«Правила гри» (1939) - дивитись фільм безкоштовно онлайн в хорошій якості 720 HD на порталі «Культура.РФ»
У паризькому аеропорту натовп урочисто зустрічає авіатора Андре Жюрье: він тільки що зробив рекордний переліт через Атлантику. Але та, кого герой найбільше хотів вразити своїм подвигом, не прийшла його привітати. А закоханий Жюрье в Христину де ля Шеньє, вона заміжня за аристократом і живе в замку. Чоловік Крістіни, маркіз, поставився до прихильнику подружжя поблажливо, у нього і самого ж є коханка. До речі, маркіз саме надумав з нею порвати і налагодити відносини з дружиною. Є ще один Жюрье, Октав, який теж небайдужий до Христини. Всі сторони любовного багатокутника збираються в заміському маєтку Шеньє. Господарі запросили і інших гостей, пополювати на кроликів і фазанів. Все, включаючи слуг, мають свої маленькі драми. І оскільки ситуація все більше заплутується, а в будинку - рушниці, нехай і мисливські - від пострілів постраждає в результаті не тільки дичину.
Жан Ренуар приступив до «Правил гри» в статусі одного з найвизначніших і найактуальніших режисерів французького кіно, автора «Великої ілюзії» і «Людини-Звіра». Однак після настільки резонансних і емоційно витратних фільмів режисерові захотілося легкості. По крайней мере, в плані форми: Ренуар говорив про те, що двигуном трагедії цілком може стати і комедія. Режисер почерпнув натхнення у класиків, в п'єсах Маріво, Бомарше і Мюссе, забезпечив картину епіграфом з «Одруження Фігаро», популярною музикою Моцарта, Шопена і Штрауса, і при цьому переніс дію в сучасність. Те, що відбувається в «Правилах гри» могло зовні нагадати водевіль, але за власним висловом автора, персонажі «танцювали на вулкані». Фільм знімався напередодні Другої світової та вийшов на екрани всього за пару тижнів до початку війни. Мало хто з глядачів тоді встиг побачити те, що розглянуть в картині Ренуара значно пізніше: точне відображення стану суспільства перед катастрофою, що насувалася. Кровопролитна полювання в маєток виглядала як метафора, нехай на екрані агонізували лише кролики.
Кадр з фільму. Фотографія: Nnm.me
Кадр з фільму. Фотографія: galaproduction.com
Кадр з фільму. Фотографія: cinema-francais.fr
Ідея творців показати передчуття війни без явних її прийме, втім, не знайшла розуміння у багатьох критиків і у власників кінотеатрів. Від режисера зажадали купюр, Ренуар нещадно покремсав свій твір, а публіка скаржилася, що чим більше вирізують з фільму, тим менше в ньому ясності. У спогадах Жан Ренуар писав, що якось застав незадоволеного глядача, який намагався підпалити в залі газету і влаштувати пожежу, щоб припинити сеанс. Оригінальна версія «Правил гри» була втрачена в роки війни під час бомбардувань і лише в кінці 1950-х сінефіли-ентузіасти Жан Габорі і Жак Марешаль зуміли зібрати по кінолабораторії подобу первісної копії фільму. Роботу показали Жану Ренуара. Літній режисер був зворушений до сліз і визнав, що реставрується картина майже повна, за винятком лише однієї, аж ніяк не ключовий, сцени.
У 1959-му, 20 років по тому після передвоєнної прем'єри, «Правила гри» були показані на Венеціанському фестивалі, на цей раз - під бурхливі овації. Особливо полюбили фільм діячі французької «нової хвилі».
У багатофігурної сюжетної композиції фільму кожен веде свою партію, у кожного героя своя мотивація і своя правда. Режисер начебто всіх любить однаково, і всі разом утворюють хор, ансамбль - подібна структура сьогодні відома не тільки за фільмами Роберта Олтмена на кшталт «Госфорд-парку», а й по телесеріалів і реаліті-шоу. Не випадково один з великих шанувальників «Правил гри», режисер Франсуа Трюффо, аж ніяк не в жарт говорив, що фільм Ренуара потрібно б дивитися кожен день, перевіряючи, чи не сталося там чого новенького.