Шанування свт. Григорія Палами

Г. П. був похований в соборі Св. Софії в Фессалонике, де від його мощей стали відбуватися чудеса, а в мон-рі Велика Лавра на Афоні і в Касторії почалося його місцеве шанування як святого. К-польський патріарх Калліст I запросив у солунян точний виклад відомостей про ці чудеса, на основі к-якого наступник Калліста на К-польської кафедрі свт. Філофей Коккін склав Похвальне слово і службу в честь святого (BHG, N 718; Idem // PG. 151. Col. 551-656).

У 1368 М. Г. П. був канонізований, Синодальним декретом святкування йому було прийнято здійснювати в день його кончини - 14 нояб.

Після встановлення в XV в. тріодної пам'яті Г. П. перероблений варіант Похвального слова свт. Філофея був включений в Синаксаре Пісне Тріоді (BHG, N 719b). Саме цей текст увійшов впосл. до складу ВМЧ під 14 нояб. (ВМЧ. СПб., 1899. Лист., Дні 13-15. Стб. 2009-2015). Історія і обставини переведення на слав. мова Похвального слова Г. П., поміщеного в ВМЧ, потребують спеціального дослідження, оскільки найдавніші списки триодного синаксаря, незалежно від редакції перекладу, не містять читання на 2-у Неділю Великого посту (переклад триодного синаксаря ок. сер. XIV в. ченцем Закхея на Афоні був здійснений ще до включення до його складу цього агіографічного твору).

Др. Похвальне слово, присвячене Г. П., було написано К-польським патріархом Нілом (1379-1388) (BHG, N 719; Idem // PG. 151. Col. 655-678).

Переказ Житія Г. П. на новогреч. мовою, зроблений прп. Опанасом паросского , Був виданий у Відні в 1784 р і потім включений в зб. «Неон Еклогіон», складений прп. Никодимом Святогорцем (Венеція, 1803). У цьому Житії говорилося про нові чудеса святителя і містилося засвідчене Єрусалимськими патріархами Нектарієм і Досифєєм II чудове потоплення анафематствувала Г. П. католиків на о-ві Санторін (Тіра) в 1660 р Відомо також увійшло в грец. «Добротолюбіє» (Венеція, 1782) анонімне Житіє свт. Григорія (джерело: Philotheus. Encomium // PG. 151. Col. 573-574; про текст див .: Rigo A. Nicodemo l'Aghiorita, la «Filocalia» e san Gregorio Palamas // Atti dell'VIII Conv. Ecumenico intern . di spiritualità ortodossa (Bose, 16-19 set. 2000) / A cura di A. Rigo. Magnano, 2001. P. 151-152).

Коли в 1523 р собор Св. Софії в Фессалонике був перетворений на мечеть, мощі Г. П. були перенесені спочатку в мон-р Влатадон , А потім в митрополичий собор, де вони перебували до пожежі 1890 р Мощі Г. П. залишилися неушкодженими у вогні і були поміщені в новому кафедральному соборі (1891-1902), освяченому в ім'я цього святого (1914). Частинки мощів зберігаються в мон-рі Успіння Пресв. Богородиці в солунського р-ні Панорама, в афонських мон-рях Есфігмен, Ксенофонт, прп. Діонісія, Російською вмч. Пантелеймона мон-рі і належить йому скиті Нова Фиваида, а також в лаврі св. Сави Освяченого (суч. Ізраїль) (Meinardus. P. 189; Πεντζίκης. Σ. 41, 110, 411).

У 1628, 1631, 1632, +1642 рр. частинки мощей Г. П. привозилися з Сівши. Греції в Москву в дар російським государям (Муравйов. С. 52, 132, 144, 231).

Вперше зображення Г. П. з'являється незабаром після його смерті в заснованому учнями святителя, братами Дорофєєв і Марком Влатадамі, соборі мон-ря Влатадон.

У визант. період в ім'я Г. П. був освячений ряд храмів, в т. ч. церква в Касторії (упом. в томосі Собору 1368 р.- PG. 151. Col. 712) і церква на території мон-ря Влатадон (розібрана в 1972 ).

Джерела: BHG, N 718-719b; Νέον ΕκλόΥιον. Αθῆναι, 19743. Σ. 322-332.

Література: Муравйов А. Н. Стосунки Росії зі Сходом у справах церковним. СПб., 1860. Ч. 2; Χρήστου Π. Κ. , Μπεκατῶρος Γ. Γ. ΓρηΥόριος ὁ Παλαμᾶς // ΘΗΕ. Τ. 4. Σ. 782, 794-796; Meinardus O. A Study of the Relics of Saints of the Greek Orthodox Church // Oriens Chr. 1970. Vol. 54. P. 189; Rigo A. La canonizzazione di Gregorio Palama (1368) ed alcune altre questioni // RSBN. 1993 [1994]. Vol. 30. P. 155-202; Πεντζίκης Γ. Ν. 'ΑΥιον'Ορος:'Ενας πληρής ταξιδιωτικός οδηΥός. Αθήνα, 2003. Τ. 2. Σ. 41, 110, 411.

Е. П. А.