Персональний сайт - Комінтерн і Схід

1. РОЗДІЛ I.
2. У XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
3. Вибір для вивчення історії саме цих держав об'єк ясняется тим, що їхні народи здавна були носіями древ...
4. виявити факти, які свідчать, що традиційне східне суспільство доколоніального часу було продуктом трансформації...
5. При цьому порівняльний аналіз історії країн Азії сві -детельствует про наявність у них типологічно...
6. * * *
7. говорити про абсолютну деградації продуктивних сил, або мова йде про відносне занепаді в розрахунку...
8. P Показники такого положення в достатку содержать- ся в науковій та навчальній літературі. Тому ограни-...
9. Таким чином, факт залишається фактом: на певному етапі розвитку аграрні країни Сходу впали в стан за-...
10. існування; він допомагає паралельно розглянути положення в країнах Азії і генезис капіталізму в Європі.
11. ü після цього прийшов час промисловців, кото риє виробили оптимальні форми експлуатації методами промислового...
12. Взаємозв'язок етапів розвитку капіталізму в Європі з трансформацією їх колоніальної політики виявляється...
13. * * *
14. Історія їх виникнення та подальшого розвитку
15. одних народів іншими, підпорядкування слабких сильними;
16. * * *
17. Маньчжурські племена займали територію современно- го Північно-східного Китаю і знаходилися в залежності...
18. Навесні 1644 р маньчжурська армія зробила очеред- ної похід на Китай, де в цей час розгорнулася селянська...
19. * * *

Історія країн Сходу

Овсянников В.І. Історія країн Азії в епоху колоніалізму (XVI - перш. Пол. XIX ст.) (Курс лекцій). - РІЦ МДГУ ім. М. А. Шолохова, М., 2014.

Шановні читачі!

Перед Вами Лекції для тих, хто хоче дізнатися історію країн і народів Азії трохи більше, ніж про те повідомляється в підручниках. Вузлові проблеми історії цих країн розкриваються з прівлечені- їм джерел і публікацій відомих істориків, спогадів учасників і сучасників розглянутих подій, що, як сподівається автор, викличе у Вас інтерес до «живої історії» народів Азії.

Вибір лекційного жанру, а не підручника, пов'язаний з тим, що в підручнику від автора потрібно по можливості послідовно при- підтримувати тематики, передбаченої навчальними програмами, усталених поглядів в історичній науці. Це, з одного боку, багато до чого зобов'язує, а, з іншого, відсуває на другий план лич- ве розуміння автором предмета вивчення. Це не означає, що дані Лекції претендують на альтернативне виклад історії. Автор з великою повагою ставиться до досягнень вітчизня- ного сходознавства і підручниками, в тому числі, нехай і устаревше- му, але краще підручником минулого А.А. Губера, Г.Ф. Кіма, А.Н. Хейфеца, нинішнім підручниками Л.Б. Алаєва, Л.С. Васильєва, А.А. Євдокимова, А.М. Родрігеса.

До того ж, то кількість країн, протягом того часу і то кількість питань, які належить вивчити в соответ- відно до програмою при постійному зменшенні обсягу лекціон- них годин, знаходяться в явному протиріччі з можливістю ви- жити їх в межах реального об'ѐма навчальної програми. Такі спроби призводять до того, що підручники стають страноведческі- ми і менторськими довідниками, не робила щеплення інтерес до ви- торії, а, навпаки, відразливими цікавляться від неѐ. Більш плідним надається метод розповіді та роздумів, що залишає студентам можливість зробити остаточні виводи- ди самостійно.

У пропонованих Лекціях предметом уваги є фе- номен колоніалізму Нового часу Всесвітньої історії. Виделе- ня його з усього масиву питань, що підлягають вивченню, об'ясня- ється тим, що колоніалізм прівнѐс дуже багато з сістеморазру- вирішального і системоутворюючого в історію народів і країн Азії і

5

став їх «приводним ремнѐм» до сучасних тенденцій розвитку людського суспільства, вплинув на всі сторони життя По стоку. Багато сучасних учѐние стали пов'язувати з колоніаліз- мом початок епохи Нового часу в азіатському світі.

У навчальному плані автор вважав за доцільне почати свій курс з висвітлення становища народів і країн Азії в предколоні- ний період, що дозволяє наочно побачити від чого до чого йшло їх рух в нових умовах.

