«Питання вирішуються в дружньому ключі». Слідами візиту В. Путіна до Казахстану і країни Центральної Азії

Завершується тиждень пройшов під знаком візиту Володимира Путіна в Центральну Азію. Спочатку в Алмати він провів перші в цьому році переговори з Нурсултаном Назарбаєвим. Відразу після зустрічі з казахстанським колегою президент Росії полетів в Душанбе, де переговорив з головою Таджикистану Емомалі Рахмоном, а потім попрямував до Бішкеку, де зустрівся з Алмазбеком Атамбаєвим.

Спробуємо підвести короткі підсумки цього центральноазіатського турне російського лідера. Треба розуміти, що в міжнародних відносинах мають значення речі, на перший погляд здаються незначними. Але ці символічні моменти можуть багато чого сказати уважному спостерігачеві. І треба визнати, що такі моменти були присутні.

По-перше, варто відзначити офіційну причину центральноазіатського турне російського президента - 25 років з моменту встановлення дипломатичних відносин Росії з названими державами. Круглі дати - це завжди привід задуматися, озирнутися назад, підвести підсумки, визначитися з пріоритетами. І цей візит досить чітко продемонстрував пріоритети Росії в регіоні. Звертає на себе увагу той момент, що В. Путін відвідав країни, які входять в регіональні інтеграційні структури - ОДКБ (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан) і ЄАЕС (Казахстан і Киргизстан). За рамками візиту залишилися Узбекистан і Туркменістан, які вважали за краще не пов'язувати себе з сусідами договірними відносинами військового і економічного характеру.

Ще один момент, який слід врахувати, - це те, що свій візит до країн Центральної Азії В. Путін почав з Казахстану. Офіційні переговори на вищому рівні передувало неформальне спілкування глав наших держав. А в ході офіційної зустрічі вони обговорили підсумки 25 років співпраці, майбутнє ЄАЕС, питання економічного партнерства і ситуацію в Сирії.

По-друге, непродуктивно розглядати даний візит лише як «ювілейну поїздку», у відриві від глобальних і регіональних реалій. А вони досить непрості.

На глобальному рівні поїздка проходить на тлі посилення світової геополітичної турбулентності. В значній мірі це обумовлено тим, що поки невідомо, яку стратегію обере адміністрація Д. Трампа по відношенню до Росії і Китаю. Відповідно неясно, якою буде реакція цих гравців і реакція країн ЦА, але геополітичні пертурбації здатні змінити баланс сил в регіоні і посилити загальну нестійкість.

Для Росії ситуація ускладнюється тим, що побоювання країн регіону з приводу її «імперських амбіцій» не тільки не зникли, а, навпаки, зміцнилися. Справедливості заради слід зазначити, що по відношенню до Китаю у країн регіону фобії ще сильніші. Це обумовлено тим, що екс-радянські азіатські республіки і Росію об'єднує ряд вагомих факторів. Це, хоч і з кожним роком скорочується, але як і раніше наявна мовна спільність, це і подібні соціально-культурні моделі поведінки, властиві людям у віці 40+, це і генетична пам'ять спільної життєдіяльності в рамках однієї країни. Китай, який володіє цими перевагами, робить ставку на фінансування великих інфраструктурних проектів, входячи в число основних інвесторів країн регіону. Оскільки гроші володіють магічними властивостями, то цілком природно, що лідери ряду держав ЦА розглядають Китай як цілком гідну альтернативу Росії.

Що стосується регіонального рівня, то тут теж все дуже непросто. Серйозне переформатування відносин між країнами ЦА очікується в зв'язку з що відбулася не так давно зміною політичного керівництва в Узбекистані. Позиція конструктивної співпраці з сусідами, видимою в діях Ташкента, здатна змінити картину внутрирегионального співпраці.

На порозі зміни влади знаходиться Киргизстан, до цього неодноразово демонстрував різку зміну зовнішньополітичного курсу. Та й внутрішньополітична стабільність всередині цієї країни теж задоволена умовна. Таджикистан теж до певної міри схильний до зовнішньополітичних метань. Плюс зберігається нестабільність на південних рубежах цієї країни також не сприяє розслабленню.

Нарешті очевидно, що Казахстан, найбільш близький партнер Росії, входить в зону транзиту верховної влади. У цих умовах питання спадкоємності зовнішньополітичного курсу, збереження досягнутих домовленостей є далеко не марними.

Все це, разом узяте, є дуже заплутаний клубок інтересів і протиріч.

По-третє, що саме обговорювали колеги по президентському цеху на схилах гірськолижного курорту Чимбулак, «не увійшло в протокол», а й емоційне забарвлення порушених в ході офіційної зустрічі питань може сказати багато про що.

Експерти звернули увагу на масу взаємних компліментарних оцінок, які прозвучали в ході двосторонніх переговорів. Так, обговорюючи ситуацію в Сирії, В. Путін не скупився на слова подяки Н. Назарбаєву за допомогу в реалізації миротворчої місії: «Я знаю, що казахстанська сторона зіграла позитивну роль в цьому процесі, і не тільки в якості організатора. Ви особисто брали участь в організації зустрічей, працювали з учасниками та делегатами. Завдяки вам було досягнуто результати, яких ніколи не було. А саме, створений механізм контролю над припиненням вогню, і це найголовніше. Це фундамент для продовження переговорів в Женеві ».

Чи не залишався в боргу і Н. Назарбаєв: «Росія вживає заходів щодо розв'язання актуальних міжнародних питань, в тому числі щодо врегулювання сирійського конфлікту. Саме Росія запропонувала провести кілька раундів переговорів в Астані. Процес запущено. В цілому для вирішення цих та інших питань належить організувати ряд зустрічей протягом року, в тому числі і в рамках ШОС 8 червня в Астані. Всі поточні питання вирішуються в дружньому ключі ».

Звідси випливає, що хороші відносини між Казахстаном і Росією - це наслідок не тільки спільності інтересів держав, а й результат хороших особистих відносин, що склалися між лідерами Росії та Казахстану.

В паузі між переговорами п резиденти Росії і Казахстану разом покаталися на гірськолижному курорті неподалік від Алмати

По-четверте, слід звернути увагу на меседж, який В. Путін і Назарбаєв мимоволі або, не виключено, навмисно адресували своїм партнерам по ЄАЕС. Обговорюючи перспективи кілька «просевшего» проекту, президенти показали, що вирішувати наболілі питання конструктивніше всього без емоцій, в робочому порядку, зосереджуючись нема на розбіжностях, а на шляхах їх подолання.

Так, наприклад, скорочення взаємної торгівлі (а товарообіг Казахстану з країнами ЄАЕС за підсумками 2016 р скоротився на 20% в порівнянні з 2015 р), а також незбалансованість товарних потоків між країнами викликані високою інфляцією, уповільненням економічного зростання, що знецінюються валютами, нестачею фінансових ресурсів. І вихід з цього бачиться лише один - формування конкурентної моделі розвитку економіки. А для цього слід пожвавити взаємодію між усіма учасниками об'єднання через спільні інфраструктурні проекти. Але для цього всім країнам ЄАЕС треба знизити рівень національного егоїзму, враховувати можливості, проблеми і інтереси один одного.

***

В цілому минулий візит в черговий раз підтвердив, що Казахстан є переконаним, послідовним і передбачуваним союзником Росії на пострадянському просторі.

_______________________

фото http://www.islam.ru/news/2017-02-27/49536