Суспільно-політичні і національні рухи в українських землях

У першій половині XIX ст політичне життя в Україні розвивалося дуже повільно. Обумовлено це було, перш за все, репресивною політикою царського уряду щодо будь-яких проявів невдоволення українських виникненні ня в Україні громадських рухів, свідчило про зростання опозиційності до самодержавної властейаді.

Громадське життя цього періоду в Україні визначали дві тенденції: по-перше, це втрата національної політичної і державної еліти, трансформація його свідомості в малоросійський менталітет, по-друге, сел посилення кріпацтва, яке призводило до різних форм протесту селянства.

Одним з перших таємних політизованих рухів було масонство. В Україні перші масонські ложі виникали в. Полтаві ( "Любов до істини") і. Києві ( "малоросійське товариство"). Ці організації виникали переважно у великих містах і містечках протягом 1817-1819 рр вони виникали в. Києві ,. Одесі ,. Полтаві ,. Житомирі ,. Кам'янець-Подільському чітко українського національно-визвольна спрямованість виявилася в. Полт авській масонської ложі "Любов до істини", яку заснували місцеві чиновники і поміщики, переважно українські :. І. Котляревський ,. С. Кочубей ,. Г. Тарновський ,. С. Петровський та ін .. Учасник цієї ложі. В. Лукашевич (виходець із древньої козацько-старшинського сім'ї, предводитель дворянства. Переяславського повіту) став організатором в 1821 р .. Малоросійського таємного товариства. Це була суспільно-політичних організацій ія, яка ставила за мету домогтися державної незалежності України. Каральні органи російського царизму не дозволили. Малоросійською суспільству розгорнути практичну діяльність по втіленню в життя свої х програмних положень. Царський уряд, відчуваючи з боку масонів потенційну загрозу, в 1822 р видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків, насамперед масонських лож. У1826 р. Микола I. Підтв ердів силу "найвищого указу", а з 1849 р масонство стало переслідуватися законо ", а з 1849 р. Масонство стало переслідуватіся законом.

Основною причиною декабристського руху також стала криза феодально-кріпосницької системи, а своєрідним каталізатором - війна 1812 р, яка привела до активного поширення західноєвропейських ідей, ознайомити омлення з соціально-політичним досвідом. Європи, зростання серед дворянства відчуття власної гідності і значущості в суспільстві, сподівань українського селянства і козацтва на соціальні прівілегіейї.

У 1816 р в. Петербурзі виникає дворянська таємна політична організація "Союз порятунку", члени якої ставили собі за мету шляхом військового державного перевороту встановити конституційну монархію і. Зняти. Уват кріпосне право. Однак розбіжності між радикалами і помірними привели до розпаду цієї організації на її уламках виникла нова таємна організація - "Союз благоденства" (1818-1821 г г), з центральними органами в. Москві і. Петербурзі. Організація мала свої філії в провінціях, які діяли в. Тульчині (на. Поділля), с. Кам'янці (Черкаська область), на. Волині і в. Києві за наростаючі протиріччя між радикальною і ліберальної частинами "Союзу" в 1820 р він був реорганізований, в результаті чого були утворені дві організації - "Північне товариство" в. Петербурзі і "Південне товариство" в Україні з центром в. Тульчині. Останнє очолювали. ППестель ,. Сергій і. Матвій. Муравйови-Апостолннє очолювалі. П.Пестель ,. Сергій та. Матвій. Муравйова-Апостоли.

Протягом 1821-1825 рр обидва таємні товариства вступили в силу, залучили до опозиційної діяльності нових борців "Південне товариство", яке нараховувало 101 чоловік і помітно впливало на розташовані в Україні і урядові війська, мало три управи -. Тульчинська (Поділля) ,. Васильківський (Київщина) і. Каменську (Черкаська) "Руська правда" відстоювала відверто великодержавні позиції неподільності території. Россійс кой імперії, хоча і закликала до демократичного оновлення її форм державного управління (на кшталт конфедерації. США) і в соціально-економічних перетворень ринкового (капіталісти чеського) характеру зокрема, проголошувалися необхідність повної ліквідації самодержавного ладу і заміна його республіканською формою правління, встановлення правової рівності громадян, проведення земель ної реформи з частковою конфіскацією поміщицьких земель, наділення селян земельними ділянками без викупу, створення великих громадськості фондів і надання права на придбання землі в приватну власність. З 1823 р в. Новоград-Волинському діяла таємна організація-"Товариство об'єднаних слов'ян", в роботі якого взяли участь 60 осі в работе которого брало участь 60 осіб.