У радянській історичній науці проблема колоніалізму де- терминировать політичними установками Партії та часто спрямляются аж до редукціонізму. Охоронне напрямок науки бачило своє головне завдання в критично обвинувальної функції, що знаходило відображення на відборі і трактуванні матеріалу. Критичного ський погляд на форми, методи і наслідки колоніалізму, без- умовно, має право на існування, але дослідник не повинен уподібнюватися партійним пропагандиста. Його функція - виявлення, систематизація та узагальнення фактів і явищ історії. Тому найбільш плідним представляється рух дослідника від вивчення історії окремих країн до порівняльного аналізу напів- чинних результатів, що дозволяє зробити суттєві обобще- ня і висновки, які допомагають, в свою чергу, сприймати історію не за принципом, «що, де, коли» сталося, а проблемно, виділяючи вузлові проблеми історичного процесу та їх витоки. При цьому студентам не слід обмежуватися тільки читанням пропонованих Лекцій, важливо продовжити процес навчання самостійної поіс- ковой роботою, поглиблює набуті знання.

Автор постарався звільнитися від менторського тону охрані- котельної науки, яка прагнула на всі явища і факти накласти друк готових висновків і оцінок, хотілося, як можна більше віз можности надати студентам самим поміркувати над изуча- емим матеріалом, а не обмежуватися заучування традиційних стереотипів.

З учѐтом того, що країни Азії, суміжні з межами Російської імперії, залучали еѐ велику увагу, тому що взаимо- відносини з ними часто зачіпали еѐ державні інтереси, автор вважав за доцільне розкрити докладніше окремі факти цих взаємин, що представляє відомий інтерес з

6

точки зору деяких, що залишаються не до кінця решѐннимі досі, міждержавних відносин.

У Лекціях пріменѐн дидактичний дизайн, тому що доводиться стикатися з невмінням окремих студентів читати наукову літе- ратури, виділяти в ній головне, правильно висловлювати свої думки і застосовувати наукову лексику, будувати усні і письмові виступ- лення. Зроблена в тексті розмітка звертає їхню увагу на основ- ні тези і поняття, логіку і послідовність викладу ма- териала, що допомагають їм грамотно викладати свої думки.

Дидактична розмітка тексту полягає в наступному: текст лекцій розбитий на змістовні сюжети, відокремлені

один від одного звѐздочкамі (***) і виділені напівжирним кожним

першим абзацом (вихідна теза сюжету), що вказує на основ- ну зміст даного сюжету;

кожен сюжет містить ряд взаємопов'язаних питань (фрагментів), які розкривають ті чи інші явища, факти, події;

основні тези сюжету (від 1 до 3) виділені в тексті курсивом.

напівжирними точками (•) позначена послідовність

вивчення матеріалу, який в разі потреби уточнюється або конкретизується текстом з галочкою (P);

напівжирний і курсивом виділено опорні слова і лекс и-

етичні обороти, на які студентам слід спиратися при усво- еніі матеріалу і які рекомендується включити студентам в їх науковий лексикон.

Перефразовуючи слова відомого персонажа фільму «Біле сонце пустелі» можна сказати, що історія Сходу - справа непро- стое і якщо Вам, шановний читачу, дані Лекції допоможуть по- нять еѐ мінливості, то завдання, поставлені автором, можуть рахуватися виконаними, а мети досягнутими.

Завжди Ваш,

В. Овсянников.

7

РОЗДІЛ I.

ЕКОНОМІЧНЕ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК найбільшу імперію АЗІЇ

У XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

Курс лекцій посвящѐн історії імперії Великих Мо- голів, Османської та Цінської імперій, Японії періоду правління Токугавского сѐгутана.

Вибір для вивчення історії саме цих держав об'єк ясняется тим, що їхні народи здавна були носіями древ них своєрідних і стійких культур, які чинили цивілізують ционное вплив на інші народи їх регіонів. Такий вибір не означає, що історія інших країн не заслуговує на увагу. Навпаки, кожен народ самобутній по-своєму і заслуговує свого місця в історії.

Метою лекційного курсу I розділу є:

вивчення характерних рис східних товариств, з якими вони прийшли до періоду Нового часу Всесвітньої історії;

виявлення особливостей їхнього державного устрою та способу виробництва;

встановлення причин кризових явищ в їх соціально-економічного життя.

