Освоєння Сибіру і Далекого Сходу англосаксами

У процесі пошуків давньої англосаксонської топонімії було встановлено, що велика її частина знаходиться в Східній Європі і при цьому одне з її скупчень доводиться на територію колишнього Ростово-Суздальського князівства і в найближчому сусідстві (див. карту Google нижче). Цей та інші факти дають підстави припускати, що середині I тис. Н.е. англосакси заклали основи російської державності . Однак не було в літописах ніяких згадок про присутність в князівстві народу, значно відрізняється від решти населення за мовою. Звичайно, англосаксів було не багато, вони становили лише правлячу верхівку племінного союзу відомого в історії під ім'ям мурома. Там не менше, важко припустити, що вони безслідно розчинилися серед місцевих фінно-угрів і прибувають сюди пізніше слов'ян. Не роблячи певних припущень, а лише продовжуючи пошуки англосаксонської топонімії, я помітив, що деяким назви європейських населених пунктів мають дублети в Сибіру і на Далекому Сході. Після розширення області пошуків за Урал, виявилося, що це не випадковість, а певна закономірність. Виявлені нові англосаксонські топоніми розтягнулися вузькою смугою від Уралу до Примор'я. Про причини, які змусили англосаксів покинути насиджені місця, можна тільки припускати, оскільки невідомо час початку їх руху за Урал і далі на схід.

Область Верхньої Волги, заселена англосаксами, була, за висловом С.М. Соловйова, «державним ядром» Росії, однак для державотворення вона була підготовлена ​​якнайкраще в економічному, але не в політичному відношенні. Після входження Ростово-Суздальській землі до складу Київської держави місцева племінна верхівка не могла протистояти натиску київської влади. Завдяки досвіду державного будівництва, придбаному при тісних контактах з Візантією, в Києві встановилося династичне правління людей, які розуміли значення економічного переважання для політичного панування. Використовуючи дипломатію і військову силу, київські ставленики прагнули прибирати до своїх рук капітал, накопичений в Ростові і Суздалі місцевою знаттю за часів розквіту торгівлі з країнами Арабського халіфату. В якості опорного пункту в знайденої землі прибульці заклали на Клязьмі місто Володимир, із часом перетворивши його на фортецю. Політика Андрія Боголюбського, що зміцнився на князювання у Володимирі після Юрія Долгорукого і потребував засобах для будівництва інших міст, викликала велике невдоволення місцевих бояр, і зокрема, з англосаксонського роду Кучковічей. Їх боротьба з князем закінчилася його вбивством у 1174 р Можна припускати, що після такого результату анлосакси визнали за краще мігрувати за Урал, побоюючись помсти численних родичів князя.

Англосаксонська топоніміка в Східній Європі

Напрямок пошуку топонімів позначили відомі Східній Європі назви, вже визнані англосаксонскими, такі як Маркове (сім випадків), Маркова (два випадки), Фірсова (три випадки), Охтирка, Фірстова, Фофоново, Чурилова (див. The Complete List of Anglo-Saxon Place Names in Continental Europe ). Смуга англосаксонських топонімів тягнеться по межі лісу і степу і, очевидно, маркує зручний шлях для просування. Крім зазначених, найбільш впевнено можна говорити про наступні топонімах в напрямку із заходу на схід:

Верхній і Нижній Тагіл на річці Тагіл в Свердловській області - да. tægel "хвіст".

Фірсова, села в Режевській міському окрузі Свердловської області і в Первомайському районі Алтайського краю - др.-анг. fyrs "дрік" (рослина Genísta).

Четкаріно, село в Пишмінском міському окрузі Свердловської області - да. ciete "халупа, халупа" carr "камінь, скеля".

Міас, місто в Челябінській області - др.-анг. meos "болото".

Чурилова, село в Червоноармійському районі Челябінської області - др.-анг. ceorl «людина, селянин, чоловік», якому в сучасній англійській мові відповідає churl «грубіян, селюк».

Маркове, села в Увельський районі Челябінської області і в в Куйбишевському районі Новосибірської області, села в Кетовском районі Курганської області і в Заводоуковськ районі Тюменської області - да. mearc, mearca "межа", "знак", "округ", "позначене простір".

