«Питання тільки в тому, чи буде війна повсюдної або прогорить локально по околицях»

Слова і дії президента США Трампа зараз поставили планету на межу світової війни. Однак все складніше, ніж здається. На думку політолога Руслана Айсіна, сторони перейшли межу, за якою бачиться тільки один результат - капітуляція одного з учасників. У своїй статті, написаній для «БІЗНЕС Online», він міркує про причини конфлікту і задається питанням «Що ж буде з Батьківщиною і з нами?».

«Асад за великим рахунком єдиний і безумовний союзник Путіна» / Фото: kremlin.ru

СТОРОНИ перейшла межу, ЗА ЯКОЮ БАЧИТЬСЯ ТІЛЬКИ ОДИН ВИХІД - КАПІТУЛЯЦІЯ ОДНОГО З УЧАСНИКІВ

Світ, кусаючи губи, уважно стежить за «Твіттером» Дональда Трампа, де він озвучує свої рішення стратегічної важливості, не завжди погоджуючи їх зі своїм найближчим оточенням. Часто окремі представники команди Трампа дізнаються з його «Твіттера» не тільки про якихось важливих питаннях внутрішньої і зовнішньої політики, а й про те, що вони відправлені у відставку, наприклад. Так нещодавно сталося і з колишнім держсекретарем Рексом Тіллерсона, який був здивований, прочитавши повідомлення шефа про те, що він більше не керує департаментом зовнішньої політики. На його місце прийшов директор ЦРУ Майкл Помпео. Чи надовго, не знають навіть самі занурені в таємниці Білого дому інсайдери. В голову Трампа залізти вони не можуть.

Чехарда в голові Трампа зараз поставила світ на грань світової війни. Президент США пригрозив бомбардуванням Сирії, звинувативши президента Башара Асада в застосуванні хімічної зброї, а Володимира Путіна - в підтримці його режиму. Треба сказати, що гібридна фаза війни йде вже давно, а останні дії Трампа цілком можуть перевести її в гарячу фазу. Хоча багато експертів усвідомлювали, що ситуація йде до глобальної кризи вже останні роки. І справа далеко не в поведінці Трампа або Путіна. Все складніше, ніж здається.

Ставка Москви на «нашого Трампа» себе не виправдала - він не самостійний у своїх рішеннях. В його оточенні і в конгресі багато противників лінії на примирення з Путіним. Але зараз все серйозно. Сторони перейшли межу, за якою бачиться тільки один результат - капітуляція одного з учасників. Європа не до кінця готова до масштабного протистояння з Москвою. На ній наслідки війни (гібридної, гарячої, холодної) відіб'ються сильніше, ніж на США, які, якщо поглянути в історію, витягли оптимальну вигоду з Першої та Другої світових воєн, ставши за підсумками цих двох глобальних бійню світовою державою.

АСАД ЗА ВЕЛИКИМ РАХУНКОМ ЄДИНИЙ І БЕЗУМОВНИЙ СОЮЗНИК ПУТІНА

У наявності криза світового порядку. Чи не системи, так як вона нікуди не дінеться, а порядку, який сформувався в постялтінской конфігурації. Світовий порядок коллапсирует, тріщить по швах. Старі механізми міжнародної взаємодії не діють. США в особі Трампа відмовляється від статусу гіпердержави. Принцип «America First» ( «Америка понад усе») - визначальний для американських націоналістів-ізоляціоністів, альт-Райт, уайт-трешу, що становлять фундамент політичної підтримки Трампа. Створюється зсув тектонічних плит світового порядку. Президент США вирішив сконцентруватися лише в декількох базових, в його розумінні, зонах американського впливу. Від Близького Сходу він спочатку хотів відмовитися. Пару тижнів тому він сказав, що американська військова група повинна покинути Сирію. Радники його відрадили залишити контингент ще на півроку. Як би там не було, всі ці метання говорять про одне: Великий Близький Схід став ареною світового протистояння одночасно декількох центрів впливу: США, Великобританії, Ірану, Росії, Туреччини, Ізраїлю, ЄС. Клубок цих протиріч не в силах розв'язати навіть Вашингтон. Та й нікому там цим займатися, тому що свою зовнішньополітичну команду Трамп раз у раз перетрушує, як стара скриня, в надії знайти там щось цінне.

