Поїзд далі не піде

Залізничний вокзал в Вологді вимагав постійного нагляду і регулярного ремонту вже на початку ХХ століття.

Купити квиток на московський поїзд і в першій половині XX століття було непросто.

Віддані дружини залізничників проявляли про своїх благовірних непідробну турботу і вважали поїзда чи не сімейною власністю.

Цікавою традицією XIX століття були аукціони з продажу забутого в поїздах багажу. Вони проводилися одночасно на вокзалах ряду великих російських міст протягом декількох днів. Попередньо докладні списки виставлених на торги товарів вивішувалися для ознайомлення у квиткових кас.

п'яна каса

По дорозі подорожували не тільки люди, а й виставки, змонтовані прямо у вагоні поїзда. Так, 11 лютого 1914 року на станцію Вологда-пасажирська прибула оригінальна пересувна виставка, присвячена боротьбі з алкоголізмом і створена з ініціативи управління СЖД.

Просвітитися на ній аж ніяк не завадило б квиткових касирів, «прославилися» в місті в 1922 році. Справа була 21 грудня. В той день каса на залізничному вокзалі відкрилася лише за годину до відправлення поїзда в Москву. На обурених покупців з добродушною усмішкою глянув не зовсім тверезий касир, який з властивою п'яним людям повільністю приступив до виконання своїх прямих обов'язків. Усвідомивши, що за залишився годину всім квитків явно не дістанеться, пасажири почали вимагати заміни працівника каси. Зреагувала на підмогу колезі змінник перебував в аналогічному стані, більш того, незабаром він зовсім заплутався в вартості проїзду. В результаті близько сотні стражденних побачити столицю вимушено залишилися в Вологді.

Як показало розслідування, випадок не був поодиноким, подібна картина повторювалася неодноразово і, що цікаво, в цій же касі і зі складом саме московського напрямку.

Допоможіть чоловікові!

Розпоряджаючись засобами пересування, залізничники використовували їх і в особистих цілях. Подорожі за рахунок профспілки стали звичною справою. У 1927 році в рамках проходила в Вологді 13-й дільничної відомчої профспілкової конференції правління Північної дороги виділив в розпорядження своїх відпускників п'ять вагонів. В одному вирішено було відправитися на південь, інші використовувати для огляду визначних пам'яток Вологодської губернії.

30 липня 1938 року в Сталінський день залізничника, профспілка відібрав 80 професіоналів своєї справи і оплатив їм екскурсію по каналу. Попливли передовики в компанії політпрацівників і активісток-домогосподарок, чия життєва енергія була спрямована в потрібне русло. Віддані дружини часто влаштовували зборища в клубі Жовтневої революції, обговорюючи рішення пленумів і з'їздів партії, будували власне життя. Під час подібної бесіди чоловіка машиніста Коновалова поділилася особистим досвідом: «горя турботою про виробничу роботу свого чоловіка і сина», вона створила улюбленим чоловікам майже ідеальні умови побуту, посилено годувала, благо нестачі в засобах не відчувала. Прояв турботи чоловіка бачила і в тому, щоб нічим не засмучувати домочадців, тоді «вони будуть пильні в поїзді, а я за них спокійна». Дружина слюсаря Куваєва не приховувала радісну звістку про підвищення зарплати чоловіка. Якщо раніше він приносив додому 80-90 рублів на місяць, то тепер включився в стаханівський рух, і зарплата виросла в 22,5 рази, через що «їх життя стало краще і веселіше».

Під кінець літа 1927 року городяни дізналися секрет успіху підприємливих дружин вологодських машиністів. Жінки мішками продавали на місцевому ринку овочі і фрукти, бізнес приносив непоганий дохід. Якось одна з них розговорилася, її необережні слова і стали надбанням громадськості: «Мій чоловік - залізничник, тому куди хочу, туди і їду за товаром!». Виховані в дусі соціалізму обивателі не на жарт обурилися і зажадали покласти край подібній спекуляції, «захаращувати радянський транспорт».

Філін зупинив потяг

Інша проблема того періоду - антисанітарний стан залізничного вокзалу. Хворі на туберкульоз, скарлатина і черевним тифом пасажири мирно сусідили на підлозі зі здоровими людьми, процвітала проституція. Санітарний лікар О.Марзєєв щиро сподівався, що «вокзал повинен і буде коли-небудь служити зразком чистоти і порядку».

Важкі будні транспортників оживляли нестандартні ситуації. Наприклад, 9 лютого 1928 року виходив з Вологди до Ленінграда пасажирський поїзд № 3 несподівано почав гальмувати біля станції Кипелово. Здивована бригада вийшла озирнутися, намагаючись розібратися, що ж сталося. Залізничники побачили сидить на крані гальма величезного пугача і все зрозуміли - птах на льоту кігтями вчепилася в гальмівний пристрій рухається складу, випадково відкрила кран і випустила повітря ... Під загальний сміх пугача-регулювальника зловили і після повернення до Вологди передали в живий куточок краєзнавчого музею .

У святковий день 1 травня 1934 роки для дітей транзитних пасажирів в буфеті Вологодського залізничного вокзалу приготували смачні і дешеві обіди. З десятої ранку дітлахи трапезували під живу музику у виконанні симфонічного оркестру. Дорослих годували на свіжому повітрі в спеціально обладнаному на привокзальній площі кіоску. З позиції сучасності наявності чистої води рекламна акція, на ті часи - прояв турботи про трудящих.

Не знаєте, де можна купити касовий чек за вигідною ціною? Тоді заходьте на наш сайт chekof.com, читайте інформацію більш детально і ви відразу побачите те, що вам потрібно за дуже доступною ціною. Щасти вам покупки!