Шадринськ, місто в Курганській області - др.-анг. sceard "калік, щербатий" при метатезі приголосних.

Велика Рига, село в Шуміхінском районі Курганської області - др.-анг. ryge "жито".

Вагіна, село в сільському поселенні Юрмінское Тюменської області - да. wagian "рухатися, трястися".

Резанова, село в Вікуловской районі Тюменської області - да. rāsian "вивчати, іследовать".

Фірстова, село в Большеуковском районі Омської області - др.-анг. fyrst "перший".

Атрачі, село на березі озера того ж назви в Тюкалинском районі Омської області. - да. ātor, ætrig "отрута, токсин", cio "галка".

Інгалят, село в Большереченського районі Омської області - др.-анг. Ing "ім'я бога", āl "вогонь".

Охтирка, село в Венгеровський районі Новосибірської області - др.-анг. æfter "позаду, через", -gē "округ, місцевість".

Англосаксонська топоніміка в Азії

Англосаксонським першопрохідникам було значно важче, ніж російським козакам, які вирушали на завоювання Сибіру, ​​і їх просування по напраdленію до Байкалу могло зайняти кілька століть. Ще на рубежі 17-18 століть "весь шлях від Москви до Амура тривав три сезони, або дві зими і одне літо, або два літа і одну зиму ... і все це через бездоріжжя" (Вітсен Ніколаас. 1705). За час тривалої міграції чисельність англосаксів мала значно збільшитися. У кожному новоствореному містечку мігранти залишали невеликий гарнізон, який з плином часу розчинявся пізніше серед прийшлого слов'янського населення. Нащадки цих людей, яких тепер називають чалдони, зберегли перекази про своє поселенні в Сибіру ще до появи Єрмака і його послідовників.

Освоєння Росією Сибіру в 17-му ст. проходило на подив дуже швидко. Після походу Єрмака в 1581-1585 рр. пройшло всього близько десяти років, і вже майже за дві тисячі кілометрів від Уралу було закладено місто Томськ, що став незабаром стратегічним і військовим центром. Подолання такої відстані по бездоріжжю було б абсолютно неможливо без використання водних шляхів, зокрема річки Обь. Англосакси ж, судячи з топонімії, рухалися сухопутним шляхом, проте освоєна ними територія в верхів'ях Обі заклала базу для колонізації Сибіру і Далекого Сходу ще до приходу росіян. Місцевість уздовж берегів Обі була сприятливою для проживання, до того ж, в надрах Салаирского кряжа таїлися незліченні поклади природних копалин. Англосакси заснували тут кілька поселень, які існують досі, зберігаючи свої споконвічні назви, іноді в кілька слов'янізована формі. У їх числі можна назвати такі:

Верх- Ірмені, село в Ординському районі Новосибірської області - да. iermen "великий, сильний".

Шадрін, два села в Калманском і Цілинному районах Алтайського краю і село в Іскітімского райне Новосибірської області - др.-анг. sceard "калік, щербатий" з урахуванням метатези приголосних.

Тогучін, місто, адміністративний центр Тогучінскій району Новосибірської обл. - да. toga "вождь", cynn, "сім'я, рід, народ".

Салаир, місто в складі Гурьевского муніципального району Кемеровської області - да. sala "продаж", iere, ōra "руда". У місті є гірничо-збагачувальний комбінат, видобуває і випускає золото, срібло, цинк, свинець.

Шанда, село в Гурьевском районі Кемеровської обл. - да. scand 1. "сором, ганьба", 2. "шахрай, ошуканець".

Справа: Зображення сови. Малюнок з сайту Babyblog .

Барнаул, адміністративний центр Алтайського краю - да. byrne "кольчуга", ūle "сова". Оперення сови нагадує кольчугу (див. На малюнку справа). Очевидно в місті виготовлялися кольчуги типу "сова".

У верхів'ях Обі затрималася лише частина англосаксів, основна ж їхня маса рушила далі, засновуючи по шляху нові поселення:

Туім, село в Ширинська районі Хакасії - да. twinn "подвійний, двійники".

Велика Ірба, селище міського типу в Курагинский районі Красноярського краю - да. ierfa, ньому. Erbe "спадок".