Революційний виступ декабристів 14 грудня 1825 р на. Сенатській площі в. Петербурзі закінчився поразкою протягом місяця урядові війська придушили повстання. Чернігівського полку, після чого настав період д жорстокої реакції. Причини поразки повстання декабристів крилися насамперед в їх відірваності від народу, відсутність підтримки з боку населення, а також в мало чисельності, відсутності єдиної ідеолог її, недостатню організованість дій і нерішучості керівників восстаніяння.

Колонізаторська політика російського царизму викликала в українському суспільстві в кінці. ХУШ - початку XIX ст все більш зростаючий опір. Про це свідчили події та процеси український націона ально-культурного відродження XIX - початку XX вст.

Колискою цього відродження стала Слобожанщина , Де з ініціативи української інтелігенції, яка була підтримана громадською думкою і засобами людей усіх станів, 1805 р в. Харкові був відкритий університет. Це був н на той час єдиний вуз на українських землях, що перебували в складі. Російської імперії. Харківський університет став не тільки науково-освітнім центром, а й провідником українських ку льтури. За перші півсотні років існування вищу освіту в ньому отримали до 2800 чоловік. При університеті була відкрита друкарню і книжковий магазин, видавалися газети, альманахи, журнали. Ці видання висвітлювали не ті льки поточний соціально-економічне і політичне життя регіону, а й історичне минуле українського народу, самобутність української культури. Девізом першого в Україні масового журналу "Український вісник", який видавався в. Харкові з 1816 по 1819 рік, було проголошено: "Сприяти всебічному піднесенню науки і літератури" "Український вісник" першим почав друкування українською мовою зокрема, професії ор (пізніше-ректор). Харківського університету. Петро. Гулак-Артемовський друкував тут українською мовою свої поетичні та літературні твори. Земляк і сучасник. Гулака-Артемовського. Григорій. Квітка-Основьян енко довів, що українською мовою можна писати і високохудожні прозові твори. Видана в. Москві і. Харкові збірник "Малоросійські повісті" мала величезний успіх у освічених людей і принесла. Квітці славу бат ька української прози. Навколо цього авторитетного художника і народознавчого збиралася передова українська молодь. Як директор і режисер, він керував роботою стаціонарного професійного театру, в репертуарі якого були його власні твори - комедії "Сватання на. Гончарівці", "Шельменко-деншік" і ін .. З популярними п'єсами. І. Котляревського "Наталка-Полтавка" і "Москаль-чарівник" гастролювала в. Харкові трупа. Полтавського стаціонарного театрта ". Москаль-чарівник" гастролювала у. Харькове трупа. Полтавського стаціонарного театру.

Під впливом. Г. Квітки-Основ'яненка зайнявся українською тематикою випускник. Харківського університету. Миколай. Костомаров, який пізніше прославився як історик України. Важливим фактором у процесі ук ького культурного відродження було поширення історичних знань про минуле України. Інтерес української шляхти до історії був викликаний досить прозаїчними причинами. Претендуючи на затвердження в стані р. Осійський дворянства, колишня козацька старшина збирала різні історичні документи , Грамоти, літописи і т.п., які повинні підтвердити її благородне походження. На цьому грунті надзвичайно пожвавився інтерес до історичного минулого України, відродження традицій, прокидався патріотизм і національна свідомість. Десятки і сотні сімей українських освічених людей мали списки знаменитих козацьких л ітопісів XVII-XVIII ст -. Самовидця ,. Величко ,. Грабянки, поширювали їх серед громадськості. Найбільшою популярністю користується історично-публіцистичний твір "Історія. Русов", авторство якого не встановлено. У 1822 р в світ вийшла перша узагальнююча, документована Чотиритомна працю з історії України. Дмитра. Бантиш-Каменського - "Історія. Малій. Росії" І хоча автор не заперечував переваги. Російської імперії над Україною, проте, відстоював право на автономне козацьке самоуправленіетономне козацьке самоврядування.