Звертає на себе увагу, що до початку Нового часу Азія багато в чому перевершувала економічний потенціал Єв- ропи, але до часу початку колоніальної агресії вона вже втя- ГІВА в застійне стан, тому що можливості еѐ ефективної трансформації досягли своєї межі.

Завдання вивчення зазначених країн в Новий час Всесвіт- ний історії визначені, виходячи з цілей курсу:

засвоїти конкретно-історичний матеріал і характерні риси, притаманні країнам Азії, провести їх сравнітель- ний аналіз;

8

виявити факти, які свідчать, що традиційне східне суспільство доколоніального часу було продуктом трансформації в попередні епохи;

виявити причини, чому країни Азії не знали приватної власності, і як це відбилося на виникненні своєрідної форми держави - східної деспотії, ко торая керувала економічною організацією суспільства.

При цьому слід мати на увазі, що спосіб виробництва і виробничі відносини в країнах Азії відчували значи- тельное вплив традицій і духовних основ суспільства, геокліматі- чеських умов, в яких протікала життя східного людини.

Тематичний план лекційного курсу I розділу

Лекція I .1. Загальна характеристика країн Азії і возникно- вение найбільших імперій східної деспотії Нового часу. Лекція I .2. Спосіб виробництва: аграрні відносини, розвиток міст, ремісничого і мануфактурного виробництва,

торгівлі.

Лекція I .3. Розвиток в країнах Азії кризових явищ, причини їх появи.

9

Лекція I .1.

Загальна характеристика країн Азії і виникнення найбільших імперій східної деспотії

нового часу

Країни Азії до початку Нового часу всесвітньої ис торії перебували на різних рівнях розвитку (ступенях зрілості). Вивчення історії цих країн підтверджує висновок про те, що кожна з них пройшла шлях, який мав свої харак- терни риси.

При цьому порівняльний аналіз історії країн Азії сві -детельствует про наявність у них типологічно схожих ознак, а спосіб життя населення відрізнявся від характерних ознак і менталітету європейців, тому серед них поширився погляд на азіата, як на варвара.

* * *

У першій половині XIX ст. в західноєвропейській науці утвердилося уявлення про народи Сходу, як випав- ших «за межі всесвітньої історії».

Так, Ф. Лоренц в мав популярність в Європі «керується до загальної історії» наполягав на тому, що Ки- тай та Індія в силу свого ізольованого розвитку не мо гут і не повинні мати місця в історії.

1. Йому заперечував В.Г. Бєлінський, який запитував:

«Невже таке велике явище, як Китай, велике поза історією і без всякого до неї відношення? В.Г. Бєлінський не міг погодитися з цим, чому і зробив висновок, що «Ки- тай та Індія - країни надзвичайно історичні».

У тому ж ключі, що і В.Г. Бєлінський, полемізував Н.Г. Чернишевський з Г. Боклем, який в своїй НЕ ме неї відомої «Історії цивілізації в Англії» затвер- чекав, що в давнину тільки греки мали прихильність до

10

науці. Подібні погляди, вважав Н.Г. Чернишевський, про- закінчуються від «незнання Сходу». Мало того, у відповідь на твердження, що важко знайти народ, абсолютно само- стоятельно виробив свою цивілізацію, Н.Г. Чер- нишевскій вказував на Китай. На його думку «разнооб- різна східна історія».

В оцінці історії народів Сходу в XIX в. російські публі- ліцісти були одностайні: східні народи - засновники стародавніх великих цивілізацій, що з'явилися колискою людства.

Однією з найбільш цікавих статей, в якій просле- живаються основні етапи історії Індії, є стаття Н.А. Добролюбова «Погляд на історію та сучасний стан Ост-Індії», при роботі над якою він вивчив спеціальні дослідження, визнані в Росії і Захід- ної Європі. Аналіз досягнень науки дозволив Н.А. Добролюбова зробити висновок про те, що «пам'ятники законодавчої і поетичної літератури індійської, яка перевершує своєю старовиною літератури всіх інших народів, доводять раннє і багате розвиток цивілізують ції в Індії».

