Тарас Кузьо: Восени Конституційну реформу скасують

Відомий україніст, впливовий у Вашингтоні професор інституту досліджень Європи, Росії та Євразії університету ім. Джорджа Вашингтона Тарас Кузьо відповів на питання «Острова» про минуле, сьогодення і майбутнє української політики та україно-американських відносин.

- Тарас, в чому полягала практична зацікавленість керівництва США в перемозі Ющенка на виборах минулого року, якщо і при Кучмі Сполучені Штати мали достатні важелі впливу на український уряд? Чи було це реакцією на проросійську налаштованість Януковича?

- США втратив ілюзії щодо Кучми ще в листопаді 2000 під час кризи кучмагейту. Таке розчарування посилилося після того, як Ющенко був знятий з поста прем'єр міністра в квітні 2001. У той же рік відносини ще більше погіршилися після того, як Кучма збрехав раднику національної безпеки США Кондолізи Райс. Кучма погодився на прохання Райс припинити постачання української зброї в Македонію (яка в той час була в розпалі громадянської війни), в цю пору зробив цього. Він продовжував відправляти зброю. Через рік, у 2002, вибухнув скандал «Кольчуга», який посилив розчарування США в Кучмі. Іншим фактором, який доповнив це розчарування в 2002-2004 роках, була лінія поведінки адміністрації Кучми під впливом Віктора Медведчука, голови президентської адміністрації. Під час виборів у 2004 році США були дуже обережні, на відміну від Росії, фактор, якій я критикував у своїх публікаціях в той час (www.taraskuzio.net). Адміністрація Буша висловлювала критику щодо порушень на виборах тільки після першого раунду. Єдиним поясненням цього могло бути те, що вибори в США відбувалися 3 листопада, і адміністрація Буша не хотіла зашкодити відносинам з Кучмою до цього часу, оскільки в України були війська в Іраку. Після першого туру не тільки США, але і ЄС, Рада Європи та ОБСЄ все стали більш критично ставитися до результатів виборів через порушення у виборчій кампанії. Це стало проявлятися після другого туру, коли США і Захід відмовилися визнати офіційні результати виборів, які проголосили Віктора Януковича обраним президентом. Якби Янукович був обраний президентом в результаті справедливих і вільних виборів, то Українська асоціація міжнародних досліджень і ЄС визнали б це і працювали б з ним. США не підтримувала Ющенка відкрито, як це робила Росія для Януковича. Володимир Путін двічі приїжджав в Україну: напередодні виборів і вдруге, щоб підтримати Януковича. Буш не приїжджав в Україну. «Єдина Росія» і «Регіони України» підписали спільну угоду. Республіканська партія США не підписувала угод з «Нашою Україною».

- Чи справді США, на Вашу думку, зацікавлені у вступі України до Євросоюзу? І чи дійсно цей шлях є безальтернативним для України?

- У США мало важелів впливу на процес вступу України в ЄС, так як Сполучені Штати не є членом Європейського союзу. Проте, США підтримують ідею членства України в усіх Євроатлантичних організаціях (СОТ, ЄС, НАТО) і тому будуть лобіювати членів ЄС щодо України. Головною країною тут є Великобританія, яка довгий час підтримувала ідею зростання ЄС. А Великобританія і США - близькі союзники.

- Чи допускаєте Ви можливість розриву між Ющенком і Тимошенко? Якщо так, то коли це може статися: до виборів чи після?

- Ющенко і Тимошенко будуть залишатися близькими союзниками. У них немає вибору, так як обидва потребують один одного. Якщо у кого то з них, «Нашої України» або «Батьківщини», буде більше 50% підтримки, тоді у них може виникнути спокуса йти поодинці. Але цього немає.

- Як Ви оцінюєте нещодавній публічний конфлікт між Тимошенко і Литвином?

- Головне поділ у коаліції Ющенко викликано питанням, чи співпрацювати з колишніми помірними прихильниками Кучми, які зібралися під прапори Володимира Литвина. Тимошенко ставиться вороже до будь-якого співробітництва, тому що Литвин не підтримує уряд у парламенті. Більшість членів «Нашої України» зараз перейшли на анти-литвинівських позиції Тимошенко. Це означає, що Литвин не буде знаходитися в коаліції з Ющенком-Тимошенко на виборах 2006 року. Це також означає, що Литвин зараз вразливий без захисту Ющенко через Петра Порошенка проти звинувачень в зв'язку з убивством Георгія Гонгадзе. Литвин був главою президентської адміністрації з 1996 по 2003, в період найгірших проявів кучмівської ери. Литвин винен у тому, що брав участь в цих ексцеси, навіть якщо він тільки прикривав їх, але не брав безпосередньої участі.

- Публічна боротьба в команді президента і зокрема між прем'єром і секретарем РНБОУ має аналогії в демократичних країнах, або виносити сміття з хати, це наше унікальне, українське явище?

- З одного боку це незвично. У моїй країні, Великобританії, Тоні Блер і міністр фінансів Гордон Браун недолюблюють один одного. Не люблять і Секретаря оборони США Дональда Рамсфельда, в тому числі і колишній Держсекретар Штатів Колін Пауелл. Що відрізняє український випадок, так це незрілість української демократії. Хоча в Великобританії і США особисті конфлікти не є чимось незвичайним, вони не виносяться на публіку. Тоні Блер, наприклад, ніколи не накидається на Гордона Брауна на людях. На Україні ж такі персональні конфлікти виносяться в ефір на суд громадськості, що підриває суспільну довіру до керівництва. Коаліція Ющенко має навчитися утримуватися від публічної критики на адресу політиків із середовища своїх союзників. Повинно бути нормальним публічно критикувати опозицію.

- До речі, як Ви оцінюєте українську опозицію?

- Яку опозицію? Для опозиції потрібно ідеологічна альтернатива, а тільки у комуністів є така альтернатива. Але вони на останній стадії занепаду: зі 120 місць в 1998 в Раді до всього лише 30 в 2006 р У свою чергу у центристів, які зараз знаходяться в опозиції, ніколи не було ідеології. Партія регіонів була найбільш ідеологічно аморфною з центристських партій. Її єдиною «ідеологією» є Донбаський протекційної націоналізм і ворожість радянського типу по відношенню до «буржуазного націоналізму» Ющенко. Три наступні чинники також не сприяють формуванню реальної опозиції. Перший - це те, що в центристські фракції входять бізнесмени, які не бажають поганих відносин з владою. Другий - колишні провладні партії не можуть за своєю природою бути опозицією, так як вони ніколи не утворювалися як справжні політичні партії. Центристські партії були простим дахом для криміналу, корупції і регіональних груп. І третій фактор - лідери центристських партій дискредитовані. Медведчук, Янукович і Петро Симоненко втратили половину свого рейтингу. СДПУ (о) є єдиною партією в Україні, у якій при додаванні імені лідера, рейтинг падає. Янукович - відчуває інтелектуальні труднощі, двічі зек, невдалий президентський кандидат і сепаратист, який втратив підтримку Ріната Ахметова.

- Наскільки необхідно Україні членство в НАТО, якщо це може ускладнити її відносини з Росією? Чи є у США зацікавленість у вступі України до Північноатлантичного союзу?

- США буде підтримувати перехід України від поглибленого діалогу про членство, в який Україна вступила в травні 2005, до плану дій для вступу в члени. Це станеться в середині 2006 року після українських виборів та під час саміту НАТО. В даний час Албанія, Македонія і Хорватія також мають план дій. Наскільки довгим буде період перед тим, як Україну запросять в НАТО, залежить від наступного:

1. Просування реформ в Україні.

2. Чи буде членство кращим під час першого або другого терміну Ющенка? Схоже, що це швидше відбудеться під час другого терміну в 2009-2014г.

3. Чи захоче Буш бачити Україну в НАТО до того, як він залишить свій пост в 2008 р

4. Якщо в 2008 р вибори в Росії приведуть до перемоги націоналістичного послідовника Путіна, то такий розвиток подій підштовхне США до підтримки якнайшвидшого вступу України в НАТО.

Я не думаю, що Росії дозволять накласти на цей процес вето. Однобічність адміністрації Буша посилює тенденцію до ігнорування критики з боку союзників.

- Яку роль, на Ваш погляд, буде мати російський фактор на виборах 2006 року в Україні?

- Дуже невелику. Фактор НАТО ще не став питанням в Україні. Що важливіше, так це те, що криза комуністично центристської опозиції також є кризою проросійської ідеї в Україні. Угода між «Єдиною Росією» і Партією регіонів показує, до якої міри Росія в розпачі від того, що їй доводиться покладатися на безсилого і дискредитованого Януковича в Україні. Наступний фактор грунтується на тому, що Путінська новосоветская Росія відштовхнула багатьох колишніх русофільних інтелектуалів, таких, наприклад, як Володимир Малинкович.

