Сьогодні день великомученика Георгія Побідоносця: як навчитися не виживати, а жити тут і зараз

1. АВТОР:
2. Орфографічна помилка в тексті:

6 травня 2017, 7:06 Переглядів:

Наша країна ще поки зовсім юна. Фото: AFP.

Сьогодні день великомученика Георгія Побідоносця, який вважається покровителем і захисником воїнів. Хочеться в цей день не просто згадати його життя і подвиги, а навчитися у святого безстрашності, любові до своєї землі і людям, боротьбі не тільки з зовнішніми, а й внутрішніми ворогами і гріхами. З накопиченими питаннями ми звернулися до протоієрея Георгія з храму на честь Преображення Господнього.

Земна РОДИНА

- Отче Георгію, в цей важкий час для України я часто розмірковую, що означає для мене моя рідна країна. Як християнин повинен ставитися до свого земного батьківщині?

- Десь у 90-х роках у мене прокидалися патріотичні почуття до України. Я переживав за розвиток всіх напрямків, чекаючи світлого майбутнього в країні. Хтось може сказати, що патріотизм - це ілюзія, ігри для дорослих, а християнство, православ'я - наднаціональне. І в якійсь мірі це правда - Христос прийшов для спасіння всього світу, всіх націй, для порятунку всіх "мов". Християнство в деякій мірі прийшло всюди.

Але якщо брати за аналогією з сім'єю, то патріотизм - це вдячність тій землі, країні, яка тебе виростила, вигодувала і дала все необхідне. Родина може бути і не дуже приємною, економічно неблагополучній, може робити боляче, але вона твоя, і, наскільки можна, намагаємося це цінувати. Це - як рідна сім'я, де можуть бути складності, конфлікти, нерозуміння, але тут тебе люблять, підтримають, потішать, і тобі завжди раді. І в більшості випадків саме сім'я - надійна підтримка.

Були приклади турботи про Вітчизну і в православ'ї, коли за часів Дмитра Донського святий Сергій Радонезький благословляв двох ченців на захист Вітчизни. Деякі люди вважають, що Україна - це, вибачте, "недострана", якась помилка історії, а проте ми розвиваємося. Незважаючи ні на що!

ВЧИМОСЯ ХОДИТИ

- Виходить, образно кажучи, ми історичні немовлята?

- Так і є! Країна наша тільки вчиться ходити, освоюється в цьому світі. Як будь-який немовля, вона падає, встає, робить помилки. Але йдуть роки, а щось все не так, все чогось не вистачає. Начебто йдемо вперед, але чомусь - крок вперед і два назад. І начебто наші державні керівники говорять красиво, і щось робиться, але інші країни чомусь перетворюються, живуть по-іншому, а ми все тупцюємо на місці. Якщо проаналізувати історію багатьох країн, то майже всюди були люди, через яких відбувалися вирішальні для країни зміни, і держава рухалося, прискорювалося в іншому напрямку. Ці люди були патріотами своєї Батьківщини, вони за неї переживали, долали опір інертних мас, чим жертвували.

У Туреччині великим реформатором став Ататюрк, який привніс в свою країну глобальні зміни - створення турецької мови, створення держави (країна з середньовічної перетворилася в сучасне для того часу держава).

У післявоєнній Німеччині величезну роль зіграв Конрад Аденауер, який, прийшовши до влади в свої 73 роки, створив нове сильну державу, яку вже понад півстоліття займає лідируюче положення в Європі. Аденауер жорсткою рукою керував державою, причому його "диктатура" була обумовлена ​​виключно особистим авторитетом і політичну вагу. У відставку канцлер пішов сам в 1963 році, в зеніті своєї слави творця "нової Німеччини", а то, що сталося з ФРН в 1950-х і 1960-х роках, отримало назву "німецьке економічне диво".

Якщо говорити про США, то "Новий курс" Франкліна Рузвельта заклав основи сучасної фінансової системи Америки. Ситі і нескінченно позитивні роки економічного зростання США в 1920-х рр. несподівано закінчилися Великою депресією. Місію рятівника країни, зі словами "Прийшла пора вигнати міняв з храму нашої цивілізації, як це зробив Христос", взяв на себе Франклін Рузвельт. Для "лікування" президент зажадав широких повноважень і отримав їх. Державний апарат за часів Рузвельта приймав численні закони і декрети для порятунку економіки країни.

В історії ж Київської Русі і України, звичайно ж, ми згадуємо таких знакових для нашої країни особистостей, як Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький , Тарас Шевченко та інші, хто свої інтереси ставив нижче державних, думав про людей, про майбутнє країни. Ті, хто просто жив і любив свою країну, хотів щось зробити для неї, не бажаючи щось поиметь, з користі. Для цих людей були важливі перетворення країни, турбота про людей.

- Чому зараз немає таких яскравих реформаторів? Чи не заслужили? Або вони є, але ми не помічаємо?

- На жаль, у новій і новітній історії такі особистості поодинокі. Є надія, що час зростання добробуту в нашій країні ще попереду. Якщо подивитися світову історію, то у кожної країни було свого часу розквіту, а також і падіння. Адже історія - річ циклічна, і злети і падіння повторюються. Дасть Бог, і на нашій вулиці скоро буде свято.