Гагула, село в Ермаковському районі Красноярського краю - да. gāgul "горло".

Брянка, селище в Північно-Єнісейському районі Красноярського краю - да. berian "голий, непокритий" і - gē "область, місцевість", яке перетворилося в суфікс - ка.

Вангаш, селище в Північно-Єнісейському районі Красноярського краю - да. wang "рівнина", asce "попіл".

Беручи до уваги два останні топоніма, можна припускати, що англосакси не пішли далі на схід через лісові масиви, а спустилися по Єнісею до гирла Ангари, а далі йдучи вгору проти її течії, прийшли до Байкалу. Уздовж Ангари англосакси заснували такі поселення:

Бадарма, селище в Усть-Ілімському районі Іркутської області - да. bād "данину, подати", earm "бідний, жалюгідний".

Седаново, селище в Усть-Ілімському районі Іркутської області - да. seddan "насичувати".

Кадуй, село в Нижньоудинськ районі Іркутської області - codd "мішок, сумка", wæġ (англ. Wey) "вага, вантаж".

Даур, село в Нижньоудинськ районі Іркутської області - deor "звір".

Зима, місто в Іркутській області - да. sīma "смуга, стрічка, ланцюг".

Мандагай, ділянка в Черемхівському районі Іркутської області - да. mann "людина, чоловік", deag "відповідний".

Орлик, село, адміністративний центр Окинского району Бурятії - да. orlege "битва, війна".

Тим, хто прийшов в Забайкаллі англосаксів природні багатства Даурии надали хороші можливості для освоєння цього краю. Тут вони заснували безліч своїх поселень, жителі яких були об'єднані під владою племінної верхівки. З цим племенем ми пов'язуємо меркитов. На думку Гемілево Меркіти були ні монголи, ні тюрки і пов'язував їх з одним з народів самодійського групи (Гумільов Л.М.. 1977, 74-116). Меркіти зіграли велику роль у долі Чингісхана (див. Розділ Англосакси в долі Чингісхана ).

Після перемоги монголів у війні з меркитами Даурия увійшла до складу Монгольської імперії, але, очевидно, представляла собою досить незалежну економічної і військову одиницю і зберігалася такою аж до приходу до Сибіру російських першопрохідців. На користь такого припущення говорить те, що з побудованого в 1616 році Енисейска загін козаків під командуванням Петра Бекетова був посланий на розвідку не в Даурию, а до Лєни з приписом закріпитися на її берегах. Рухаючись вниз за течією річки, загін досяг гирла Алдана і в цих місцях Бекетов в 1632 р заклав Якутський острог. Для завоювання щільно населеної Даурии Москва ще не могла надати достатніх сил. З числа можливих поселень, заснованих англосаксами в Даурии, найбільш переконливу розшифровку назв мають наступні:

Джида, село в Джидинском районі Бурятії. - да. giedd "спів, декламація".

Фофоново, село в Кабанском районі Бурятії - да. fā "кольоровий, строкатий", fana "тканина, полотно".

Селенга, село на березі річки того ж назви в Тарбагатайского районі Бурятії - да. syle (n) "болото, багно", - gē "округ".

Зліва: Дельта ріки Селенга

Усть-Брянь, село в Згурівського районі Бурятії - да. bryne "вогонь".

Кожного, село, адміністративний центр Кіжінгского району Бурятії - да. * Cieging "званий" від ciegan "кликати".

Даурия, історико-географічний регіон в межах сучасних Республіки Бурятія, Забайкальського краю і Амурської області (Забайкаллі і захід Приамур'я) - да. deor "звір", англ. deer "олень". Мешканців краю називали даурами і ДАОР. (Вітсен Ніколаас. 1705; Шренк' Л. 1883. 163).

Хилок, місто в Забайкальському краї - да. * Hillock від hill "пагорб", англ. hillock "горбок".

Дульдурга, село в Дульдургінском районі Братського округу Забайкальського краю - да. đylđ "терпіти", wœrig "втома".

Чита, місто, адміністративний центр Забайкальського краю - да. ciete "халупа, халупа".

Даурский заповідник. Дзерани. Фото Е. Кокухіна.

