СКІЛЬКИ РОКІВ ДІДОВІ МОРОЗУ?

Наука і життя // Ілюстрації

Наука і життя // Ілюстрації

<

>

Сучасні діти, котрі відправляють перед Новим роком свої листи Дідові Морозу в Великий Устюг, а також їх мами і тата, і навіть бабусі й дідусі, як правило, думають, що і новорічна ялинка, і Дід ​​Мороз з подарунками були в Росії завжди.

Тим часом цей персонаж (точніше - майже цей) з'явився всього 160 років тому - у вперше опублікованої і злегка дидактичної казці Володимира Одоєвського "Мороз Іванович". Її головний герой - це літературний варіант фольклорного Мороза або Морозко: "сивий-сивий дід", який живе в крижаному будинку, спить на сніговій перині, а якщо Труснеш головою, то "іній сиплеться". Мороз Іванович піклується про природу (покриває снігом озимі сходи) і про людей (стукає їм у віконця, щоб "не забували печей топити та труби вчасно закривати").

Він явно добрішими описаного Некрасовим сільського Мороза, суворого, а трапляється, і жорстокого. Дід Мороз Одоєвського до людей хоч і суворий, але справедливий, а дітям роздає подарунки, правда, тільки за добрі справи.

Можливо, Мороз Іванович так і залишився б усього лише героєм однієї з казок, але як раз в ці ж самі роки в російській столиці з'явилася мода на різдвяні ялинки - мода, що прийшла із Заходу і існувала колись лише у петербурзьких німців. Закріпившись у Петербурзі, вона распростра нилась і в провінції, в поміщицьких садибах, і не тільки в заможних, але й в небагатих сім'ях.

А з 1860-х років в звичай стали входити і громадські "ялинкові заходи" - різдвяні ські бали з ялинкою, на яких потрібен був такий собі їх господар - Дід Мороз, який об'єднав в собі російського Мороза Івановича з західноєвропейським Санта-Клаусом. Старий і ялинка стали неодмінним атрибутом зимового свята.