Російська Православна Церква Закордоном

ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ЄПАРХІЯ: 23 липня 2014 р
Престольне свято і торжество 85-річчя Петропавлівської парафії

Здавалося б, святкування престольного свята в кожному храмі є щороку хоча і очікуваним, але і передбачуваним подією. У Люксембурзі, парафіяни знають, що на свято приїде правлячий архієрей з Женеви, знають, як пройде архієрейська служба з його участю, і знають, як потім все зберуться на спільну трапезу. Однак в цьому році престольне свято виявився багатий не тільки на зміни, але і на радісні доповнення до нього, оскільки в цьому році святкувалося 85-та річниця заснування Петропавлівської парафії.

Готуватися до ювілею стали заздалегідь. Ієрей Георгій (Машталер) послухав побажанням Високопреосвященнішого Михайла, архієпископа Женевського і Західно-Європейського, про те, що до ювілею не завадило б створити невелику літопис приходу і по його благословення почав збір історичного матеріалу про своїх предків. Тим самим він надихнув інших прихожан - нащадків Руської та Білої Армії, на відновлення сімейної та парафіяльній історії. З першого покоління російських переселенців в Люксембурзі неоціненну допомогу надала Світлана Юріївна Ушакова, яка приїхала сюди з батьками в кінці 1920-х і пам'ятає як першого священика і засновника приходу батька Євгена (Тріщина), так і будівництво церкви під керівництвом і за ініціативою настоятеля парафії, митрофорного протоієрея отця Сергія (Пуха). В'ячеслав Іванович Скрипниченко, скарбник приходу, відновив в пам'яті не тільки перші роки життя свого батька в Люксембурзі, але і так званий «Галліполійський період» життя Корнилівського полку в Туреччині, частини якого згодом осіли в Болгарії, Сербії, Франції, а потім і в Великому герцогстві. Нині вже покійний Валентин Федорович Галикін поділився спогадами про військовий і післявоєнний період життя російської колонії. Зібравши воєдино матеріали люксембурзьких архівів, історичних дослідницьких центрів та спогади очевидців, вдалося створити 100-сторінкову, багато ілюстровану книгу, що розповідає про життя російської православної громади Люксембургу з 1929 по 2014 рр. О шостій глав історичної повісті вплетені найважливіші дати і події парафіяльного життя, імена її активних прихожан і непомітних помічників церкви, описані її традиції і нововведення. Особливе місце приділено збереженню традицій, мови, культури і віри першим поколінням переселенців. Вперше опубліковані знімки життя діаспори: іконостас домашній церкві 1929 року і види будинків і жител емігрантів, фотографії дітей колонії з батьком Євгеном і молодого отця Сергія з матінкою Емілією, види заводів і фабрик, де працювали вчорашні солдати і офіцери Руської та Білої Армії, і знімки перших богослужінь в ще недобудованої церкви на рю Пробст. Приділено місце і іконописцю храму отцю Кіпріану (Пижов), який приїхав зі Свято-Троїцького монастиря Джорданвіллі. Знайшлися сторінки і для сучасного життя приходу - для хору, недільної школи, дитячого пісенного гуртка. Не забуті були і біографії трьох священиків, яку годує і окормляють паству. Життєві шляхи їх батьків і дідів перетнулися в далекому 1920 році, коли на корабель, спливає з Криму до Туреччини, зійшли перший пастир приходу полковник Євген Тріщин, батько другого священика, полковник Роман Пух, і дід третього - випускник Сергіївського артилерійського училища, Борис Машталер. ..

Престольне свято святкувалося 12 липня. Владиці Михаїлу співслужили протоієрей Стефан Веертс з Брюсселя і ієрей Георгій (Машталер), гості в священному сані. Після скоєння хресного ходу в дар Владиці Михаїлу була піднесена панагія.

У день святкування самого ювілею, 20 липня, через очікування численних паломників перед храмом був розбитий намет: храм став вівтарем, а двір - храмом. Архієрею співслужили: протоієрей Павло Цвєтков, протоієрей Стефан Веертс, протоієрей Петро Штурм з Базеля, протоієрей Спиридон Цекоурас з грецької громади, протоієрей Леонід з Брюсселя, ієрей Квентін де Кастельбажак і інші. Також співслужили отці протодиякон Георгій Жоннере з Женеви, Георгій Кобро з Мюнхена, племінник отця Сергія Пуха протодиякон Микола Мохов з Знам'янського синодального собору в Нью-Йорку, і диякон Олександр Машталер, брат батька Георгія.

Під час 6-ї години Димитрій Рар був посвячений у читці. На малому вході ієрей Квентін був зведений в чин протоієрея і ієрей Георгій був нагороджений набедренником. Архієрею в дар була піднесена літопис приходу «І засяяли золоті куполи» Інни Геншоу.

Не обійшлося і без почесних гостей з люксембурзької дипломатичної, політичної та релігійної сфер: камергер велікогерцогской Двору доктор Поль Леш, депутат Фернанд Картайзер, перший радник посольства РФ в Люксембурзі Юрій Соколов, член муніципальної ради міста Люксембург Марселіно Гержов та почесний капелан велікогерцогской Двору Жорж Війермоз.

Завершилися святкування пишним обідом на 200 персон в ресторані по сусідству, де крім прекрасного шведського столу і гарячої кухні, оплачених невідомим дарувальником, гостей чекав імпровізований концерт духовної музики, світської і класичної, в якому взяли участь всі бажаючі гості ювілею.
Потім правлячий архієрей причастив на дому отця Сергія.

Оскільки настоятель отець Сергій не зміг брати участь в святкуваннях через хворобу, для нього хор, під керуванням Галини Третяк-Лепаш, записав і видав диск з піснями зі Всеношної і Літургії престольного свята.

Інна Геншоу