Даури займалися хліборобством, скотарством, плавили срібну руду, торгували з тунгусами і китайцями. У тунгусов вони за хліб отримували соболині шкурки і продавали їх китайцям, отримуючи натомість шовкові тканини та інші товари (Шренк' Л. 1883. 163).

Знаючи про багатства Даурія і бажаючи прибрати їх до рук, якутський воєвода Петро Головін відправив на розвідку в цю країну в 1643 р добре озброєний загін під командуванням Василя Пояркова. Прибувши в Даурию, розвідники побачили перед собою таку картину:

Даури зустріли непроханих гостей вороже і відмовилися платити ясак російському царю. Можливо, перекази зберегли пам'ять про конфлікт інтересів в Ростові і Суздалі. Загін Пояркова був змушений покинути Даурию. Спустившись вниз за течією Амура, невдалі розвідники досягли Охотського моря і, рухаючись уздовж його берега, підійшли до гирла річки Вулика, а по ній вийшли в басейн Олени. У Якутськ вони повернулися через три роки після початку експедиції.

Розповіді мандрівників про багатство хлібородна Даурии спонукали росіян відправити на її завоювання нову більш численну і краще озброєну експедицію під командуванням Єрофєєв Хабарова. У 1649-1652 рр. він, діючи "вогнем і мечем", спустошував Даурию і в кінці-кінців змусив місцевих жителів покинути свої місця і шукати нового щастя під заступництвом маньчжурів. Хабаров ж, незважаючи на багаті подарунки царю, за його ж наказом за свої "подвиги" був битий батогом, але все-таки залишений на службі. Про спустошенні козаками Даурии писали багато істориків. Зокрема, Л. Шренка, маючи свою думку про ці події, посилається на Георгі (JG Georgi) і Ріттера (Ritter) в таких словах:

Перші російські "дослідники" Далекого Сходу на кшталт Пояркова і Хабарова не залишили більш-менш докладних відомостей про місцеве населення. Правда, подекуди збереглися згадки про "бородатих Даура", що може говорити на користь їх європейської зовнішності, оскільки більшість тутешніх люди монголоїдного типу не відрізнялося густим волосяним покривом особи.

Вивчення топоніміки Приамур'я дозволяє стверджувати, що з Даурии якась частина англосаксів рушила вниз за течією Амура. Вони ж дали цій річці свою назву, якщо взяти до уваги да. eam "дядько з боку матері" і ūre "наш". Таке визначення Амура збереглося до нашого часу в вираженні "Амур-батюшка", який побутує на Далекому Сході. По шляху проходження вони заснували такі населені пункти:

Чалдонка, селище Могочінского району Забайкальського краю, гора в Єврейській автономній області - да. ceald "холодний".

Магдагачи, селище міського типу в Амурській області - да. mæg "родич", deag "відповідний", āc "дуб".

Тинда, місто в Амурській області - да. tind "верхівка, вістря", tinde "розтягнутий".

Тигда, село в Магдагачінском районі Амурської області - да. tigde "попечитель, співчуваючий".

Шадрін, село в Михайлівському районі Амурської області - див. Вище.

Гасси, село і озеро в нанайськими районі Хабаровського краю - да. hæs "лісиста місцевість", sæ "море".

Лідога, село в нанайськими районі Хабаровського краю - да. lida "моряк", oga "страх, жах".

Ухта, село в Ульчском районі Хабаровського краю - да. uht (a) "сутінки".

Джаоре, село на західному узбережжі Амурського лиману, поблизу впадіння річки Джаоре в лиман, і на однойменному мисі, Миколаївський район, Хабаровський край - да. ġear "захист", ġeare, ġearwe "хороший, достатній, дієвий".

Нижня Пронг, село на мисі Пронг в Миколаївському районі Хабаровського краю - да. preon "шило, голка", - gē "область, місцевість". Мис Пронг видається в море на зразок голки (див. На карті праворуч). Подекуди можна прочитати, що назва мису походить від нивхского п'ро "дрібна корюшка", але мотивація такої назви і фонетичне відповідність сумнівні.

Справа: Мис Пронг.

