Салигін Василь Вікторович

16:43

Екс-заступник глави Державної митної служби України

Найбільш тісно пов'язаний з Ігорем Калєтніком

біографія

Всі новини та згадки про Салигіна на FaceNEWS

Василь Салигін народився 2 червня 1957 року в Харкові в родині робітників. Навчався в Дергачівської середній школі № 2.

У Салигіна вищу освіту. Правда, отримував він його «стрибкоподібно»: починав вчитися в Харківському автодорожньому інституті в 1974 році, а диплом отримав у Харківському державному університеті (зараз - Харківський національний університет ім. Каразіна) лише в 1995-му, за фахом «фінанси і кредит».

Після «переривчастого» навчання в ХАДІ і служби в армії, з 1981 по 1985-й працював майстром, а потім і старшим майстром Харківського ремонтно-механічного заводу. Після цього влаштувався водієм об'єднання «Харківвторресурси».

Перетворення Салигіна з шофера в бізнесмена сталося в 1989 році, коли він очолив кооператив «Полюс». За цим послідували посади в АТЗТ «Гея», фірмах «Тривертон Інтернешнл Лімітед» і «Відродження».

У 1998 році Василь Салигін став народним депутатом України III скликання, в 2002-му повторив це досягнення. Правда, після цього до парламенту Салигін більше не потрапляв: в 2006-му його обрали депутатом Харківської обласної ради, який він же і очолив. Правда, через два роки з цієї посади Василя Вікторовича зняли.

Після вимушеного прощання з кріслом глави Харківської облради Салигін тимчасово пішов з «великої політики» і перестав світитися перед ЗМІ. Він був представником України в Палаті регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад, членом Інституційного комітету Ради Європи, а в 2010 році несподівано став заступником голови Державної митної служби України. Правда, пропрацював Салигін у глави відомства Ігоря Калетника всього півроку - поки не почали скорочувати кількість заступників.

У червні 2012 року Салигін зайняв крісло заступника губернатора Сумської області. Але зовсім скоро подав документи в ЦВК, вирішивши балотуватися до Верховної Ради по округу № 173 (Комінтернівський, частина Червонозаводського району Харкова).

родина

Василь Салигін одружений. У нього шестеро дітей - два сини і чотири дочки. Сестра політика Юлія Ковальова - народний депутат від Партії регіонів і його давній партнер по бізнесу.

захоплення

За словами самого політика, він любить домашніх тварин - в тому числі собак і акваріумних рибок, салат олів'є з холодцем і японські ресторани. Віддає перевагу автомобілі марок «Мерседес» і «Тойота».

Шлях на політичний Олімп

Головним покровителем в політиці і бізнесі Василя Салигіна аж до своєї смерті був екс-губернатор Харківщини Євген Кушнарьов. Власне, після його смерті і початку заходило зірка Салигіна. У активне політичне життя Василь Салигін включився в 1998 році, коли набрав достатній капітал, щоб зайнятися такого роду діяльністю. На виборах в Раду ІІІ скликання він балотувався в одномандатному окрузі № 171 (Фрунзенський і Московський райони Харкова) як самовисуванець. Йому протистояли ще 22 кандидати, включаючи комуністку Аллу Александровську, гендиректора заводу «Турбоатом» Анатолія Бугайця і підприємця Лілію Кім, яка йшла від Народно-демократичної партії. Салигін переміг з невеликим відривом, отримавши 16,19% голосів (на другому місці була Олександрівська з 15,05%, на третьому - Бугаєць з 12,44%).

У парламент Салигін пішов як безпартійний, проте значився у фракції НДП. Очолював комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної промисловості і ядерної безпеки.

На наступних виборах, в 2002-му Василю Вікторовичу знову пощастило. Він пройшов до парламенту від провладного блоку «За Єду!» По округу № 172 (Московський, Фрунзенський, Комінтернівський райони Харкова), обійшовши ще 20 кандидатів - цього разу з великим відривом. Салигін набрав 27,81% голосів, а його найближчий конкурент, комуніст Олег Іваненко - 8,33%.

Ставши вдруге нардепом, Салигін вирішив не засиджуватися в одній фракції або групи. Він послідовно змінив «Єдину Україну», «Демократичні ініціативи», фракцію Народної партії, а наостанок - вступив у фракцію Партії регіонів (в ПР Василь Вікторович увійшов лише в листопаді 2005 року).