У1843-1844 рр була видана п'ятитомна "Історія. Малоросії" Миколи. Марковича, в якій автор використав фактичний матеріал козацьких літописів XVII-XVIII ст. На відміну від помірного монархіста. Бантиш - Каменського ,. Маркович належав до демократичних кіл українського дворянства, і йогства, и его

Ріс54. Тарас. Шевченко

працю рішуче відстоювала правомірність державної незалежності України

У цей період активну роль в українському національно-культурному відродженні грає. Київ. Тут в 1834 р грунтується університет св. Володимира, куди переміщається центр громадської та культурно-просв вітніцького життя України. В університеті концентрувалися представники української інтелігенції всіх регіонів. Саме с. Києвом пов'язані перші кроки суспільно-політичної діяльності. Тараса. Шевченко. Тут, в. С. О - 40-х роках активну громадську і культурну роботу здійснювали перший ректор. Київського університету, історик, філолог, етнограф і дослідник природи. М. Максимович, історик. М. Костомаров, письменник. П. Кул іш, діяч культури. В. Білозерський та ін .. Всупереч спробам царизму перетворити. Київ в бастіон самодержавства і русифікації, місто на початку 40-х років XIX ст стає центром суспільно-політичної та куль турного життя України, звідки національно-визвольні ідеї поширювалися на всі українські землі. На той час кризакріпосницького господарства, посилення колонізаторської політики російського царизму сп ріялів політизації українського національного руху на передній край боротьби проти національного гноблення висунулися загальні суспільно-політичні вимоги ліквідації самодержавно-кріпосного режиму, уста становлення демократично-республіканського ладу з державною незалежністю Украінжністю. України.

Навесні 1846 р в. Києві виникла таємна українська політична організація - Кирило-Мефодіївського товариства (Або братство), яке вперше в історії українського суспільного руху висунуло політичні програмні завдання, спрямовані на докорінну перебудову тогочасного суспільства. Його засновниками були. М. Костомаров ,. М. Гулак ,. В. Білозерський. Суспільство було названо на честь відомих слов'янських братів-освіти телів, православних святих -. Кирила і. Мефодія. Знаком суспільства був перстень з написом "Св. Кирило і. Мефодій, січень 1846" У засіданнях товариства брали активну участь. Т .. Шевченко ,. П. Куліш, полтавський поміщик, педагог і журналіст. М. Савич, поет-перекладач. О. Навроцкійрекладач. О .. Навроцький,

Рис 55. Миколай. Костомаров

етнограф-фольклорист. П. Маркович, поет і публіцист. Г. Андрузький, педагоги. О. Тулуб ,. М.Д.Пильчиков ,. І. Посяда. Всього в. Кирило-Мефодіївського товариства увійшли 12 осіб. Майже всі вони були в той час виклад дачами або студентами віком від 19 до. ЗО років. Більшість з них відбувалася дрібними садибних дворян. Програмні вимоги кирило-мефодіївців передбачали корінні державні перетворення: ліквідацію в Україні чуж оземніх колонізаторських режимів, демократизацію суспільства, встановлення республіканської форми державного правління і федеративних зв'язків з сусідніми (переважно слов'янськими) країнами. Головною метою своєї діяльності товариство вважало досягнення Україною національно-державної незалежності з демократичним ладом на зразок. Французької. Республіки в конфедеративної союзі незалежних слов'янськи х держав. Кожна з них склала б окремий штат або розмежовувалася на кілька штатів. Київ повинен стати центральним містом всього федеративного союзу, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий кін тивно-який регулює міждержавні відносини орган - собор (або сейм). Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожен штат мав би свої збройні сили. Все гро мадян повинні були навчатися військовій справі, щоб бути готовими в разі війни стати на захист батьківщини стосується цивільних прав населення всеслов'янської федерації, то передбачалися скасування смертної ка ри і тілесних покарань, обов'язкове початкове навчання, свобода віросповідання, заборона "будь-якої пропаганди як марної при свободі "Ідеї звільнення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їхн ього державно-федеративного об'єднання мали поширюватися шляхом літературно-просвітницької пропаганд-просвітн цької пропаганди.

Програму суспільства викладені в "Книзі буття українського народу") або "Законі. Божому" Цей історично-публіцистичний твір брати склали спільно, обгрунтувавши його зміст заповідями. Євангелія. Хрістовог го. В основі-ідеї українського національного відродження і панславізму. Свої ідеї вони поширювали через донесення до свідомості мас програмних документес програмних документів.