В англійській і французькій мовах є слово prong "виступ, зубець", тому назва мису могли дати англійські або французькі мореплавці або місіонери. Однак досліджував Татарський протоку Лаперуз в 1787 р дійшов тільки до затоки Де Кастрі, розташований в 175 км на південь від мису Пронг. На наведеній карті плавання Лаперуза (див. Нижче) ні мис Пронг, ні мис Джаоре не позначений, з чого випливає, що ці назви було дано їм. Досліджував в 1797 р Татарський протоку Броутона підтвердив помилкова думка Лаперуза про те, що Сахалін є островом.

Зліва: Фрагмент карти "Подорож Лаперуза через однойменний протоку з Маніли в Авачинский затока". Фото з Вікіпедії.

Крім Лаперуза і Броутона до Невельського, який відкрив протоку, названий його ім'ям, в 1849 році, тут ніхто не плавав. Крузенштерн, який намагався зайти в Татарську протоку з півночі, до гирла Амура не дійшов. Що ж стосується діяльності місіонерів в Примор'ї і на Сахаліні, то відома, зокрема, так звана їх маньчжурська експедиція в 1709-1710 рр.

Очевидно за їхніми даними була складена карта включена в атлас французького картографа д'Анвілля (d'Anville Jean. 1 737, 80). На цій карті є безліч назв річок і населених пунктів, але серед них немає ні Пронг, ні Джаоре, хоча кілька інших збереглися до нашого часу майже в тій же формі: Tabouha (Тебах), Pohobi (загинув), Pilantou (Пильтун), Laha (Лах) і ін.

Справа: Устя Амура Фрагмент карти д'Анвілля.

На карті передбачувані місця місів Пронг и Джаоре відмічені червоного кольору. Їх наведені назви того часу зовсім інші. Таким чином, назви Пронг і Джаоре виникли пізніше, але їх нивхского походження є досить сумнівним. Ймовірно, англосакси прийшли в Примор'ї вже після місіонерів і дали свої назви кількох географічних об'єктів. Під час свого плавання Невельському вперше почув назви Пронг і Джаоре від місцевих жителів. Вельми сумнівно, щоб нивхи їх могли вимовити, але Невельському не повідомляє, від кого саме він їх почув. В цьому і полягає загадка.

На Сахаліні також є кілька топонімів, які можна розшифрувати за допомогою давньоанглійської мови:

Трамбаус, село в Олександрівськ-Сахалінському районі - да. đrymm "безліч", beaw (мн. beaws) "ґедзь".

Тангі, село в Олександрівськ-Сахалінському районі - да. tang (e) "щипці, кліщі".

Мангідай, село в міському окрузі Олександрівськ-Сахалінського району - да. mangian "торгувати", dæġ, англ. day "день".

Ногліки, селище міського типу - да. nō "ні, ні", glīg "задоволення, радість".

Тунгор, село в Охінском міському окрузі Сахалінської області - да. đung "борець" (рослина сімейства Лютикова), ōra "берег".

Таким чином, є певні свідчення того, що англосакси по Амуру дійшли до Охотського моря. Загальна кількість англосаксонських топонімів в Примор'ї і на Сахаліні досить велика і тому англосакси повинні були складати тут значну частину місцевого населення. Будучи людьми більш високої культури, ніж нивхи, англосакси не могли розчинитися серед них безслідно. Невельському і його люди повинні були з ними зустрітися. Чому ж про цю зустріч не залишилося ніяких відомостей? Розгадка полягає в тому, що Росія не могла допустити, щоб відомості про європейців, котрі заселяли Далекий Схід до приходу російських, набули поширення. Відкриття Невельського надало Росії можливість зручного виходу до Тихого океану по річці Амур. Значення такого виходу усвідомлювалася царським урядом ще з часів Катерини II, тому як тільки така можливість з'явилася, Росія негайно активізувала дипломатичні зусилля з наміром домогтися згоди Китаю на приєднатися до неї Приамур'я. Ці зусилля завершилися укладенням Айгунского (1858) і Пекінського (1860) договорів на користь Росії. Але ще раніше почалася Кримська війна (1853-1856), в процесі якої англійці і французи зробили спробу закріпитися на північно-західних берегах Тихого океану. Англо-французька ескадра підійшла до Петропавловськ-Камчатському, але не змогла її опанувати. Проте, побоюючись нового нападу, російське командування прийняло рішення евакуювати гарнізон в гирлі Амура.