1. На давнє коріння Туреччини вказував К.Д. Ушинський у статті «Відомості про сучасний стан євро- пейських Туреччини»; про «древньому пишноті місячної держави» (Китаю) писав А.Н. Муравйов у «Листі зі Сходу в 1849-1850 рр.», Стародавня Персія викликала захоплення автора «Спогадів про подорож до Персії».
2. Заслуговує на увагу позиція про ціві- лизации Китаю Н. Хмелевським в статті «Відносини європейців до Китаю». Він не відмовляв китайцям в почутті поваги і вважав, що вони здатні йти по шляху прогресу. Особливо загострилися міркування Н. Хмелевського в зв'язку з залученням даних антро- пологий. «Не дивлячись на відносну бідність ви-

11

водів антропології, - писав він, - можна вважати науково доведеним вже, що в розумовому розвитку рас, білої раси зовсім не належить виключне панування над іншими расами ».

1. Ця думка була підтримана А.Н. Пипіним, відев- шим в китайцях «греків і римлян Східної Азії», цивілізацію яких «поширилася на дикі сусід ські племена і підкорила їх своєму впливу». Але дана оцінка не привела А.Н. Пипіна до протиставлення китайців іншим народам, так як, на його думку, «всі люди однакові за властивостями і здібностями і возви- шаются тільки своєю працею і заслугою».

Така постановка питання неминуче вела до зіставлення Китаю з Європою і в цілому Сходу з Європою. Екскурси в істо рію східних країн дозволили побачити протиріччя між їх минулою величчю і подальшим занепадом громадського раз- вітія. Причина такого перетворення бачилася багатьом в застой- ном стані східного суспільства.

Нерухомість, - на думку В.Г. Бєлінського, - натура азіата, тому Азія - колиска людства "зупинилася на одних начатках, нічого не розвинула, що не вдосконалила, не довела до кінця».

Таке категоричне заяву строго продумано. «Мо-жет бути, - вважав В.Г. Бєлінський, - що з часом і всі частини світу долучаться до загального розвитку людства, увійдуть в його історію, але знову-таки не інакше, як через Європу. До сих пір, з незапам'ятних часів, вони коснеют в моральній непо двіжності, непробудним сном сплять на лоні матері природи ».

Звертають на себе увагу ті місця в публікаціях, ко торие містять міркування про причини протилежності Європи і Сходу. На перше місце тут висувався аналіз за- стойних явищ життя країн Сходу.

В.А. Обручов бачив його головна відмінність від Європи в тому, що

12

«Європа пройнята спрагою прогресу, бажанням йти вперед. Ці дві обставини, - вважав він, - можуть слугувати найкращою міркою розвитку народу: де вони є - там Єв- ропа; де їх немає - там Китай ».

Різні автори по-різному розуміли взаємодія Європи, що розвивається і застійного Сходу, однак всі вони заперечували оцінки західноєвропейців всього східного як вар- Варського.

Найбільший знавець Сходу Батько Иакинф (в миру М.Я. Бичурин) стверджував, що в пристрої Китаю є все те, що є в європейських державах, але все це отлича- ється від європейського, і якщо дивитися на Китай з точки зору наших понять і поглядів, то ми його не зрозуміємо.

Н. Хмелевський вважав Схід полем, «засіяних самобутність ними тубільними насінням і порослим своєюцивілізацією». Оскільки багато в житті Сходу чуже європейцям, то,

на його думку, завдання полягає в тому, щоб зрозуміти восточ- ву цивілізацію. А це можливо зробити тільки тому, «хто, віруючи в живі сили своєї цивілізації, вірив в той же час в незламну життя всього людства, в невичерпне богат- ство сил і форм, в ньому живуть».

Цікавий погляд на причини «раптового застою» в Ін- дии висловив Н.А. Добролюбов, він бачив їх «в самих принципах, на яких грунтувалася індійська цивілізація і які могли порушувати дух до діяльності тільки до тих пір, поки вони ще повинні були боротися з протилежними началами, і пото- му не встигли зупинитися. Але як скоро вони утвердилися і були розвинені, з фантастичним захопленням, властивим Сходу, до останніх своїх результатів, - вони неминуче повинні були зупинити всі спроби допитливого духу і привести до пів Нейш квіентізму, так яскраво виразилося в факірство ».

* * *

У підручнику під редакцією А.М. Родрігеса поставлені питання: «Коли, чому і як відстав Схід?», «Чи можна

13

говорити про абсолютну деградації продуктивних сил, або мова йде про відносне занепаді в розрахунку на душу населення до рівня країн Заходу? »

Один з авторів підручника - В.А. Мельников, аналізуючи опису, спостереження і оцінки, наявні в історико економічній літературі, - дійшов висновку, - «що країни і народи Сходу, реалізувавши в минулому географіче- ське і історична перевага, надане відноси тельно щедрою, хоча і вельми нестабільною і не в усьому благо- датной природою, зуміли, адаптуючись до неї, освоїти (але далеко не повністю підпорядкувати собі) потужні природні, произво- дітельного сили, розвинувши при цьому чималі для свого часу матеріальні, соціальні та духовні засоби громадського го виробництва і спілкування).

Йдеться про іригаційних та інших інфраструктурних спорудах, впровадженні різноманітних технічних і техно- логічних інновацій (деякі з них пізніше стали достояні- їм західній частині ойкумени), порівняно високому рівні про- щественного поділу і координації праці, щодо ефективних формах організації виробництва, вражаючому рівні розвитку культури, мистецтва, релігійних та етнічних систем, що відбивають помітний прогрес в еволюції духовних елементів продуктивних сил ».

З слів В.А. Мельникова и представителей публіцісті- ки XIX в. віпліває, что застійне стан НЕ родової при- знак східного Суспільства, а результат енергійного роз- ку, Пожалуйста прізвело матеріальні и Духовні цінності до їх абсолютної зрілості. І, як би парадоксально це НЕ здавай, ця обставинних стало причиною застою. Досягнувши ідеалів, східні суспільства вичерпували ре- резерв подальшого руху (розвитку), що не привело їх до еволюції в капіталістичні суспільства.

14

Доречно буде згадати А. Тойнбі, який вивів фор мулу руху цивілізацій: виникнення - розквіт - занепад. Східні суспільства - яскравий приклад такої схеми.

Дійсно, нині вважається доведеним і загальноприйнятих знань, що Схід не спочатку прибував в застійному з- стоянні, а до XVI в. багато в чому обганяв Європу в своєму розвитку.

P Показники такого положення в достатку содержать- ся в науковій та навчальній літературі. Тому ограни- чімся авторитетним висновком відомого востоко- веда Н.А. Іванова. Він однозначно заявляв, що Схід

«Володів власною лінією розвитку» і через відсутність про ності там капіталізму «не можна робити висновок про його від- сталості, історичної неповноцінності».

«Треба мати на увазі, - писав він, - що в чисто матері- альному плані в середні століття і на початку Нового часу Схід перевершував Західну Європу, перш за все у військовому і техни- ко-економічних відносинах. Лише в середині XVIII ст. Європа наздогнала Азію за рівнем ВВП на душу населення ».

За підрахунками вчених Європа відставала від Сходу в два-три рази, а перші ознаки переходу до інтенсивного ведення господарства з'явилися на Сході на 500-700 років раніше, ніж в Європі.

1. Наприклад, в Індії врожайність землеробства з- складала 13 центнерів з гектара, а в Західній Європі тільки 7-8 ц. з гектара.
2. У Китаї на початку XVII ст. широкого поширення набули приватні мануфактури.
3. У країнах Сходу до середини XVIII ст. произво- дилось 77% світового ремісничо-промислового виробництва.

«Європейських мандрівників XVI - XVII ст., - сообща- ет saint - nauki. ru в публікації «Цивілізації Сходу в Но

15

ше час, - побували в Туреччині, Ірані, Індії або Китаї, по- ража велика кількість товарів високої якості, населеність горо дов, багатство правителів. Селяни Османської імперії в XVI столітті жили значно краще, ніж селяни Австрії і Герма- ванні. Країни Сходу були аж до початку XIX століття по постачальниками як готової продукції на Захід, так і сировини, а саме: шовку і бавовняних тканин, прянощів, юве- Лірні виробів і дорогоцінних каменів, кави та чаю, цукру і міді-каментов. І лише тільки з XIX століття - часу завершення про- мислення революції, - ситуація різко змінилася. Могутні колись цивілізації стали сировинним придатком і колоніями Англії, Франції і навіть маленької Голландії, чий бюджет по- сле закінчення наполеонівських воєн на 1/3 формувався за рахунок надходжень від Індонезії. До початку XIX століття країни Західної Європи вперше в другому тисячолітті н.е. впевнено випередили по ВВП на душу населення країни Сходу ».