Навесні 1847 р царськими жандармами заарештували в. Києві всіх 12 постійних учасників засідань братства і під конвоєм відправили в. Петербург. Наслідком над. Кирило-мефодіївці керував сам. Микола I. Він стверджував кожному вирок. Всіх учасників товариства покарали без всякого суду посиланням в ?? різних місць. Російської імперії. Саме були покарані. Шевченко, тому що під час арешту у нього знайшли рукоп. ІСІ його анти царистские і антикріпосницьких творів. Розгром. Кирило-Мефодіївського товариства завдав відчутних втрат українських національному рухові. Однак остаточно його придушити царизм не зміг. Започ атковані. Кирило-Мефодіївське товариство державно традиції продовжували наступні покоління борців за українську справі дело.

Нової якості набрав національний рух і в західноукраїнських, де в 1834 р виник напівлегальний гурток культурно-просвітницького спрямування "Руська трійця", утворений. МШашкевічем ,. І. Вагилевичем і я. Го оловацькиЯ .. Головацький.

Метою гуртка було підняти українську народну мову до рівня літературної мови і, таким чином, відкрити селянству доступ до знань, а за допомогою них

Рис 5 6 і. Вагилевич ,. МШашкевіч ,. Я. Головацький

Рис 57 "Руська трійця"

поліпшити їхнє життя. Поетичні, історичні, мовознавчі, етнографічні розвідки, переклади членів "Трійки", яки увійшли до збірок "Син. Русі" (1833), "Зоря" (1834), альманаху "Русалка. Дністровська" (1836), спрямо спрямованих на поширення літературного української мови, були заборонені віденської адміністрацією та львівської церковної цензурою переслідуваних світською та церковною владою, це об'єднання в 1837 р розпад аетьсяладою, це об'єднання у 1 837 р. розпадається.

На підйом національного руху в західноукраїнськіх землях позитивний Вплив мала революція в. Австрії 1848-1849 рр, в результате чого в імперії булу проголошена конституція и декларуваліся буржуазно-де емократічні свободи, в результате чого українське селянство позбавлялося СОЦІАЛЬНОГО гноблення. Значний подією стало создания 2 травня 1 848 р Українським духовенством. Головного. Руській. Заради, якові. МГрушевс ький назвавши "українським національнім уряд", что МАВ представіті центральному австрійському правительства вимоги української. Основний булу Вимога. Заради розділіті. Галичини в українську та польську части и об'єд нати українські. Галичину с. Закарпаттям Український національний рух 1848-1849 рр МАВ значні Досягнення и в Політичній, и в культурно-освітній сфере. Уже в травні 1848 р Керівники. Головного. Руській. Заради бачили МАНІФЕСТ, в якому були сформульовані політічну платформу цієї организации, а самє: Український. Галичини і. Придніпров'я є Єдиним народом; предки українців малі свою державність, культуру, мову право, були народом, Який "рівнявся Славі багатим народам. Європи": доцільність поділу. Галичини на две провінції - польський и український з окремим адміністраціямі; необходимость Розширення СФЕРИ вживання української мови, Рівні права уніатського духовенства з католицьким; дозвіл українського займати всі державні посади тощматі всі Державні посади ТОЩО.

Організаційне зростання і піднесення політичної активності в 1840 - 60-х рр визначили появу в національному русі західноукраїнського суспільства суспільно-політичних течій: москвофілів (русофілів в) і народників (українофілів). Соціальну базу перших з них становили представники консервативного духовенства, чиновництва, інтелігенції, орієнтувалися на самодержавну. Россию. Це була своєрідна реакц ія частини західно громади на посилення польського впливу. Це рух носив прірікально-консервативний характер. У його ідеологію було покладено такі положення: 1) народи, що проживають від. Ура лу в. Карпати - єдиний російський народ, включаючи і галицьких русинів, 2) право української мови на вільний розвиток як мови літературної, 3) захист формальних рис російської ідентичності. Сферою впливу моск вофілів були. Східна. Галичина ,. Північна. Буковина ,. Закарпатьерпаття.

На початку 60-х рр формується українофільська політична течія її соціальна база складалася з поміркованої інтелігенції (лікарі, юристи, вчителі), представників творчих кіл та студентської молоді. Осно ву ідеології становили: заперечення революційних форм боротьби; толерантне ставлення до. Австро-Угорської монархії, розвиток української літератури на народній основі, створення єдиної літературної мови і, підвищення культурного рівня народу через його освіту; об'єднання інтелектуального потенціалу в західних землях і в межах всієї України Українофіли створили мережу культурно-освітніх і наукових то вариство - "Руська бесіда" (1861), товариство "Просвіта" (1868), в 1873 р літературне, а в 1892 р наукове товариство ім . Т. Шевченка, видавали газети і журнали кінці 80-х років народництвом витісняє м осквофілів з суспільно-політичної жізньюз Суспільно-політічного життя.

