законодавства про банкрутство як складової законодавства Російської Федерації в даний час знаходиться на значній відстані місці прокурорського нагляду (1) , В зв'язку з чим реалізація на практиці внесених змін в положення законодавства Російської Федерації потребують належного контролю з боку органів прокуратури Російської Федерації.
Чинна редакція Федерального закону від 26.10.2002 № 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» передбачає можливість банкрутства юридичних осіб та фізичних осіб, які мають статус індивідуального підприємця і здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, шляхом подачі відповідної заяви до арбітражного суду боржником, конкурсним кредитором або уповноваженими органами. Банкрутство громадян, які не зареєстровані як індивідуальних підприємців, до останнього часу законом не регламентувалося через неможливість розгляду фізичних осіб в якості суб'єктів відносин про неспроможність (банкрутство).
З моменту становлення інституту банкрутства в Росії Федеральний закон «Про неспроможність (банкрутство)» редагувався багаторазово, встановлювалися і уточнювалися його істотні положення. Радою Федерації 25 грудня 2014 р схвалено Федеральний закон «Про внесення змін до Федерального закону" Про неспроможність (банкрутство) "і окремі законодавчі акти Російської Федерації в частині регулювання реабілітаційних процедур, які застосовуються у відношенні громадянина-боржника» (2) , Який згідно зі ст. 13 цього Закону набирає чинності з 1 липня 2015 г. У зв'язку з прийняттям зазначеного Закону цивільне законодавство зазнаватиме змін, що стосуються можливості визнання банкрутом громадянина, яка не є індивідуальним підприємцем, що, в свою чергу, має сприяти виплаті боргів фізичними особами.
Так, з моменту вступу в законну силу вищевказаного законодавчого акту ст. 25 Цивільного кодексу Російської Федерації (ГК РФ) доповнюється положеннями про неспроможність (банкрутство) громадянина. Нова редакція ст. 25 ГК РФ представляє собою відсилочну норму, відповідно до якої підстави, порядок та наслідки визнання судом громадянина неспроможним (банкрутом), черговість задоволення вимог кредиторів, порядок застосування процедур у справі про неспроможність (банкрутство) громадянина встановлюються законом, що регулює питання
стор.55
неспроможності (банкрутства). Правове регулювання неспроможності громадянина повинно забезпечувати облік різних причин неплатоспроможності (1) .
Федеральний закон «Про неспроможність (банкрутство)» відносить суперечка про банкрутство до ведення арбітражного суду. З урахуванням внесених змін уточнюється, що справи про банкрутство юридичних осіб, індивідуальних підприємців, а також громадян, які припинили діяльність в якості індивідуального підприємця, але грошові зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів яких виникли в результаті здійснення ними підприємницької діяльності, розглядаються арбітражним судом. Справи про банкрутство громадян, які є індивідуальними підприємцями, розглядаються судом загальної юрисдикції.
Згідно з новою редакцією Закону «Про неспроможність (банкрутство)» при процедурі банкрутства фізичної особи застосовні реструктуризація боргів, т. Е. Планове відновлення платоспроможності та погашення заборгованості перед кредиторами, реалізація його майна, а також укладення мирової угоди.
Федеральний закон «Про неспроможність (банкрутство)» визначає обов'язок громадянина за зверненням до суду із заявою про визнання його банкрутом за умови неможливості задоволення вимог кредиторів (одного або декількох) без шкоди виконання зобов'язань по виконанню вимог або зі сплати обов'язкових платежів в повному обсязі перед іншими кредиторами, при цьому сукупний розмір зобов'язань боржника перед кредиторами повинен становити більше п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, прострочення виконання за якими триває більше трьох місяців.
В якості підстави для виникнення права боржника на звернення до суду із заявою про визнання його неспроможним (банкрутом) законодавець встановлює вимогу щодо обов'язкової наявності передумов банкрутства в майбутньому, в якості яких визначає обставини, очевидно свідчать про те, що боржник не в змозі виконати грошові зобов'язання у встановлений термін. Правом на звернення до суду із заявою про визнання громадянина-підприємця банкрутом володіють також конкурсний кредитор і уповноважений орган.
У справі про банкрутство громадянина обов'язково участь фінансового керуючого, який згідно зі ст. 213.9 нової редакції Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» повинен відповідати вимогам, встановленим до арбітражного керуючого.
Визначено критерії неплатоспроможності громадян: припинення боржником розрахунків з кредиторами за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, невиконання більш ніж 10% від сукупного розміру зобов'язань перед кредиторами протягом більш ніж одного місяця, перевищення розміру заборгованості вартості його майна, до якого також відноситься і право вимоги , наявність постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення. Для визнання громадянина неплатоспроможним досить наявності хоча б одного з названих обставин, однак законодавець виключає можливість визнання громадянина неплатоспроможним, якщо є достатні підстави вважати, що з урахуванням планованих надходжень грошових коштів громадянином будуть виконані грошові зобов'язання. При цьому в Законі зазначено, що виконання боржником зобов'язань і (або) виконання обов'язку зі сплати обов'язкових платежів, термін яких наступив, має настати протягом «нетривалого часу». Передбачається, що критерії «нетривалість» будуть визначені шляхом формування судової практики після вступу зміненій редакції Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» в законну силу.
Встановлено особливості розгляду обґрунтованості заяви про визнання громадянина-підприємця банкрутом, а також наслідки введення реструктуризації боргів громадянина, порядок подання проекту плану реструктуризації, його зміст,
стор.56
перелік доданих до неї документів. У статті 213.13 Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» законодавець викладає вимоги до громадянина, щодо заборгованості якого може бути представлений план реструктуризації його боргів: наявність джерела доходу на дату подання плану, відсутність незнятої або непогашеної судимості за вчинення фінансових злочинів, відсутність факту визнання раніше цього громадянина-підприємця банкрутом (протягом попередніх п'яти років), а також відсутність затвердженого раніше плану реструктуризації (протягом попередніх вос ьмі років).
У разі затвердження плану реструктуризації боргів громадянина судом шляхом винесення відповідної ухвали громадянин не має права приховувати факт здійснення ним такого плану при зверненні за отриманням кредиту, а також і при придбанні товарів, який передбачає відстрочку або розстрочку платежу.
Федеральним законом «Про неспроможність (банкрутство)» в новій редакції врегульовано порядок визнання громадянина-підприємця банкрутом шляхом винесення відповідного судового рішення, за вступ якого в силу судом вводиться реалізація майна громадянина терміном шість місяців, термін може бути продовжений за письмовим клопотанням сторін, що беруть участь у справі про банкрутство. Суд також має право винести ухвалу про тимчасове обмеження права виїзду громадянина-банкрута за межі території Російської Федерації. Конкурсну масу складає майно, яке є у громадянина на дату прийняття судового рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і введення реалізації його майна, за винятком майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до процесуального законодавства. При цьому законодавець визначає можливість виключення з конкурсної маси майна, на яке може бути звернено стягнення за виконавчими документами, але дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, встановлюючи граничну загальну вартість такого майна в десять тисяч рублів.
Передбачені особливості реалізації майна громадянина, визнаного банкрутом. Так, реалізації підлягає нерухоме майно або його частину незалежно від його вартості, а також коштовності та інші предмети розкоші, вартість яких перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Реалізація майна відбувається шляхом проведення відкритих торгів.
Стаття 213.27 Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» в зміненій редакції регулює порядок задоволення вимог кредиторів громадянина і умови звільнення громадянина-боржника від зобов'язань.
Законодавцем визначено наслідки визнання громадянина-підприємця банкрутом, зокрема протягом п'яти років громадянин-банкрут не має права приймати на себе зобов'язання по кредитах або позиках без вказівки на факт банкрутства, що з практичної точки зору може виключити узгодження кредитної організацією виділення коштів громадянину. Громадянин позбавляється права займати посади в органах управління юридичної особи і брати участь в управлінні його справами.
Встановлено особливості розгляду справи про банкрутство громадянина в разі його смерті (в цьому випадку справа про банкрутство може бути порушено за заявою конкурсного кредитора, уповноваженого органу або спадкоємця).
У зв'язку з внесенням змін до Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» внесені поправки і в Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації. Так, в ст. 262 доданий п. 5.1, згідно з яким справи про неспроможність (банкрутство) громадянина віднесені до справ, що розглядаються судом в порядку окремого провадження. Також в Цивільному процесуальному кодексі Російської Федерації з 1 липня 2015 р з'явиться нова глава 32.1 «Визнання громадянина неспроможним (банкрутом)», що включає в себе три статті, які регламентують зміст заяви про визнання громадянина неспроможним (банкрутом), порядок його подачі і містять загальні норми розгляду заяви судом.
Васильчикова Н. А. До питання про звернення прокурора із заявою в суд загальної юрисдикції на захист прав, свобод і законних інтересів громадянина // Вісник Академії Генеральної прокуратури Російської Федерації. 2008. № 1-З. С. 48-52.
Федеральний закон від 29.12.2014 N 476-ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону" Про неспроможність (банкрутство) "і окремі законодавчі акти Російської Федерації в частині регулювання реабілітаційних процедур, які застосовуються у відношенні громадянина-боржника».
Фролов А. І. Надзвичайна ситуація: Цивілістичний аспект: дис. ... канд. юрид. наук. Томськ, 2013. С. 118.
стор.57