Сорочинський ярмарок: чекали Президента України, а приїхав посол Нігерії

Тут можна купити все: від традиційних дерев'яних ложок і рушників до масажних крісел та автомобілів. На Полтавщині розпочалася Велика Сорочинський ярмарок ...

"Дорога, верст за десять до містечка Сорочинців кипіла народом, який поспішав з усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок. З ранку ще тягнулися незмінною низкою чумаки з сіллю і рибою ", - так описував великий ярмарок Микола Гоголь.

Пройшли майже два століття. А в Сорочинці так само тягнуться потоки людей. Тільки вже не на возах, а на іномарках.

Ярмарковий настрій відчувається вже за кілька кілометрів до села Великі Сорочинці. Уздовж дороги розставлені вказівники - пузаті козаки, з рукою, витягнутою в бік ярмарки.

Шматок поля на краю села виділили під парковку. А чому б і ні: 10 грн. з машини - непоганий заробіток. Якщо врахувати, що за 4 дні ярмарку зазвичай відвідують близько півмільйона людей.

Всюди шум і гамір. У продажу є все на будь-який смак і гаманець. Наприклад, традиційні вишиванки: з синтетики від 40 грн., А домоткані льняні, вишиті білим по білому - 600-700 грн. Кринки та інше гончарство, картини, сувеніри, всілякі товари народного споживання, аграрна продукція. Банки і страхові компанії розповідають про свої послуги. Українське золото розташувалося по сусідству з біжутерією. Тут можна сфотографуватися в лицарських обладунках, щоправда за 10 грн., За таку ж ціну вам поворожат на картах. А за портрет олівцем просять 100 грн.

На відкриття ярмарку в цьому році чекали Віктора Ющенка. Навіть плакати розвісили: "Вітаємо Президента України". Раніше обіцяв відвідати Великі Сорочинці і Михайло Саакашвілі. Але велика політика завадила. Так що нинішню ярмарок відкривав голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев.

- Тут хочеться купити все. Навіть що не потрібно, все одно купуєш. Я вже купив собі два шапки, так що у мене їх вже чотири. Є і сорочки-вишиванки, - розповідає Асадчев. - Ярмарок тягне до себе як магніт. У неї своя аура, прекрасна енергетика. Якщо ви навіть нічого не купуєте, можна просто приїхати, посидіти, послухати українську чарівну музику.

Гоголівські герої, яких грають актори Полтавського музично-драматичного театру, з'їхалися на торговище на волах.

- У цьому році ми вперше презентували нашу Хіврю - персонажа Гоголя. Нарешті він з'явився на панській садибі. А на наступний рік привеземо інших героїв творів Гоголя, в основному з "Вечорів на хуторі біля Диканьки", - розповідає керівник проекту ТОВ "Сорочинський ярмарок" Світлана Свищева.

Організатори кажуть, що хочуть привернути до свята більше молоді, тому підготували цікаві розважальні програми, серед яких лазерні, пінні і вогняні шоу.

У цьогорічному ярмарку беруть участь близько 30 країн. На відкритті були присутні посли Латвії, Аргентини, Угорщини, Таджикистану, дипломатичні місії з Росії, Австрії, Франції. Навіть завітав гість з Африки. Посол Нігерії Ібрагім Касай придивлявся до української вишивки для своєї дружини, помітивши, що орнамент на сорочці схожий на нігерійський.

Пекуче полтавське сонце не щадить нікого. Найкраще розходяться брилі.

- Вони дуже добре захищають від спеки, тому і беруть добре, - розповідає продавець Микола з Полтави.

- А чому один коштує 30 грн., А інший 200 грн.?

- Солом'яні дорожче. Адже солому потрібно виростити, потиснути, висушити. А з рогози дешевше. Її на болоті збирають, - пояснює Микола.

Від спеки страждають як продавці, так і покупці.

- Ми дуже задоволені. Єдиний недолік - страшенно жарко, - розповідає сімейна пара з Яготина. - А ціни нормальні. Купили кошик, головні убори, сувеніри.

