подвздошная артерія


- Милуєтеся фресками? А батюшці нашому не сподобалося, велів переписати все заново, - добродушно заявила жінка, яка щойно перенесли на наших очах височенні залізні будівельні ліси. Так ми познайомилися з бабою Машею.
Вона охоче розповіла багато цікавого. Виявилося, що всі візерунки розписав художник, у якого одне око, а картини написані іншим, і до того ж лівою рукою ...
Художник живописно розташував на верхотурі картини зі Старого Завіту - вельми і вельми переконливо і життєво.
Веселий Адам з зачіскою під хіпі безтурботно стояв поряд з сексапільною крутобедрая красунею. Вони були явно задоволені своїм життям. Природа навколо кипіла.
На протилежній стіні був зображений кровожерливий Авраам. Він хижо заніс гострий загнутий жертовний ніж над зв'язаним по руках і ногах, лагідним і беззахисним Ісааком. Лівою лапою він затискав рот нещасної дитини, мало не звернувши йому голову. А праву, занесену з ножем, руку він з обуренням намагався вирвати у завадило йому ангела. Перекошене ненавистю і дихає злобою обличчя з подивом було повернуто до посланцеві небес. Мимоволі задумаєшся над таким натуралізмом. Ні, все-таки щось наплутано там у них, у древніх ...
- Ось, Бог пошкодував сина Авраама-то, а люди Сина Божого не пошкодували, - зауважив чоловік, розглядаючи фреску.
- Не всі люди-то, -Швидко відреагувала баба Маша. - Не всі люди! -Внушітельно зауважила вона. І задумалася.
- А я ж померла недавно, - несподівано пролунав голос баби Маші.
Ми остовпіли.
- У мене подвздошная артерія лопнула.
- А що це таке? - запитали ми.
- Вона ребра і нирки кров'ю живить, - переконливо сказала баба Маша, - і печінку. Це я в Інтернеті прочитала.
Ми перезирнулися. Які люди цікаві в Росії! А баба Маша з жаром продовжувала:
- Мужиків-то в нашому храмі немає. Ось і доводиться нам, жінкам, тягати дошки, мішки. Он Наташа - їй не можна більше двох кілограмів піднімати. А ми з нею і ліси розбирали. Я подавала - вона приймала. А адже тяжелющіе! Потім я пішла з онукою на автобусну зупинку. Охнула! - та й села. Ні дихання, ні пульсу! Я сиджу на лавці, а внучка вибігла на дорогу - машини зупиняє. Ручки розкинула! Жодна машина не зупиняється. Добре, наші йшли назустріч, вони і допомогли до лікарні доставити. А там нічого не зрозуміють. Тиск не піднімається вище 60, сил немає. А потім зрозуміли - це подвздошная лопнула! Вона лопнула, та й прилипла до якоїсь вені, а там так прямо і пішло! З однієї виливається - в іншу вливається. Хтозна, чи не час мені помирати. А як легко було померла щось ... Ох, легко ...
Видно було, що баба Маша дійсно шкодує про те, що залишилася на цьому світі.
- Це мене батюшка наш не відпустив. Рано тобі, каже, помирати-то. Кілька змінивши голос, вона вдало скопіювала батюшку-настоятеля і по-батьківськи пробасила:
- Ти мені тут ще потрібна. Дивись, важке більше не тягай.
Ми зрозуміли, що почуття відповідальності пересилило у баби Маші бажання піти на небеса, але вона ще щось не домовлявся. Тоді ми дорікнули їй, що вона себе не береже після таких подій і не виконує батюшкіних настанов - ось на наших очах навіть тяжкості перетягує.
- А кому ж крім мене це робити? - щиро здивувалася баба Маша.
Тим часом, благословляючи всіх на ходу, стрімко пробіг в вівтар батюшка, і почалася Всеношна - вечірня служба. У протилежної стіни храму баба Маша поправляла свічки на свічнику і було видно, що всі її в цьому житті обтяжує, і вона шкодує, за великим рахунком, що ні переселилася так легко і безболісно в інший світ.
- Але ж так було легко померла щось!
Над її головою в нічній темряві храму, висвітлена відблисками від безлічі свічок на панахиді столику, зловісно нависла занесена зверху з жертовним гострим ножем рука Авраама.
Щось чекає ще нас попереду?
Спаси, Господи, і помилуй.
(Михайло і Олена Покровські)


рецензії

Майстерно написано, Олена (і Михайло)! Так і стоїть перед очима баба Маша і храм, і згадані, як би побіжно, Наташа і батюшка-священик! Дуже образно (іронічно) описані фрески храму. Спасибі вам - за маленький шматочок життя, в який вміщено настільки багато: думок і почуттів!
Здоров'я і удачі! Обов'язково зайду для більш ґрунтовного знайомства з вашої авторської сторінкою.
З повагою, з теплом, Л.
Людмила Бердигужіна 18.06.2017 23:01 Заявити про порушення Людмила, ми вдячні ВАм за таку дивовижну оцінку! Начебто нічого й особливого в оповіданні, просто з натури нарис вийшов. Ми дуже раді, що Вам сподобалося. Ласкаво просимо на нашу страніцу.С теплом і повагою, Олена і Михайло.
Олена Хардікова 2 21.06.2017 00:36 Заявити про порушення Милуєтеся фресками?
А що це таке?
А кому ж крім мене це робити?
Щось чекає ще нас попереду?