В. Придніпров'я суспільно-політичний рух пожвавився наприкінці 50-х років, коли із заслання повернулися діячі. Кирило-Мефодіївського братства. Вони утворили 1859 р в. Петербурзі першу українську громад ду - культурно-освітню організацію, що об'єднує свідомих українських навколо ідеї національного відродження, пропагували цю ідею на сторінках журналу "Основа" (1861 -1863), заснували в Україні мережу "недільних шкіл" і готували для їх слухачів підручники, залучаючи до національного визволення ширші верстви населеніярокі верстви населення.

У царській. Росії, яку називали "в'язницею народів", національні меншини становили 57% населення. В Україні царизм переслідував національну культуру, здійснював насильницьку русифікацію. У1863р видається. Ва алуевській указ про заборону видання українською мовою шкільних і релігійних видань з метою не дати можливості українському рухові стати масовим. Після цього указу, а також після придушення польського повстання 1863-1864 рр, настає пауза в процесі національного відродження. Важливими подіями в пошуках легалізації своєї діяльності стало заснування в 1873 р "Історичного товариства. Нестора-літописця '' і" Південно-Західного філії. Російського географічного товариства ", на з'їздах яких розглядалися питання української археології, етнографії, історії, мовознавства, тривали пошуки моделі майбутнього су спільного розвитку. Царський уряд відреагувало на пожвавлення українського руху. Емським актом 1876р, який забороняв друкування літератури українською мовою в. Російської імперії і ввезення її з-за кордону. Ц е остаточно підірвало основи легальної культурної діяльності громадівців. Незабаром ряд провідних діячів київської громади змушені були емігрі оватької громади вімушені були емігруваті.

У 70 - 80-х роках XIX ст поряд з національним рухом розгортався і революційний рух народників. Соціальною опорою народництва стали вихідці із дворянської і разночинской інтелігенції. Народництво як ід деологія і як суспільно-політичний рух стало реакцією частини суспільства на післяреформений злам традиційного сільського життя і утвердження капіталістичних порядків. Вважаючи капіталістичний шлях кандидата омічного розвитку для. Росії безперспективним, народники відстоювали необхідність знищення царського самодержавства і переходу до соціалізму через збереження селянської громади як зародка громадських осн ов кінці 70-х років народницький рух розколовся на дві течії - помірне і радикальне (бунтарскуюську).

Продовжувачем ідей народницького соціалізму і тактики народників певною мірою був марксизм - ідеологія, на базі якої сформувалася соціал-демократична течія суспільно-політичного руху. Представники ціє ой течії вели пропагандистську діяльність переважно серед селянства, а з другої половини 70-х років, коли в їх міських осередків стали залучатися наймані робітники, - і серед робітників. Перші такі союзи робітників, що виникли в. Одесі і. Києві, мали програмні та організаційні документи з вимогою надання політичних свобод, зміни тяжкого становища робітників і селян революційним шляхом, передачі трудящими їм землі, фабрик, заводів. Члени спілок вели агітаційно-пропагандистську роботу, видавали листівки, організовували забастовочную боротьбу на підприємствах їх вплив поширювався на інші міста, особливо на. Півдні України. Однак діяльність кожного з них тривала не більше року через слабку організацію. З середини 90-х років починається новий період у розвитку цього руху, коли стали виникати загальноміський і соціал-демократичні організації, серед яких найбільш впливовими були київський і. Катеринославський "Союзи боротьби за визволення робітничого классачого класу".

Таким чином, XIX в було досить багато суспільно-політичні та національні рухи. І хоча національна політика царизму залишалася реакційною, антиукраїнської за своєю спрямованістю, проте, вона не змогла а знищити в українському народу прагнення до самовизначення, до вільного національного і соціального розвитку. Незважаючи переслідування і заборони, український народ уже виношував ідеї національного викликати оленних кінці XIX століття було цілком зрозуміло, що йде важливий етап підготовки українського народу до боротьби за незалежність, за відновлення української держави. Що і станеться на початку XX столі ттоліття.