Зараз багато хто виїжджає з України на постійне проживання в інші країни, коли саме зараз так важлива праця кожного! Кожен з нас важливий для України на своєму місці - на роботі, в сім'ї, в душі конкретної людини. Тільки ми можемо подбати про нашу ж внутрішню культуру, якої часто не вистачає. По-християнськи бути небайдужими до хамства, нахабства, непрофесіоналізму, елементарної дурості. Важливу роль в економічному розвитку країни та історії також грає менталітет, а у нас, українців, він включає працьовитість, терпіння, але в той же час пасивність і часто - байдужість до зовнішнього відбувається: "моя хата з краю".

Можливо, це один з факторів нашого неуспіху. Це і пасивність на виборах (а потім ми говоримо, звідки такі беруться до влади), це і соціальна неактивність. На жаль, і це гірка правда, ми багато в чому заслужили те, що діється в нашій країні. Боляче дивитися, як бабуся, прийшовши на базар, купує по одній-дві морквини, яблучку, вважаючи свої копійки. Боляче дивитися, як люди розмірковують над тим, лікуватися чи ні від найпростіших болячок, так як не вистачає засобів. Так як за мінімальну пенсію або зарплату можна взагалі вижити?

ВИХІД Є!

- Чи є якийсь християнський "рецепт", як можна виправитися?

- Думаю, слід згадати про традиції пожертвувань і десятини. Вона була закладена ще у витоків Хрещення Київської Русі, а зміцнилася і набула широкого поширення за часів Запорізького козацтва. Наші козаки були затятими християнами і захисниками християнської віри. У міру своїх можливостей вони жертвували на храми і нужденним. Пам'ятаємо, як козаки шанували Божу Матір, особливо ікону Покрови. У моїй практиці був випадок, як один бізнесмен забезпечив монастир продуктами на зиму, а незабаром і у нього обороти збільшилися вдвічі. Багато бізнесменів жертвують великі кошти на боротьбу з різними хворобами, злиднями. Дуже часто це просто порив серця, але в той же час вони розуміють принцип десятини. Це пожертвування - як би подяку Богу за Його допомогу. Згадаймо, як до Іоанна Хрестителя, коли він уже вийшов на своє служіння і був на річці Йордан, прийшли багато і запитали, як врятуватися. Він відповів: щоб кожен чесно робив свою справу - воїни нікого не кривдили, митарі (податківці) не брали зайвого. Просто робили свою справу і нічого більше, але це складно.

- Як же не просто вижити, а жити зараз?

- Є цікава притча. Бог зліпив людину з глини, і залишився у Нього невикористаний шматок. "Що ще зліпити тобі?" - запитав Бог. "Зліпи мені щастя", - попросив чоловік. Нічого не відповів людині і вклав в його долоню залишився шматок глини. Питання нашого щастя, нашому житті в дуже чому залежить від нас. Ми з Богом творимо наше життя кожен в міру своїх сил (це праця розуму, волі, душі, тіла).

- Де ж шукати опору в житті?

- Головне, щоб ми йшли по життю з Богом. Він творець цього світу, творець людини, він краще за нас знає, що нам корисніше. Він дає сили, мудрість, зміцнює в випробуваннях, відкриває наші очі. Йти з ним - значить молитися, ходити в храм, читати духовні книги. Жити з Ним - означає присвячувати Йому своє життя, професію, таланти, дітей та все, що створюєш; просити благословення на все, що робиш, і не боятися перешкод, що виникли, йти до своїх цілей, дякувати Йому і за радості, і за прикрості; радіти кожному свого дня і дякувати, що ситуація не гірша, ніж могла б бути; і врешті-решт йти поруч з Ним по життю, але і до Нього одночасно, до Життя майбутнього століття, до Царства небесного.
Бог завжди поруч з нами і чекає нашого звернення до Нього. Є чудовий образ у художній (в 1854 році англійський художник Вільям Холман Хант представив картину "Світоч світу") та іконописної традиції католиків: Господь стоїть біля дверей і стукає в них. Він стукає в двері нашого серця і чекає, коли ці двері відкриють. Ми або не віримо, що Він поруч, або боїмося Його пустити, а можна просто спробувати, зробити крок до Нього.

Не бійтеся ДОВІРИТИ ЙОМУ СВОЄ ЖИТТЯ

У віруючих в Бога, що живуть з Ним, життя перетворюється. Таких прикладів безліч. Головне, не побоятися довірити Йому своє життя, перетворюватися в кращу сторону, боротися зі своїми недоліками (а не з недоліками ближнього), хоч трохи молитися. Бог - джерело необмеженої допомоги для нас, джерело сил як фізичних, так і моральних, джерело натхнення, радості, підтримки і всього іншого. Тільки підійди до Нього і отримай допомогу. А ми або не віримо в Нього, або не хочемо йти за Ним, або йдемо обхідними шляхами, вдаючись до допомоги псевдохрістан, цілителів, знахарів, блукаючи по релігій, захоплюючись фарисейством і зациклюючись лише на зовнішніх проявах віри, а потім у всьому часто звинувачуємо Бога , хоча причина невдач в нас самих.

Якщо щось йде у вашому житті не так (саме серйозні дзвіночки), просто задумайтеся, в чому саме ви не праві, чи не порушуєте ви духовні закони, які працюють абсолютно для всіх. Дай Бог вам світла і радості у вашому житті!

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Сьогодні день великомученика Георгія Побідоносця: як навчитися не виживати, а жити тут і зараз". інші Недільна школа дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Людмила Лисак

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