Шукач | Ботанічний сад імені О. В. Фоміна в м.Києві

Оцінка: 0/0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

У м.Києві біля станції метро «Університет» розташований Ботанічний сад імені академіка О. В. Фоміна.

Питання про доцільність заснування Ботанічного саду виник ще під час підготовки до організації університету. Архітектор В.І.Беретті, за проектом якого зводилася будівля університету, запропонував розташувати сад на пустирі, який прилягав до споруджуваного будинку.

Основою колекцій саду, стали рослини, перевезені в 1833 році до Києва з Кременецького (Волинського) ліцею, після його розформування.

За реєстром 1834 з Кременця було прийнято 513 рослин 34-х видів, які були розміщені спочатку в Царському саду (нині це місце є частиною Центрального парку культури і відпочинку розташованого поруч з будівлею Верховної Ради України).

22 травня 1839 года Директор ботанічного саду - завідувач кафедри ботаніки університету професор Р.Е.Траутфеттер зробив перші посадки. З того часу, цей день вважається датою заснування ботанічного саду. До 1850 року роботи по влаштуванню саду були завершені. У 1852 році в його колекції вже налічувалося 25416 дерев і 419 видів кущів, понад 4000 видів інших рослин.

В цей час, там працювали відомі ботаніки І.Г.Борщов, І.Ф.Шмальгаузен, С.Г.Навашін. Саме праці останнього, принесли Київському Ботанічному саду першу світову славу, оскільки С.Г.Навашіним були зроблені відкриття в області цитоембріології рослин. Після цього ботанічний сад став предметом постійної уваги вчених багатьох країн світу.

В цей час Ботанічний сад привертав численних відвідувачів не лише чудовою колекцією рослин, на його території, а й зоологічним парком., Тобто поєднував функції зоопарку.

Дослідження природної флори саду, були продовжені професором О. В. Фоміна, який з 1914 року по 1935 рік керував садом. Уряд Радянської України за багаторічну науково-дослідницьку та організаційну діяльність О. В. Фоміна: після його смерті прийняло рішення про присвоєння саду його імені.

Це цілком заслужена нагорода, бо на долю колективу університетського ботанічного саду під керівництвом Ф.В. Фоміна, припали важкі випробування в роки першої світової та громадянської воєн.

Сад вижив тільки завдяки зусиллям О. В. Фоміна та відданих своїй справі працівників. Особливо важкими були зими 1919-1920 років, коли оранжерейним рослинам загрожувала загибель від морозу.

На початку 1920-х років ботанічний сад був підпорядкований Науково-дослідному інституту управління науки, а пізніше - АН України.

В період німецько-фашистської окупації багато цінних екземплярів дерев і кущів загинуло, вони були вирубані на паливо. Після визволення Києва, міська влада, вжили заходів до відновлення роботи саду, і вже в травні 1944 року він був відкритий для відвідування.
У наступні роки ботанічним садом керував професор Київського університету Д.П.Проценко, який продовжив роботи по відновленню саду, зокрема були відновлені головні оранжереї.

У 1960-1970 роках за розпорядженням директора саду, професора І.П.Белоконя були створені нові експозиційні ділянки - спорових рослин, альпінарій, проведена реконструкція ряду старих оранжерей, заснована колекція рододендронів, магнолій, кизильник.

Рішенням Ради Міністрів УРСР в 1960 році ботанічний сад був оголошений пам'яткою садово-паркового мистецтва республіканського значення, а в 1969 році йому надано статус науково-дослідної установи.

Роботи з розширення колекцій тривали, і в 1977 році була побудована оранжерея-кліматрон висотою 30 м, загальною площею близько 1000 кв. м, а в 1984 році було завершено спорудження купольної оранжереї заввишки 18 метрів загальною площею 532 кв. м.

У ботанічному саду в даний час, зібрана колекція рослин різного географічного походження, яка налічує близько 10000 одиниць.

Сьогодні ботанічний сад, як і раніше, є науково-дослідною установою Національного Київського університету. У його структуру входять 4 наукові сектори: дендрології, інтродукції трав'янистих рослин, інтродукції тропічних і субтропічних рослин, фізіології і біохімії рослин - інтродуцентів.

Нині територія саду поділена на власне наукову територію і загальну, призначену для відвідування звичайних громадян.

джерело: