Пол Джонс: козак в Росії, адмірал в США

Букер Ігор

Американські ВМС отримали в 1993 році есмінець Paul Jones. Це був вже четвертий ескадрений міноносець, названий в XX столітті ім'ям "батька американського флоту", національного героя США. Але американці, та й не тільки, вже не пам'ятають, що ця людина була козаком, які воювали з турками, і адміралом Російської імперії, який отримав звання від Катерини II.

18 липня 1792 в Парижі помер шотландський моряк, учасник Війни за незалежність Північноамериканських колоній і Російсько-турецької війни Джон Пол Джонс (John Paul Jones). Небіжчика виявили в готельному номері, на ньому був мундир контр-адмірала російського флоту. Народжений за 45 років до цього Джон Пол (Джонсом він назве себе пізніше) з'явився на світ в маєтку Арбігленд поблизу Кіркбіна (Arbigland near Kirkbean) на півдні Шотландії. Він був сином садівника-англійця Джона Пола-старшого і матері-шотландки Джини Макдуфф (Jean Macduff).

Читайте також: Бетсі Росс - "зіркова" швачка прапора США

Джон Пол-молодший з дитинства марив морем і з 12-річного віку почав плавати юнгою на судні Friendship ( "Дружба") під проводом капітана Бенсона. Пройшовши кілька плавань в якості штурмана на невільничих судах, він в 21 рік стає капітаном. Подейкували, що саме огиду до работоргівлі змусило Джона Пола залишити морську службу і переселитися в Америку до старшого братика Вільяму Полу (William Paul) в містечко Фредеріксбёрг (Fredericksburg). Тут, в штаті Вірджинія, у брата була своя невелика ферма.

У 1775 році грянула Війна за незалежність, і Джонс стає першим лейтенантом флоту США. В юному американському флоті в той час їх було всього шестеро. Незабаром Джон - уже командир 24-гарматного фрегата Alfred. Саме на цьому кораблі вперше злетів вгору зоряно-смугасте полотнище американських військово-морських сил. Після одного з невдалих сутичок з британськими військовими кораблями у Багамських островів Пол Джонс залишає фрегат, і його призначають капітаном шлюпа Providence ( "Божий промисел").

Джонс тривожив британські кораблі біля самих берегів Англії і своїй рідній Шотландії. Одного разу, 23 вересня 1779 року його судно Bonhomme Richard ( "Добряк (або простак) Річард" - літературний псевдонім Бенджаміна Франкліна. "Для мене це була єдина можливість віддячити великого і прекрасного людини за величезну честь бути його другом", - писав Джонс) напало на англійську лінійний корабель Serapis, але загорілося і почало тонути.

Пізніше розповідали легендарну історію про те, як британський капітан Пірсон (Pearson) запропонував янкі здатися, на що Джон Пол Джонс нібито викрикнув у відповідь: Sir, I have not yet begun to fight! - "Сер, я ще не почав битися!". У підсумку в полон потрапила вся англійська команда і перевозяться на кораблі скарби.

Читайте також: Останній великий бій вітрильників: англійці назвали його "Синопській різаниною"

Борознячи простори Атлантики, Пол Джонс захопив в цілому 56 британських торгових судів і до кінця Війни за незалежність дослужився до комодора. У Севроамеріканскіх Сполучених Штатах це звання відповідало контр-адміралу в Європі. Морського вовка це не задовольнило - Джонс мріяв про кар'єру адмірала, але Конгрес зайвим вішати погони на мундир людину, заплямовану участю в работоргівлі. Крім того, в 1785 році добряк і друже Франклін заборонив каперство.

Набагато пізніше француз Алексіс де Токвіль у своїй гучній книзі "Демократія в Америці" (1831) напише: "В Америці в основі будь-якої діяльності лежить свобода, в Росії - рабство. У них різні витоки і різні шляхи, але дуже можливо, що Провидіння потай підготувала кожної з них стати господинею половини світу ". Плавав на "Провіденсі" морячок не заглядав так далеко і не філософствував. Комодору Джонсу було відомо, що російська імператриця Катерина Велика відмовилася допомогти англійському королю Георгу придушити бунтівні американські колонії. І Джонс вирішив проміняти американську республіку на Російську імперію.

Російські емісари в той час розгорнули активну роботу з вербування іноземних фахівців для війни з османської Туреччиною. Особливий попит був на артилеристів і моряків. Одночасно з Джонсом найматися на службу прийшов артилерійський поручик Наполеон Буонапарте. Але майбутньому французькому імператору не сподобалося, що в Росії іноземним воєнспецами привласнювали ті ж звання, які вони мали на батьківщині.

23 квітня 1788 Джон Пол Джонс приїхав в Санкт-Петербург. "Північна Семіраміда", як поетично називали Катерину II, вручила американському морському рейнджеру патент на звання контр-адмірала російського флоту. Під ім'ям Павла Джонес (Pavel Dzhons) шотландський американець прибув в Херсон, де потрапив під командування Григорія Потьомкіна і познайомився з Олександром Суворовим.

Перед своїм бойовим хрещенням - сутичкою ескадрою Блискучої Порти під командуванням турецького адмірала Ескі Хасана на прізвисько "Відважний крокодил" - Павло Джонес отримав 24-гарматний флагманський корабель "Святий Володимир". До того ж козацька старшина на чолі з кошовим Сидором Білим взяли Джонса в козаки, вручивши тому козацьку шапку, червоний жупан і шаровари, чоботи, пояс з пістолями, трубку і дорогу турецьку шаблю. Російський уряд відзначило його заслуги в російсько-турецькій війні орденом Святої Анни.

Читайте також: Павло Нахімов, адмірал від Бога

І все-таки в 1789 році Джонса поперли з російської служби за дивним для катерининської доби приводу - за згвалтування юної молочниці, про що повідомляє його сучасний біограф С. Морісон (SE Morison. John Paul Jones: A Sailor's Biography). Але швидше за все, роль тут зіграли наклепи недоброзичливців та підступи британських агентів. "Американський пірат", як його атестували англійці, і переможець "Сміливого крокодила" змушений був відмовитися від посади командувача Балтійським флотом і виїхав за кордон, де засів за написання мемуарів.

Джон Пол Джонс помер 18 липня 1792 в столиці Франції, а в 1905 році труну з його тілом відправили в США, де з вищими військовими почестями перепоховали на території Військово-морської академії.