Третій шанс потрапити до Верховної Ради у Василя Салигіна з'явився в 2006 році. Він проходив за списком Партії регіонів, отримавши 151 номер, однак, балотуюся одночасно і до Харківської облради за краще парламентського крісла посаду обласного спікера. На цьому терені Василь Вікторович запам'ятається надовго: крім гучного й демонстративного протистояння з тодішнім «помаранчевим губернатором» Арсеном Аваковим, якого облрада безуспішно намагався зняти (рішення депутатів про висловлення недовіри Аваков оскаржив в суді). До речі, що стосується протистояння «Аваков vs облрада», злі язики говорили, що, насправді, Салигін підтримує з Аваковим нормальні відносини і просто імітує боротьбу. Реальну війну з Аваковим вели інші «регіонали» - мер Харкова Михайло Добкін і секретар міськради Генндаій Кернес. А ось з ними якраз у Салигіна були досить прохолодні стосунки, що, врешті-решт, варто було йому місць голови облради та обласної партійного боса. Однак про все по порядку.

На рахунку Салигіна цілий ряд досить гучних рішень і заяв. Зокрема, саме при ньому в 2006 році було прийнято рішення про надання російській мові статусу регіональної в Харківській області (правда, прокуратура опротестувала це рішення) і про визнання Харківщини «територією без НАТО». Також Василь Вікторович активно проштовхував одіозну програму «Земля - ​​людям», згідно з якою харків'янам обіцяли безкоштовно виділити ділянки в 25-кілометровій зоні навколо Харкова.

Крім того, при Салигіна був виключений з партії обласної депутат- «регіонал» Віталій Самусев, з яким у глави облради були конфліктні відносини. До слова, за компанію з Самусєвим виключили ще й міського депутата В'ячеслава Картавих, а також оголосили догану тодішнього секретаря міськради, а нині - меру Харкова Геннадію Кернесу. Останньому «дісталося» після візиту Віктора Януковича (тоді ще - прем'єр-міністра), якому «не сподобалася склалася в місті обстановка».

Відомий Салигін і нестандартним підходом до проведення сесій облради. Одне з засідань, 8 травня 2008 року, пройшло під відкритим небом на площі Свободи. Таке рішення голова облради пояснив відсутністю коштів для оренди приміщення в Будинку рад, оскільки під час перевірки КРУ в той час заблокували рахунки облради.

Однак така гучна діяльність тривала недовго. У жовтні 2008 року Василя Салигіна зняли з посади голови облради: «за» проголосували 123 депутати з 127 присутніх. Крім того, Василя Салигіна «попросили» і з поста керівника обласної організації ПР. За словами самого екс-голови, причиною відставки стало те, що він «не хотів бути декому слугою» (кому саме, він не уточнив). Хоча немає сумнівів, що відставку сприяли тодішній мер Михайло Добкін і його «права рука» Геннадій Кернес.

Після цього Салигін на два роки «заліг на дно» і на публіці майже не з'являвся. А потім несподівано «виплив» в ролі заступника глави Державної митної служби комуніста Ігоря Калетника. Правда, на цій посаді Василь Вікторович протримався всього кілька місяців, поки посади заступників не почали скорочувати. Тоді, як подейкували, він навіть взяв відпустку по догляду за дитиною, щоб не бути звільненим.

Потім в публічній діяльності Василя Салигіна знову настало затишшя - до тих пір, поки в червні 2012 року його не призначили заступником губернатора Сумщини Юрія Чмиря.

Незабаром після цього Салигін включився у виборчу кампанію. Балотуватися він вирішив по округу № 173 (Комінтернівський, частина Червонозаводського району Харкова). Компанію тут йому спочатку складали, в числі інших, глава великої будівельної фірми «Авантаж» Анатолій Денисенко (висуванець Партія регіонів і пряма креатура тандему Кернес-Добкін), колишній генеральний директор заводу імені Малишева опозиціонер Олексій Підгорний, а також самовисуванець-промисловець, глава Асоціації «Слобода» Олександр Порада. Правда, згодом практично всі головні конкуренти «регіонала» Денисенко - Підгорний і Порада - знялися. А ось Салигін, якого підтримав його давній знайомий і колишній діловий партнер, великий харківський бізнесмен Олександр Ярославський, залишився. Здається, що за спиною Салигіна варто не тільки Ярославський, а й група Ахметова-Колесникова в ПР. Так що, в 173 окрузі, по суті, намічається грандіозна «біло-блакитне» дербі.

До слова, виборча кампанія Салигіна без скандалів не обходиться. Представники його штабу регулярно скаржаться на те, що невідомі громлять їх агітаційні намети. По одному з випадків міліція вже порушила кримінальну справу.

Матеріальне становище

Василя Салигіна традиційно вважають одним з найбільш великих бізнесменів і землевласників Харкова і області. В офіційний бізнес Салигін прийшов в 1989 році, очоливши виробничий кооператив «Полюс». Через чотири роки він став віце-президентом АТЗТ «Гея» - найвідомішої його компанії, а в 1994-му став представником фірми «Тривертон Інтернешнл Лімітед». З 1997 по 1998 Василь Вікторович очолював агропромислову фірму «Відродження» та працював на цій посаді до обрання депутатом Верховної Ради.

