Новий політичний баланс України: хто контролюватиме українські регіони після місцевих виборів

Політична карта України, що формується за підсумками виборів в Україні, рідко коли відображає реальний баланс політичних сил. Вона більше нагадує криве дзеркало, в якому щось відображається, але щоб зрозуміти, що саме, необхідно проаналізувати результати виборів з урахуванням усіх нюансів. Особливо це стосується місцевих виборів за нинішньою пропорційною системою, в яких ті чи інші партії в регіонах виступають найчастіше франшизою для всеукраїнських і регіональних економічних і політичних еліт

Перший висновок - сегментування української системи влади за результатами місцевих виборів значно посилилася. До місцевих рад різних рівнів пройшли більше 20 політичних партій (на виборах 2010-го року - 10-12). Більш того, жодна з політичних сил на рівні обласних рад і великих міст (крім Харкова) не змогла досягти абсолютної перемоги (50% + 1 голос), також мало випадків, коли результат виявлявся більше 35%. Тому всюди в Україні нас чекає складний процес формування місцевих коаліцій. І це - один з ключових викликів для нинішньої політичної системи.

В результаті про фактичну конфігурації нового політичного балансу на місцях можна буде судити тільки через місяць-два - після перших засідань місцевих рад та формування коаліцій, обрання голів і секретарів рад, розподілу контролю над комісіями, землями, бюджетами територіальних громад. І то з великою поправкою на ситуативність таких коаліцій, прогнозованість кон'юнктурних змов між різними (навіть антагоністичними) політичними силами заради отримання контролю над тими чи іншими грошовими потоками. Упевнений, що тут нас чекають ще численні сюрпризи.

Якщо проаналізувати офіційні дані виборів по великих містах і обласних рад, можна констатувати, що формальним переможцем виборів стала президентська партія «Солідарність», середній результат якої по країні склав від 19% до 25%. У 14 з 23 областей ця політична сила стала першою, в семи - другий. І тільки в Запорізькій і Дніпропетровській областях та декількох великих містах (наприклад, в Харкові) вона показала невисокий результат. Але ці досягнення тьмяніють у порівнянні з результатами інших партій влади на місцевих виборах: 36% голосів Партії регіонів в 2010-му році (20 перемог в 27 регіонах) і «помаранчевої» коаліції в 2006-му (19 перемог).

В результаті навіть БПП «Солідарність» практично ніде не зможе самостійно сформувати коаліцію. Домінуючою партія стала лише в Київському міському та Вінницькому обласному радах, а в інших змушена буде домовлятися з іншими переможцями виборів. А як показує ситуація в парламенті, це непросто навіть в середовищі нібито однодумців.

Необхідно взяти до уваги, що вплив президента і його команди виходить за рамки «Солідарності», а включає в себе також «Наш край», «Єдність», «Вінницьку європейську стратегію», «За конкретні справи», а також деякі інші регіональні проекти і франшизи на південному сході України - в сумі не менше 30% голосів в Україні.

Якщо проаналізувати інформацію про хід переговорів щодо формування коаліцій, можна припустити, що команді президента вдасться сформувати пропрезидентські коаліції як мінімум в Києві ( «УДАР - Солідарність» + «Єдність»), Житомирському (БПП + НП + «Батьківщина» + РПЛ), Чернівецькому , Хмельницькому (БПП + «За конкретні справи»), Миколаївському та Кіровоградському (з «Нашим краєм») і Черкаському обласних радах.

Група «Приват» також йшла на вибори кількома колонами. Її політичним ядром стала партія УКРОП, яка показала попередньо 6-й всеукраїнський результат (в середньому близько 9% голосів) і подолала бар'єр в 14 областях.

У сферу впливу цієї групи також входить партія «Відродження» (шість областей + безумовна перемога в Харкові), регіональні проекти та франшизи. Тому сукупний рейтинг «Привату» становить не менше 20% і порівняти з показниками «Солідарності». Але «Приват» при цьому зберіг партнерські відносини і потенціал до створення місцевих коаліцій та з іншими переможцями виборів - партіями «Батьківщина», «Свобода», «Самопоміч», РПЛ.

Тому є ймовірність, що «приватівські» коаліції можуть з'явитися у Львівській обласній раді і міськраді ( «Самопоміч», УКРОП, РПЛ, «Батьківщина», «Громадянська позиція», НРУ, «Свобода»), Харківських міськраді і облраді, Закарпатській облраді ( «Єдиний центр», «Відродження», «Партія угорців України»), Волинській облраді ( «Батьківщина», «Свобода», РПЛ), Полтавській облраді ( «Батьківщина»).

Зміцнила свої позиції і «Батьківщина» на чолі з Юлією Тимошенко (не подолала бар'єр тільки в Харківській області; середній рейтинг по країні - понад 13%). Коаліції «красносердечних» можуть з'явитися в Івано-Франківському і Тернопільській облрадах ( «Свобода», УКРОП, «Самопоміч», «Воля»); в Рівненській облраді (РПЛ і УКРОП), в Київській області ( «Самопоміч», РПЛ, УКРОП і «Свобода»), в Чернігівській області (РПЛ).

«Опозиційний блок», незважаючи на значне поліпшення результатів у порівнянні з парламентськими виборами (подолав бар'єр в 14 регіонах, другий рейтинг в країні - 14%), швидше за все, зможе сформувати більшість тільки в Запорізькому і Дніпропетровському обласних радах (разом з «Аграрною партією »), Одеській міськраді (з« Довіряй справах »і Морський партією).

Системною опозицією в багатьох місцевих радах, окрім «Оппоблока», ризикує стати і «Самопоміч», яка хоча і показала хороший результат - пройшла в 14 рад обласного рівня, але набрала в середньому тільки 7% голосів (8-е місце) і навряд чи зможе претендувати на роль центру тяжіння в процесах формування місцевих коаліцій.

Крім того, потрібно враховувати й інші фактори, які можуть впливати на розстановку політичних сил на місцевих рівнях. Йдеться про арешт Геннадія Корбана та анонсі нових арештів від президента; мінських угодах і конституційну реформу в частині децентралізації; прийнятті бюджетів на 2016 рік. Всі ці події можуть як системно (в рамках макрорегіонів і регіонів), так і точково (в містах і селах) впливати на конфігурацію місцевих коаліцій.

Навіть за попередніми підсумками місцевих виборів ми бачимо, що посилення політичного впливу групи «Приват» сплутало карти президентській команді, створює значні труднощі для формування пропрезидентських коаліцій. Особливо ці труднощі очевидні з урахуванням збільшеного впливу «Самопомочі», «Батьківщини», «Оппоблока», а також спроб регіональних еліт грати самостійну гру.

Руслан Бортник