- Внучке віночок купили, покажи який гарний, - додає Микола.

Але ціни не всіх влаштовують. Ніна з Дніпропетровська вже кілька років поспіль відпочиває в Миргородському санаторії і традиційно буває на Сорочинському ярмарку. Все подобається, але ціни "кусаються".

- Таке вбрання хороший. Все хочеться купити. Але дуже дорого, - скаржиться жінка. - Я вчора купила сорочку, не встояла. Але дорого.

Дід Іван Тимошенко приїхав з Лубен. Уже 65 років він виготовляє гребені з рогів.

- Це гребені зі справжніх коров'ячих рогів. Робота завжди нелегка. А ця ще й смердюча ... Коли обробляти потрібно роги, то вони неприємно пахнуть. Я розрізаю ріг, висушую, а потім на вогні випалюю і починає смердіти, так само якби палили волосся, пір'я, нігті.

- Ви, напевно, вже не вперше на ярмарку?

- Ось за Хрущова як відкрили, так не було такого ярмарку, щоб я тут не був, - з гордістю заявляє дід Іван.

- Ярмарок змінюється, на краще чи що?

- Для мене добре, коли більше уторгую.

- А сьогодні як торгівля?

- поярмаркувати так собі. Серединка на половинку. Жити можна. На хліб добре вторгував, а на сало ще вторгую, - сміється Іван Кузьмич.

- Торгівля для мене це не головне. Головне побачити знаменитий Сорочинський ярмарок, познайомитися з цікавими людьми, з цим краєм і себе показати, - розповідає Валентина Войткова з Хмельниччини. - Я привезла на ярмарок свою писанку-зернівку, яка добре відома у нас на Поділлі, і в Україні. Навіть в місті Клівленді в Канаді в українському музеї імені Шевченка є ці писанки. Мені Бог дав таке ремесло в руки, і ми вже з дочкою працюємо з цим 6 років.

Писанка Валентини не розписані, а викладена різними зернами. Кожне зерно несе свою символіку. Мак оберігає, а гречка приносить в дім мир і злагода.

- Можна сказати, скільки років я тут був, то в цей раз найгірше. Торгівля зовсім погана, - скаржиться Павло з Івано-Франківщини. - Оренда трохи дорожче. За 4 дні за стенд довелося заплатити 400 грн. Якщо врахувати, що я приїхав з Західної України, то воно себе не виправдовує. Може щось трошки зароблю, але не багато. Сюди краще приїхати відпочити. Люди відпочивають, пивка поп'ють - їм добре. А я що - сидиш тут, ховаєшся від сонця.

А ось іноземні гості всім повністю задоволені.

- Все добре. Товар йде відмінно. Хто бере вино, а заодно і глечик, - розповідає продавець з Грузії Мераб, переставляючи пляшки з вином. - Ми привезли в Україну наші традиційні вироби, щоб люди дізналися що це таке.

Художник Олексій з Узбекистану теж не скаржиться. Він привіз з батьківщини вироби прикладного мистецтва - шкатулки, картини, мініатюри.

- Дуже добре йдуть мініатюри. Скриньки маленькі коштують 80 грн. Великі дорожче. Це "від і до" ручна робота. Сама шкатулка з пап'є-маше. Самі робимо, а потім вже розмальовуємо. Це національний узбецький малюнок.

- А звідки ви дізналися про Сорочинський ярмарок?

- В минулому році на ярмарку наші хлопці були. Подивилися, сподобалося, говорили, добре приймають узбеків. Цього разу і мені запропонували в посольстві.

Так що від продавців і покупців немає відбою. Тому перед організаторами постала проблема - не вистачає площі.

- Нам нікуди розширюватися. З одного боку школа - з іншого приватні будинки, - розповідає Асадчев. - Уздовж весь час розширюватися неможливо, тому що територія, яку повинен пройти людина, буде занадто довгою. Значить, доведеться спільно розглядати, де шукати цю додаткову площу ...

Анна Ященко, фото Сергія Світлицького / УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter