Правильна сповідь: як сповідатися, в чому каятися, яка сповідь не прийметься Богом

А чи не час нам усім навчитися правильно сповідатися? - рішуче і без вагань поцікавилися співробітники порталу «Православна Життя» у духівника Київських духовних шкіл, викладача КДА архимандрита Маркел (Павук).

Фото: Борис Гуревич fotokto.ru

- Велика кількість людей не знає, в чому каятися. Багато хто йде на сповідь і мовчать, чекають навідних запитань від священиків. Чому так відбувається і в чому потрібно каятися православному християнинові?

- Зазвичай люди не знають, в чому каятися, з кількох причин:

1. Вони ведуть розсіяну життя (зайняті тисячами справ), і їм ніколи займатися собою, подивитися в свою душу і побачити, що там не так. Таких людей в наш час 90%, а то й більше.

2. Багато хворіють на завищену самооцінку, тобто горді, а тому більше схильні помічати і засуджувати чужі гріхи і недоліки, ніж свої.

3. Їх ні батьки, ні вчителі, ні священики не навчили, у чому і як потрібно каятися.

А каятися православному християнинові слід перш за все в тому, в чому викриває його совість. Найкраще сповідь будувати по Десяти заповідей Божих. Тобто під час Сповіді спочатку треба говорити про те, чим ми згрішили проти Бога (це можуть бути гріхи невіри, маловір'я, забобони, божіння, клятви), потім каятися в гріхах проти ближніх (непочитание, неувага до батьків, непослух їм, обман, хитрість, осуд, гнів проти ближніх, неприязнь, зарозумілість, гордість, марнославство, жадібність, злодійство, спокушання інших на гріх, блуд і ін.). Раджу ознайомитися з книгою «На допомогу кається», складеної святителем Ігнатієм (Брянчаніновим). У праці старця Іоанна Крестьянкіна представлений зразок сповіді по Десяти заповідей Божих. Орієнтуючись на ці роботи, можна скласти свою неформальну сповідь.

- Наскільки детально потрібно розповідати про свої гріхи на сповіді?

- Все залежить від ступеня вашого каяття в гріхах. Якщо людина в своєму серці знайшов рішучість більше до того чи іншого гріха не повертатися, то він намагається його вирвати з коренем і тому описує все до найдрібніших подробиць. А якщо людина кається формально, то у нього виходить щось на кшталт: «Я згрішив справою, словом, помислом». Виняток з цього правила - гріхи блуду. В даному випадку подробиць описувати не треба. Якщо священик відчує, що людина байдуже ставиться навіть до таких гріхів, то може задати додаткові питання, щоб хоч трохи таку людину присоромити і спонукати на справжнє покаяння.

- Якщо не відчуваєш легкості після сповіді, що це значить?

- Це може говорити про те, що не було справжнього покаяння, сповідь відбувалася без розтрощення серцевого, а лише формальним перерахуванням гріхів з небажанням змінити своє життя і більше не грішити. Правда, іноді Господь не дає відчуття легкості негайно, щоб людина не загордився і тут же не впав знову в ті ж самі гріхи. Легкість також не відразу приходить, якщо людина сповідує застарілі, глибоко вкорінені в ньому гріхи. Щоб прийшла легкість, треба пролити дуже багато сліз покаяння.

- Якщо на вечірньо були на сповіді, а після служби встигли згрішити, чи потрібно йти вранці знову на сповідь?

- Якщо це блудні гріхи, гнів або пияцтво, то обов'язково потрібно ще раз в них покаятися і навіть попросити у священика епітимію, щоб так швидко не робити колишні гріхи. Якщо ж допущені гріхи іншого роду (осуд, лінь, багатослівність), то слід під час вечірнього або ранкового молитовного правила щиро попросити вибачення у Господа за допущені провини, а при черговій сповіді сповідувати їх.

- Якщо на сповіді забув згадати якийсь гріх, а потім через деякий час згадав його, чи потрібно знову підходити до священика і говорити про це?

- Якщо є така можливість і священик не дуже зайнятий, то він навіть зрадіє за ваше старанність, а якщо такої можливості немає, то треба записати цей гріх, щоб знову його не забути, і під час чергової сповіді покаятися в ньому.

- Як навчитися бачити свої гріхи?