Трамп уособлює собою протиріччя світового порядку. Він, звичайно, мислить себе імператором світу. Цезарем XXI століття. В його образі вигадливо сплелися психотипи авторитарного лідера і бізнесмена, примхливого бешкетника і марнославного денді. Світова спільнота стало безвідповідальним. Конфлікти і кровопролиття множаться. ООН практично випала з обойми «решальщіка проблеми». Той випадок, коли безліч не переходить в якісну сутність. Хто пам'ятає, як звуть нинішнього генсека ООН?

Європа переживає кризу зростання. Вона так і не змогла перетравити ряд східних країн типу Угорщини, Польщі, Румунії, які відкидають від себе брюссельські принципи. Незрозуміло, що робити з Сербією, Україною, на кшталт визначся, що Туреччина не Європа, і махнули рукою, у відповідь Реджеп Ердоган попрощався з ідеєю вступу до Євросоюзу і почав відтворювати своє власне зовнішньополітичне ідеологічний простір. Анкара змінила свій вектор.

Китай вступає в нову еру з імператором Сі, який зняв з себе тягар простого клерка вищої ланки, підконтрольного бюрократичному апарату КПК. Тепер він бажає укласти пакт з імператором Трампом і поділити світ навпіл. Новий двоїстий союз. Росію в упор не бачать. Хочуть позбавити Москву останнього зовнішньополітичного бастіону на далеких підступах - Сирії. Асад за великим рахунком єдиний і безумовний союзник Путіна. Іран веде свою гру і не дуже задоволений посиленням впливу Москви на Дамаск. В оточенні Асада промосковська і проіранскаая партії ведуть невидиму оку боротьбу. Кудись в небуття закотилися ЄврАзЕС і ОДКБ. Більшість механізмів, включаючи міждержавні економічні та військово-політичні союзи, старого світу вже не працюють. Вичерпали свій ресурс.

САМЕ НА Близькому Сході РОЗВ'ЯЗУЮТЬСЯ ДОЛІ СВІТУ, А НЕ В МОСКВІ, БРЮССЕЛІ АБО Тель-Авіві

Коротше, світ перегрітий. Ком протиріч досяг критичної маси. Колапс такого роду завжди призводить до війни всіх проти всіх, як це було в 1914 і 1939 роках, тому нинішній вихлоп важкої енергії «страху і докору» через можливу горловину війни багато в чому закономірний. Питання тільки в тому, чи буде війна повсюдної або прогорить локально по околицях. Але в тому, що пожежі не минути, особисто у мене жодних сумнівів немає.

Звичайно, все почалося не з шокуючого твіти Трампа про «красивих, нових, розумних» ракетах, які прилетять до Сирії і з якими російські ПРО нічого не зможе зробити. Далі він закрутив інтригу, написавши ще одне повідомлення, де висловив думку про необхідність співпраці з Москвою, щоб взаємини не досягали позначки «гірше, ніж за часів холодної війни». Президент США закликає Путіна одуматися і припинити підтримку Асада. У цьому випадку він готовий допомогти російській економіці, налагодити співпрацю і зупинити гонку озброєнь.

Трамп, звичайно, тисне для того, щоб швиденько вирішити для себе проблему Сирії, відносин з Москвою і весь корпус проблем, які крутяться по їх осі, і поїхати далі грати в його улюблений гольф. В його уяві Цезар не повинен невпинно займатися державними справами. Рим любить хліба і видовищ. Але цей системну кризу не вирішиться так просто, навіть потуги лідерів світу не зможуть повернути ситуацію на колишні рейки.

Близький Схід - це сакральний центр світу. Святині та батьківщина трьох монотеїстичних релігій, найдавніших цивілізацій знаходяться в цьому «пуп землі». Саме тут вирішуються долі світу, а не у Вашингтоні, Москві, Брюсселі або Тель-Авіві, що б там не говорили закостенілі експерти з геополітики і крикливі учасники телевізійних ток-шоу. У історії своя логіка. Своя стратегія.

Трамп і Путін - це тарани, криголами, які зламують, підіймають на диби старий світовий порядок, осколками важкого льоду падає на нас. Повторюся, це логіка історії. Персоналії в ній не завжди важливі. Рука історії веде їх по своєму шляху, а ми часто в ній прості статисти.

Залишається питання, колись поставлене Юрієм Шевчуком в його пісні: «Що ж буде з Батьківщиною і з нами ?!»

Фото на анонсі: «БІЗНЕС Online»