Фірма «Тривертон», в свою чергу, мала відношення до АТ «Харківський тракторний завод» і АТ «Черкаське хімволокно». Серед бізнес-проектів і сфер впливу фірми також називали мережу ресторанів McDonalds Ukraine, міжгалузеве виробничо-кооперативне об'єднання «Арго» (завдяки йому Салигіна навіть називали одним з лідерів горілчаного бізнесу), а також торговий дім «Павловський» в Харкові.

У 90-е Салигін вів спільний бізнес з Олександром Ярославським, нині одним з найбагатших людей Харкова. Зокрема, партнери скуповували у населення ваучери, згодом прибрати за них акції різних підприємств. Правда, в подальшому бізнес Салигіна і Ярославського розділився - Олександр Владиленович переключився на банківську справу. Однак контакт вони підтримують досі - Ярославський навіть підтримав Салигіна на виборах-2012.

Контактував Салигін і з нині покійним російським бізнесменом Максимом Курочкіним, в певних колах більше відомого як «Макс Скажений». Зокрема, в 2006 році Салигін і Курочкін вели переговори про можливість поставок на Харківщину дешевого газу, нафтопродуктів, добрив для підживлення озимих і недорогий борошна.

Міцні бізнес-відносини пов'язують Василя Вікторовича з ще одним кандидатом в нардепи, екс-главою Дергачівської райдержадміністрації Володимир Кацуба. Довгі роки Володимир Михайлович працював на керівних посадах в фірмах, що мали відношення до колишнього глави облради і його сестрі, нардепу від ПР Юлії Ковальової. Зокрема, Кацуба відзначився в «салигінском» кооперативі «Полюс», АТЗТ «Гея», фірмі «Відродження». Салигіна також приписували ділові контакти з ще одним кандидатом - але вже від опозиції - Віталієм Немилостивим.

Однак самим вірним соратником, як правило, називають саме Юлію Ковальову. Вважається, що вона має відношення до значної частки його бізнес-проектів, а також лобіює інтереси брата, використовуючи свій статус народного депутата.

компромат

Будучи главою Харківської облради, Салигін вів безперервну «піар-війну» з головою облдержадміністрації Арсеном Аваковим, регулярно висловлюючи негативну оцінку діяльності самого губернатора і його команди.

Зокрема, «під приціл» Василя Вікторовича потрапив заступник Авакова Сергій Стороженко. Як заявив Салигін, Стороженко був слідчим у справі харків'янина Євгена Анцупова, який в 1981-1987 рр. відбував покарання за політичним звинуваченням, а потім був змушений емігрувати з СРСР. За словами Салигіна, під час слідства з Анцуповим жорстоко поводилися, що вплинуло на його здоров'я. У зв'язку з цим, на думку голови облради, Стороженко повинен був піти у відставку. Сам же Стороженко у відповідь заявив, що Анцупов ніколи не був дисидентом, а сам Салигін просто «зводить з ним особисті рахунки».

Дісталося від голови облради та голови Харківської райдержадміністрації Володимиру Бакуменко: Салигін заявив, що в районі ведеться незаконний видобуток піску, а Бакуменко цьому не перешкоджає. Керівник РДА у відповідь подав до суду позов про захист честі і гідності.

Василь Вікторович також примудрився здорово зіпсувати відносини з харківськими мисливцями. Зокрема, він запропонував на три роки заборонити полювання на території Харківщини - мовляв, «нехай живе природа» - і навіть зібрався виносити це питання на сесію. У відповідь представники регіонального відділення Українського товариства мисливців і рибалок влаштували пікет і теж зібралися подавати на Салигіна в суд.

При Василя Салигіна робилися спроби продати харківський кінотеатр «Боммер», що спеціалізується на арт-хаусного кіно. Глава облради назвав «Боммер» і ще два кінотеатри «стайнями» (всі три знаходилися у власності області) і заявив, що керують ними недостатньо ефективно, а тому потрібно шукати нового орендаря. Втім, у «Боммеру» знайшлося достатньо захисників, в першу чергу серед молоді, і його вдалося відстояти - з пікетами та намірами судитися.

До речі, сам Салигін такої форми протесту як пікет теж не гребував. У червні 2007 року, разом з сестрою-нардепом Юлією Ковальової і «родинними» ПР організаціями, він влаштував гучне виступ в Харківському районі, неподалік від кордонів обласного центру. Тоді Василь Вікторович стверджував, що хоче цією акцією привернути увагу правоохоронців до земельних махінацій.

Ще раз - правда, вже з протилежного боку - ім'я Салигіна звучало в земельному скандалі навколо харківського парку Артема, де, як повідомляли ЗМІ, заради будівництва розважального центру вирубали близько 10 гектарів дерев. Стверджувалося, що фірма-забудовник має відношення до Василя Салигіна, проте сам він це категорично заперечував.