Прогулянка по Стамбулу: російські церкви

Колись древній Константинополь був і центром цивілізації, і центром православ'я. Центром цивілізації сучасний Стамбул цілком можна назвати, але статус столиці світового християнства давно пішов в історію. Сьогодні діючі православні храми в найбільшому місті Туреччини можна перерахувати по пальцях, а російських церков - всього-на-всього три. Колись древній Константинополь був і центром цивілізації, і центром православ'я

Район Каракей не просто один з центральних, це ще й один із найколоритніших районів Стамбула. Вгору від затоки Золотий Ріг повільно піднімаються тісні вулички, а на березі вирує ресторанна життя. Вже протягом майже цілого століття для всякого російського, який опинився в Стамбулі більше, ніж на пару ночей, район Каракей стає другою батьківщиною. Тут знаходиться старий стамбульський порт, і саме сюди після революції 1917 року десятками тисяч припливали кораблі емігрантів. Саме з Каракея починався їх важкий шлях в нове життя. Але приживалися в колишньому Константинополі не всі. Лише одиниці бажали залишитися в Стамбулі, малопривабливі тоді для життя місті.

Всі три російських храму, які сьогодні існують в Стамбулі, знаходяться саме тут. І це не випадково, бо в Каракая було сконцентровано майже всі російськомовне населення міста. Від морського порту і моста Галата до храму Святого Пантелеймона хвилин п'ять шляху. Тут простіше простого загрузнути в лабіринтах маленьких, тісних провулків, серед магазинчиків, кабачків і перукарень.

Вхід до будівлі, на шостому поверсі якого знаходиться храм Святого Пантелеймона

Ми знайшли свій шлях до храму, але тільки тому що знали адресу: якщо ви бачите табличку з номером будинку, який ви шукаєте, це ще не означає, що ви опинилися перед воротами церкви. Храм Святого Пантелеймона знаходиться на шостому, останньому поверсі звичайного старого житлового і вельми обшарпаного будинку. З вікон визирають діти, які хочуть, щоб ми їх сфотографували. А в холі будівлі сидить похмурий турок, який категорично заборонив знімати.

Якщо не знати деталей, то здогадатися, що саме тут знаходиться найвідоміший в Стамбулі російський храм, неможливо. Формально будівля, в якому розташована церква, належить Росії, воно було побудовано для Церкви ще за часів Катерини II. Однак життя тут відродилася лише в останні десятиліття.

Читайте також: Вірменія, Грузія, Росія: під покровом Богородиці

"При нас, а я жила тут кілька років, до 2006 року, церква і облаштовувалися. Все це коштувало великих зусиль. Тоді тут служив отець Корнилій, і нам він розповідав, що починав з повної розрухи. Всі приміщення були обдерті, зруйновані, - від храму мало, що збереглося ", - розповідає нам Ніна Щетиніна, яка знімала кімнату в будинку-храмі.

Зараз все тут виглядає більш-менш гідно. Сама церква на останньому поверсі, її купол салатового кольору видно здалеку, але його неможливо розгледіти з боку щільно забудованої вулиці.

Батько Тимофій, настоятель храму Святого Пантелеймона

Настоятеля церкви отця Тимофія ми застали відразу після служби. Цю людину, службовця в храмі вже більше десяти років, знає і любить майже вся російська громада Стамбула. Він намагається згадати наших спільних знайомих, які скільки-то років тому відвідували церкву.

"На службу приходить 150-200 чоловік, а в свята збираються багато сотень", - розповідає нам прихожанка храму з України. У це важко повірити, тому що все внутрішнє приміщення церкви, як велика залу в квартирі. Одноразово тут можуть знаходитися не більше 20-30 чоловік. Але саме навколо храму Святого Пантелеймона сфокусована вся життя російської громади Стамбула. Наша співрозмовниця з України, але сюди ходять люди і з Росії, Молдови, Білорусії. "Дуже багато тих, хто постійно живе в Стамбулі. Я наприклад, не має значення тут", - розповідає вона.

Після розвалу Радянського Союзу Стамбул знову, як і за 70 років до цього, став дуже популярним маршрутом у громадян з багатьох країн колишнього СРСР. Але тільки у них була велика відмінність від предків, які відвідували місто на початку минулого століття: вони приїжджали в Стамбул і поверталися назад. Човниковий бізнес процвітав півтора десятиліття. Завдяки цьому, в Стамбулі завжди можна знайти людину, здатну зв'язати по-російськи хоч пару слів. Але тут, в Каракая, був час, коли в галасливому натовпі було більше російськомовних, ніж тюркомовних. Для них відкривалися ресторани, магазини, вони були цінними гостями. З цим величезним торговому потоком в Стамбул приїхали і ті, кому потім довелося залишитися тут надовго або навіть назавжди. Саме в кінці 90-х років храм Святого Пантелеймона почав наповнюватися прихожанами.

Читайте також: Ісламська толерантність: алавітів - в могили!

Ті часи минули. І на пахнуть смаженою рибою вулицях Каракея тепер знову чути тільки турецька мова, в порту більше не швартуються старі "посудини" з України, але офіціанти все ще намагаються переконати куди більш рідкісних тепер туристів з Росії відвідати свої ресторани з назвами, дубльованими на російську мову.

Але парафіяни розповідають нам, що життя тут як і раніше кипить. У Стамбулі багато росіян, хоч і розкидані вони тепер по всьому місту. Місце їх зустрічі залишилося тим же - храм Святого Пантелеймона.

Храм Святого Пантелеймона

Ми вже сказали, що церква знаходиться на шостому поверсі. І ніякого ліфта - за старою сходах доведеться підніматися пішки. З приміщення храму - вихід на закритий балкон, де продають книги безкоштовно пропонують спідниці і хустки відвідувачкам в джинсах (правила на вході суворі). А ще з балкона відкривається чудова панорама на старі квартали старого міста. З боків купола ще двох російських храмів - святого Іллі Пророка і Андрія Первозванного. Їх доля складається не так оптимістично. Храм Іллі Пророка закритий вже довгі роки. А в храмі Андрія Первозванного служить старий, яка хворіє батюшка.

У храму Андрія Первозванного дуже цікава історія. Саме він до сих пір вважається "емігрантської" церквою. Храм почав функціонувати в першій половині минулого століття, після емігрантської хвилі. І до цього дня саме сюди приходить давно сивочолі високостатусних публіка - князі, графи та інші титуловані особи.

Читайте також: Забобони в церкви: в що не треба вірити

Три російські церкви - справжня крапля в стамбульському море. Крихітне нагадування про те, що колись дуже давно великий Константінопль був серцем християнства. Зараз складно собі це навіть уявити - куди не глянь, усюди піками пронизують небеса вежі мінаретів. В оточенні їх, як під вартою, варто і найбільша втрата християнського світу - храм Святої Софії, Айя-Софія, колись - патріарший собор Константинополя, потім - мечеть, а тепер - музей. Навряд чи її будівельники думали, споруджуючи потужні стіни, підносячи царствений купол, що храм, справжній символ торжества і могутності православ'я, спіткає сумна доля "розхрещення" і "обмирщения". Що ж, це доводить лише одне: ніщо велике і могутнє, побудоване людськими руками, не вічне і не до кінця надійно. І вчить покори: навіть на вершині слави не можна впиватися величчю.

Читайте найцікавіше в рубриці "Релігія"