Можна припускати, що визнання Росією факту присутності серед аборигенів Примор'я племені, який говорив на невідомому діалекті англійської мови, могло дати підставу Великобританії для претензій на оволодіння цією країною під приводом захисту співвітчизників. В таких умовах царський уряд визнав за краще все відомості про цю загадкову племені від світової громадськості приховати. У своїх спогадах Невельському про контакти з місцевим населення на південь від гирла Амура замовчує, а про обставини плавання уздовж мисів Пронг і Джаоре до протоки, названого його ім'ям, пише дуже скупо (Невельському Геннадій Іванович. 1878). Всю документацію, отриману від Невельського, можна було засекретити, але неможливо б було приховати існування цілого англосаксонського племені. Однак експедиції Л.Я. Штернберга і В.К. Арсеньєва по Уссурійському краю й Сахаліну на початку 20-го століття ніяких слідів англосаксів не виявлено, і це ставить під сумнів їх присутність на Далекому Сході взагалі.

Проте, є можливість пояснення повного зникнення англосаксів на Далекому Сході в такий спосіб. Вони могли легко змішатися з айнами, мають добре виражені європеоїдні риси і населяли в невеликій кількості Примор'ї і Сахалін. Перш ніж остаточно асимілюватися англосакси повинні були мати контакт з якимось з айнських племен, що могло відбитися в запозиченнях в айнский мову з давньоанглійської. Єдиного айнського мови не існує, айни говорять на різних діалектах, яких може бути більше десяти, і більшість з них зовсім не вивчені. Основна маса айнів зараз проживає в Японії, там же, по всій видимості, і були зібрані наявні дані про їх діалектах. Що ж стосується російських айнів, то про вивчення їхньої мови певної інформації немає. Дослідник культури і мови айнів В. Д. Косарєв склав невеликий словничок айнського мови без вказівки джерела, в якому айнської словами він призводить відповідності з індоєвропейських та, зокрема, з англійської:

айн. tu "два" - англ. two "два";

айн. se / sex "гніздо", "нари" - англ. set "установка", "стійка";

айн. itak "слово", "мова" - тільки англ. talk "говорити";

айн. poni "кістка" - тільки англ. bone "кістка";

айн. pe / be "предмет" - англ. be "бути, існувати";

айн. ru "шлях, дорога", "слід" - англ. route "шлях".

Якщо ж залучити для порівняння англосаксонський мову, то число відповідностей значно збільшиться:

айн. re / tre "три" - да. đrie "три";

айн. re "ім'я", "називати" - да. ræd "рада" "план", "наказ", "сенс";

айн. pet "річка" - да. pytt "яма", "калюжа", "джерело"; пір. Прип'ять;

айн. uturu "між" - да. ūtor - "по ту сторону";

айн. tane "витягнутий" - да. tān "гілка, палиця", teon "тягнути";

айн. retar "білий" - да. read "червоний";

айн. cip "човен" - да. scip "корабель, човен";

айн. kotan "селище" - да. cot "хатина, халупа";

айн. met "серед" - да. miđđ "середній";

айн. ara / ari "справжній, справжній" - да. ār "честь, гідність";

айн. siri "земля", "гора" - да. sear "сухий";

айн. usiu "раб", "слуга" - да. űsse "наш".

Який саме діалект досліджував Косарєв, не має значення, для нас важливим є те, що деякі відповідності не можуть бути випадковими. І їх наявність в досить великій кількості може бути пояснено тільки контактами між айнами і англосаксами.

Група айнов.1904 р

На наведеній вище фотографії групи айнів невідомого походження добре видно, що деякі з них мають явно європейський вигляд без будь-яких монголоїдні ознак, які спостерігаються у багатьох айнів як результат тривалого співіснування поруч з народами монголоїдної раси.

В даний час в Росії проживає кілька сотень айнів і частина з них в певній мірі володіє рідною мовою. Ретельне вивчення їх мови може допомогти відновити кінцеву долю англосаксів. Але для цього потрібно повірити, що вони на Далекому Сході проживали.

У розвиток теми см. Англосакси в долі Чингісхана .