Таким чином, факт залишається фактом: на певному етапі розвитку аграрні країни Сходу впали в стан за- стоячи, а Західна Європа стала на шлях стійкого прогресу промислового розвитку, яке дало імпульс розвитку та інших сфер економіки, що забезпечило її країнам першість на міжнародній арені.

У чому тут «загадка історії»?

* * *

Інструментарієм дослідження історичного движе- ня народів і країн служить періодизація. Однак хроноло- гические постулати одних вчених, стають, часом, перед метом дискусії для інших.

Автори підручника під редакцією А.М. Родрігеса прімені- тельно до країн Азії історію Нового часу починають з вели- ких географічних відкриттів і вторгнення європейців. Такий підхід в дослідницькому плані, безумовно, має право на

16

існування; він допомагає паралельно розглянути положення в країнах Азії і генезис капіталізму в Європі.

Примітно, що, в основному, все вчені оперують одними і тими ж фактами і явищами (які, втім, по- стійно доповнюються і конкретизуються), але їх трактування б-кість, часом, різної, тому що використовуються різні критерії оцінки, а це ведѐт до народження різних концептуальних по- будівель, тому важливо, щоб критерії стосувалися не друго- статечних, а кардинальних явищ життя суспільства і дер- ства, що визначають їх рух в історичному просторі і часі.

З цієї точки зору найбільш прийнятним представляет- ся аналіз системоруйнівний і системоутворюючих загально- ство факторів.

Так нижній хронологічний рубіж Нової історії країн Азії та Африки пов'язують з англійської буржуазної рево- Люцією, тому що з цієї події історіографія традиційно починаючи- ет Новий час всесвітньої історії. Однак це є европо- центристським підходом, тому що почався в Європі генезис ново го способу виробництва, і, разом з ним, буржуазного загально- ства, жодним чином в той час ще не торкнувся країн Азії і, тим більше, Африки. На сьогодні цей факт вважається доведеним.

Тому коректніше говорити про становище народів і країн Азії і Африки в новий час, тобто в епоху народження і раз-витку в Європі нового суспільного явища в історії челове чества - капіталізму, як системоутворюючого явища в Європі. Втім, слід зауважити, що буржуазні відносини і нова ідеологія зародилися в Європі раніше першої половини XVII ст.

Вторгнення європейців в Азію само по собі ще не при- внесло нових системоутворюючих змін, тому що військові нападе- ня і грабежі східних країн в усі часи були звичайним явищем історії і для підкореного народу, по суті, було все одно, хто ним керує: власні правителі, прийшлі сусіди або європейці. Але з часом європейці пішли далі

17

простого грабежу і торгівлі, що призвело до поступового роз- рушению традиційних основ суспільства.

Можна погодитися з К. Марксом, який вважав, що англійці зробили в Індії єдину соціальну револю- цію, яку коли-небудь знала Азія. Але слід мати на увазі, що особливо наслідки вторгнення позначилися в період вмешатель ства промислового капіталу, який прагнув позбавити колоніальних ального панування торговий капітал і продовжити использо- вання східних товариств на догоду своїм потребам.

Згодом появи англійців в Азії колоніалізм еволюціонував в міру розвитку буржуазного суспільства в європейських країнах. До середини XIX в. цей процес в Індії і ряду інших країн завершився. Форми і методи колонізаторів за ці роки змінилися:

• від простого грабежу і примітивної колоніальної торгівлі з місцевим населенням до форм і методів, характерних епосі первісного нагромадження капі тала за допомогою торгових компаній;
• в цю епоху капіталізм приступив до виконання своєї «історичної місії» - руйнування традіці- ційного східного суспільства (К. Маркс);

ü після цього прийшов час промисловців, кото риє виробили оптимальні форми експлуатації методами промислового капіталізму: створення рин- ків збуту фабричної продукції і аграрно-сировинних придатків, що призвело до поступового занепаду торго- вих ост-індійських компаній;

• завершується процес колонізації в новий час поступовим переходом до «творчої діяльно- сті» європейців і капіталістичної трансформації східного суспільства по їх зразком посред- ством вивезення капіталу та будівництва в країнах Азії промислових підприємств і коштів комунік- кации.