- Свої гріхи людина починає бачити, коли перестає засуджувати інших людей. Крім того, бачити свою неміч, як пише преподобний Симеон Новий Богослов, навчає ретельне виконання заповідей Божих. Поки людина одне виконує, а іншим нехтує, він не зможе відчути, яку рану наносять гріхи його душі.

- Що робити з почуттям сорому на сповіді, з бажанням затінити, заховати свій гріх? Чи буде цей прихований гріх прощений Богом?

- Сором на сповіді - природне почуття, яке свідчить про те, що у людини жива його совість. Гірше, коли немає ніякого сорому. Але головне, щоб сором не зводив до формальності нашу сповідь, коли ми одне сповідуємо, а інше ховаємо. Навряд чи Господу буде угодна така сповідь. Та й кожен священик завжди відчуває, коли людина щось приховує і формалізує свою сповідь. Для нього це чадо перестає бути дорогим, таким, за яке він завжди старанно готовий молитися. І, навпаки, незалежно від тяжкості гріха, чим глибше покаяння, тим більше священик радіє за кається. Не тільки священик, а й Ангели на небі радіють за щиро кається людини.

- Чи потрібно сповідувати гріх, який ви стовідсотково зробите найближчим часом? Як зненавидіти гріх?

- Святі отці вчать, що найбільший гріх - це гріх нерозкаяний. Навіть якщо ми не відчуваємо в собі сил для боротьби з гріхом, все одно треба вдаватися до Таїнства Покаяння. З Божою допомогою, якщо не відразу, то поступово ми зможемо перемогти укорінений в нас гріх. Але не треба себе занадто переоцінювати. Якщо ми ведемо правильну духовне життя, то ніколи не зможемо відчути себе повністю безгрішними. Справа в тому, що всі ми удобопреклонни, тобто дуже легко впадаємо у всілякі гріхи, скільки б раз ми в них ні каялися. Кожна наша сповідь - це своєрідний душ (лазня) для душі. Якщо ми постійно дбаємо про чистоту свого тіла, то тим більше треба дбати про чистоту своєї душі, яка набагато дорожче тіла. Отже, скільки б раз ми не грішили, треба не зволікаючи бігти на сповідь. А якщо людина не кається в повторюваних гріхах, то вони потягнуть за собою інші, більш тяжкі провини. Наприклад, хтось звик по дрібницях весь час обманювати. Якщо він в цьому не буде каятися, то в кінці кінців може не тільки обдурити, але і зрадити інших людей. Згадайте, що сталося з Юдою. Він спочатку непомітно крав гроші з ящика для пожертвувань, а потім зрадив Самого Христа.

Людина може зненавидіти гріх, лише відчувши в повноті солодкість благодаті Божої. Поки відчуття благодаті у людини слабке, йому важко не впасти в гріх, в якому він недавно розкаявся. Солодкість гріха в таку людину виявляється сильнішим солодощі благодаті. Тому святі отці і особливо преподобний Серафим Саровський так наполягають на тому, що головною метою християнського життя має бути наживання благодаті Святого Духа.

- Якщо священик розірвав записку з гріхами, не заглядаючи в неї, ці гріхи вважаються прощення?

- Якщо священик прозорливий і вміє читати, що написано в записці, не заглядаючи в неї, то, слава Богу, все гріхи прощаються. Якщо ж батюшка так робить через свою квапливості, байдужості і неуважності, то краще підійти до сповіді до іншого або, якщо такої можливості немає, сповідувати свої гріхи вголос, без запису їх.

- Чи існує в Православній Церкві загальна сповідь? Як ставитися до цієї практики?

- Загальна сповідь, під час якої читаються спеціальні молитви з Требника, зазвичай проводиться перед індивідуальної сповіддю. Святий праведний Іоанн Кронштадтський практикував загальну сповідь без індивідуальної, але це він робив вимушено через безліч народу, який приходив до нього за розрадою. Чисто фізично, по немочі людської, йому не вистачало сил, щоб вислухати кожного. За радянських часів теж іноді практикувалися такі сповіді, коли один храм був на ціле місто або район. Нині, коли кількість храмів і духовенства значно збільшилася, немає потреби обходитися однією спільною сповіддю без індивідуальної. Ми готові вислухати кожного, аби було щире покаяння.

Розмовляла Наталія Горошкова