Потаємна життя Карпат

Побувати в екологічно чистому, що не зіпсованому напливом народу місці, заманливо. Нова подорож привело мене в Карпати. До стрімкій горі Тростян і вируючим гучним річечкам. Я відкрила для себе дивовижний містечко під назвою Славське.

В цей курортне селище, «зелені» туристи влітку приїжджають відпочити від суєти, поправити своє здоров'я, оцінити красу карпатської природи. Взимку - покататися на лижах. Не варто забувати, що раніше тут знаходився один з провідних гірськолижних центрів країни.

До станції Славське з Києва можна доїхати будь-яким поїздом наступним в ужгородському напрямку. Час в дорозі близько одинадцятої години. Поїзд прибуває рано вранці. Вокзал невеликий, знаходиться в самому центрі містечка. В одну сторону відкривається вид на величну гору Тростян. В іншу - що йде кудись у далечінь ущелині. Тим часом легкі наповнює найчистіше повітря, насичене свіжими ароматами різнотрав'я. Дихається легко і спокійно.

А навколо гори. Казково містичні, вони паморочать і зачаровують своєю незвичайною красою. Мені довелося спостерігати за ранковим туманом. Легка спочатку серпанок повільно, але стрімко огортає гірський ландшафт. Від чого навколишній світ стають більш таємничим. Лісові птахи видають пікантні звуки. Все навколо оживає.

Зовсім недавно в Славському проклали нову дорогу. І це найбільша визначна пам'ятка маленького містечка. Тепер їхати по ній одне задоволення. Проїжджаючи на машині повз зростаючих як гриби симпатичних будиночків і котеджів можна побачити куди рухається цивілізація. У цей момент хочеться піти глибше в гори. Відчути душу недоторканою людиною природи. І зробити свою відпустку незабутнім.

Мені сподобалося гостинність, і привітність господарів. І ледь розмістившись, я з великим задоволенням вирушила розглядати пам'ятки цього будинку. Тут дуже гарний доглянутий сад з рідкісними екзотичними рослинами. Зараз цвіте і ніжно пахне жасмин. У спекотну погоду можна викупатися в басейні. Є місце для приготування шашликів і барбекю.

А буквально за будинком протікає гірська річка. У звичайні дні вона тиха і спокійна. У ній навіть водиться риба. Але після сильного дощу з шумом розливається, що надає особливого колориту місцевості. Вдалині видніється гора Тростян - це і є справжні Карпати.

Скрізь відчувається дбайлива рука господаря. Сам будинок має в своєму розпорядженні сімейною обстановкою і комфортом. Кімнати садиби оформлені в заміському стилі.

Моя була одна з кращих. Величезна і розкішне ліжко з ортопедичним матрацом. А ще телевізор, холодильник, а так само туалетна кімната з душовою кабінкою. Загалом все найнеобхідніше. На стінах висять барвисті картини.

Кухня виключно домашня. Смачна і різноманітна їжа подається завжди свіжою. Вранці традиційно заварюється чудовий ароматний трав'яний чай. Запах якого було чутно далеко за межами вітальні. Особливу увагу привертає фірмове блюдо - грибна юшка, приготована з білих грибів. До речі зібраних буквально за парканом в лісі.

Дуже сподобалася світла вітальня. Особливо невеликий живий куточок з каменів на стінах з барвистими маленькими малюнками. Це придумана фішка художників. Там вони залишають свої автографи.

Сім'я Оксани і Дмитра Ареф'євих вже давно займаються художнім туризмом. І з великою любов'ю ставляться до мистецтва. У їхньому будинку особлива аура. Картини висять всюди. У кімнатах, коридорах, в їдальні і навіть на кухні. Вони служать своєрідним путівником для туристів цінителів живопису, які відвідують їх будинок.

До них часто приїжджають друзі художники. Цікаво спостерігати за їх роботою. Традиційно поснідавши і випивши кави, на цілий день відправляються вишукувати сюжети для своїх картин. Перебуваючи у віддалених околицях гір або річок, вони просто неба творять чудеса, переносячи частину природи на свої полотна. Там вони малюють себе.

Тому цілком логічно, що саме в їхньому будинку зародилася сама ідея проведення пленеру. Під патронатом Львівської національної академії мистецтв, за сприяння Фонду культури і спорту «Максим» меценати Ареф'єва надають унікальну можливість талановитим людям приїжджати в їхню садибу попрацювати і відпочити.

Взагалі слово пленер в перекладі з французької означає «робота на повітрі». Натхненні матінкою природою художники пишуть свої шедеври олійними і яскраво акриловими фарбами, що робить їх роботи неповторними. Так, вони виражають себе. Так, вони намагаються зрозуміти і передати своїм шанувальникам душу природи.

Природа Карпат унікальна. Вражає своєю красою і неповторністю. Тож не дивно, що саме тут виник міжнародний центр мистецтв. Сюди з'їжджаються митці з усієї України та з інших країн. В цьому році в Господі Ареф'євих Міжнародний пленер "Максим" проходить вже в шістнадцятий раз. А закінчується пленер грандіозної виставкою «Гори надихають».

Але це фініш всього-лише черговий зустрічі. Всі роз'їжджаються по домівках. Але, в наступному році багато хто з них повернуться. Щоб знову доторкнутися до таїнств природи. І відчути магічні чари зелених гір.

Я ж на наступний ранок вирішила прогулятися крутими доріжками по затишному селищу. Тут абсолютно непомітно можна заблукати в гущавину лісу. Насолодитися чистим гірським повітрям. Піднятися на вершину гори і з висоти побачити всю красу таємних Карпат.

А що збереглися старі будиночки навівають спогади про минуле. Історія назви селища сходить до відбулася в 1015 році битві військ братів-князів Святополка Окаянного і Святослава. Після смерті Великого київського князя Володимира Святославича, почалася жорстока братовбивча війна між його спадкоємцями. Светополк, прозваний Окаянним, вбиває князів Бориса і Гліба. Їх брат Святослав Володимирович біжить в Карпати. Але в верхів'ях річки Опір посланці Святополка наздоганяють князя Древлянського. І вбивають його.

Сьогодні над річкою Опір недалеко від Славського, встановлена ​​символічна могила переможеного Святослава. За одним із переказів, в пам'ять про його славних воїнів, які оселилися в цих місцях після загибелі свого князя і був названий селище. А недавно поруч з рестораном «Максим» встановлено пам'ятник князям засновникам.

Можна багато розповісти про життя цього невеликого містечка. Всі хто тут відпочивав отримують неймовірно багато вражень від краси Карпатських гір. Сюди варто приїжджати і милуватися чарівною природою такого незабутнього куточка землі.

Кажуть твій будинок там, де тобі добре. Цей маленький містечко зумів зачепити струнку моєї душі. Мені хочеться повернутися сюди знову, адже Карпати так просто не відпускають ...