18

Епоха монополістичного капіталізму в кінці XIX в. привела до народження нових явищ в східних суспільствах, ха- рактерізуемих в науковій літературі як буржуазно-національних, і доспілих на початку XX ст. в перші революції в ряді країн Азії.

Тобто можна говорити, що друга половина XIX ст. стала для східних народів тією епохою, коли вони вступили в новий час своєї історії і прагнули до самостійності в фор- мування основ капіталізму.

Очевидно і те, що східний капіталізм народжена не пу- тим природної еволюції, а був привнесений європейцями і ніс в собі риси вторинності (колоніальний капіталізм).

Результатом цього процесу було втягування країн Азії в процес складання єдиного світового капіталістичного господарства. Країни, включені в колоніальну систему, були перетворені із суб'єктів історії в об'єкти впливу на них метрополій.

Взаємозв'язок етапів розвитку капіталізму в Європі з трансформацією їх колоніальної політики виявляється у всіх країнах Азії, де встановилося панування англійців або дру- гих європейських колонізаторів, хоча в кожній з країн вони часто відрізнялися своїми особливостями і частими проявами.

Порівняльний аналіз трансформації різних країн свідчить, що зміна епох їх історичного розвитку відбувається не по одному і тому ж, раз і назавжди заданому вектору, вона набагато складніше, извилистее і відбувається, часом, в різних часових межах кожної з них.

1. Це дозволяє говорити про багатофакторності исто- рического розвитку, який заперечує його однотипність.
2. При цьому абсолютно ясно простежуються перехідні періоди, протягом яких формуються системоутворюючі чинники.

19

* * *

Багато проблем, властиві Азії в цілому, яскраво видно на прикладі еволюції таких найбільших держав Восточ- ної Азії, як цинский Китай і токугавского Японія; в юж- ної Азії - Могольськая Індія і на Близькому Сході - осман- ська Туреччина.

Історія їх виникнення та подальшого розвитку

розкриває своєрідність процесу складання в них держ- ударственності;

велике значення в цьому процесі займає завоювання

одних народів іншими, підпорядкування слабких сильними;

показує, що майбутнє імперій в політичному плані залежало від боротьби двох протилежних тенденцій: тен- денції до зміцнення централізованої держави і тен- денції до сепаратизму і самостійності правителів обла- стей і провінцій.

Очевидно, що процеси мають корені, що йдуть в далеке минуле східної традиції, наслідуючи з неї характерні чер- ти систем освіти.

* * *

Цінськая династія в Китаї прийшла на зміну династії Мін, що правила в Китаї з 1363 р відміну від Минов Цини були китайського, а маньчжурського походження.

Маньчжурські племена займали територію современно- го Північно-східного Китаю і знаходилися в залежності від своє- го сильного південного сусіда, платили йому данину. Згодом маньчжурські племена об'єдналися і стали вести війни з дру- шими племенами і народами, в тому числі з Китаєм.

У 1643 р помер перший імператор Цінської династії Аба- хай і в результаті гострої боротьби між кланами претендентів на престол його місце зайняв малолітній син Абахо Фулінь. Фактична влада опинилася в руках молодшого брата Абахо Доргонь.

20

Навесні 1644 р маньчжурська армія зробила очеред- ної похід на Китай, де в цей час розгорнулася селянська війна під керівництвом Лі Цзиці. Після того, як під натиском маньчжурів в червні Інсургенти покинули Пекін, маньчжури зайняли його. Напередодні всі генерали і оточення по- кинули імператора Чжу Юцзянь і, опинившись на самоті, він повісився в парку на гілці дерева. Але незабаром і армія Лі Цзиче- на була розгромлена, а сам він помер. Цінськая династія була проголошена спадкоємицею Минов, а Чжу Юцзянь влаштували пишний похорон. Імператором Китаю став малолітній син хана Абахо (помер у вересні 1643 г.) Айсіньгѐро Фулінь (сім-віл правління Шуньчжі), але фактично влада виявилася в ру- ках регентів Доргоня і Цзіргалан.

В ході подальшої боротьби з повстанцями відбулося підпорядкування перших китайських територій маньчжурами (цей етап закінчився в 1648 р) Повне підпорядкування Китаю далося маньчжу- рам з великими труднощами. Цинской династії довелося витратити близько сорока років, перш ніж вся територія Китаю була ними завойована.

* * *

Завантажити весь текст ...