- Яке буде вплив українського чинника на наступних президентських виборах в Росії?

- Воно буде визначатися страхом Росії перед демократичними революціями в СНД. Тому Росія буде намагатися заблокувати такі революції в Білорусі в 2006 році і в Росії в 2008.

- Якою Ви прогнозуєте долю СНД?

- Україна ніколи не була членом СНД, оскільки Рада не ратифікувала Статут СНД. Україна завжди претендувала на роль «кандидата в члени асоціації» СНД, але такого положення не існує. Я песимістичний щодо доль ГУАМу, так як до складу трьох членів цієї організації входять регіони, які де-факто, завдяки сепаратизму, знаходяться під контролем Росії. Це дає Росії величезні важелі впливу на них. Україна також показала дуже слабке регіональне керівництво. Це було ясно видно на порошенківська пропозиціях по транс-Дністру, які не узгоджувалися з Румунією і не сподобалися Молдові. У Порошенка є особисті проблеми з президентом Молдови Володимиром Вороніним, тому що на початку 1980-х років Воронін засудив його батька через корупцію в Бендерах.

- Які завдання у внутрішній і зовнішній політиці, на Ваш погляд, є зараз першочерговими для української влади?

- Прискорення демократичної та економічної реформи. Особливо невдалою була ринкова економічна реформа і боротьба з корупцією на найвищому рівні. Ганьба, що Кучма продовжує виконувати функції високого державного діяча, а Сергій Ківалов є деканом юридичної академії в Одесі. Вищий рівень адміністрації Кучми - Кучма, Литвин, Медведчук, Янукович, Ківалов та ін. Повинні відповісти за корупцію, зловживання посадовими повноваженнями, підробки на виборах, насильство і вбивство журналістів і політиків, а також, в деяких випадках, в державній зраді. Дозвіл россіской політтехнологам вільно діяти на виборах 2004 р в кампанії Януковича є не тільки незаконним, а й актом державної зради. Зокрема, коли їм видавалася українська власність, така як готель «Дніпро», в якості плати за їх «хорошу роботу». США розчаровані відсутністю прогресу в обвинуваченні організаторів вбивства Гонгадзе. США дивує, чому Святослав Піскун залишається прокурором. Без кучмагейту не було б помаранчевої революції. Тому з моральної токи зору вкрай необхідно вирішити справу Гонгадзе і на цьому поставити крапку.

- Який, на Вашу думку, буде розстановка сил в новому українському парламенті? Хто з основних, зараз, гравців відійде на другий план після березня 2006 року.

- Коаліція Ющенко-Тимошенко отримає 50-60% місць разом з Анатолієм Кінахом. І Ющенко і Тимошенко підуть на вибори блоком партій, а не як окрема партія влади (Народний Союз - Наша Україна). Комуністи отримають 5% (30 місць), а блок «Регіони України» - 20%. Тому жорстка опозиція матиме тільки 25% місць. Так звана третя сила - блок Литвина (Народна партія, НДП, Трудова Україна) і соціалісти матимуть 15%.

- Які основні больові точки, на Вашу думку, існують сьогодні у відносинах між Україною і США?

- Єдину критику, яку можна почути сьогодні в США, викликає погана, полусоціалітіческая економічна політика, що проводиться Тимошенко. В цьому році клімат відносин між Україною та США радикально змінився в кращу сторону після помаранчевої революції і візиту Ющенка до США в квітні. США прагне підтримувати членство України в СОТ і її статус ринкової економіки до виборів 2006 року і після цього членство в НАТО.

- Чи допускаєте Ви можливість ревізії конституційної реформи в Україні?

- Реформи, погоджені в грудні 2004 року будуть анульовані Верховним або Конституційним судом восени. Потім блоком Ющенка-Тимошенко будуть пропонуватися інші реформи, які передадуть менші повноваження від президента парламенту. Це вб'є клин між соціалістами / Литвином, які підтримують реформи 2004 р, і Ющенко-Тимошенко, які ці реформи не підтримують.

Записав С. Гармаш. Переклад з англійської Н. Галкіної

В оригіналі читайте тут