Теща судді - всьому голова
3 вересня відбулося чергове засідання Вищої ради юстиції (ВРЮ), яке в якійсь мірі можна назвати знаковим: в процесі обговорення внесених до порядку денного питань його члени знову переконалися, що чинне законодавство не захищає громадян від судового свавілля. Свідченням цього стала рішення ВРЮ з приводу скарги на вердикт нинішнього судді апеляційного суду Волинської обл. Тетяни Ливандовский-Кочури, який вона винесла, займаючи посаду судді Луцького міськрайонного суду того ж регіону.
Перш ніж ми перейдемо безпосередньо до вирішення ВРЮ, прошу читачів набратися терпіння, оскільки ця історія заслуговує на те, щоб викласти її в подробицях.
фальшиві торги
Андрій Бортнюк, проживає в селі Липини Луцького р-ну Волинської обл., У жовтні 2006 р в обласному відділенні «Райфайзен Банк Аваль» взяв кредит на суму $ 100 тис. На 7 років під 14,5% річних. У вересні 2007-го збільшив суму угоди до $ 150 тис. Майновим поручителем виступила його дружина Ольга Таран, яка передала в іпотеку належить їй будинок і земельну ділянку на вул. Ветеранів, 22. Слід зазначити, що крім подружжя, в ньому проживали їхні діти Ілля і Ольга, а також Євгена Новосад - мати Ольги Таран, інвалід I групи.
Будинок площею 169,3 кв. м був тоді оцінений в 855 675 грн., а земельну ділянку (1808 кв. м) - в 344 809 грн. У 2008 р банк звернувся до суду, який 26 грудня виніс рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом. В силу об'єктивних причин подружжя не змогло розрахуватися з банком, і той у 2010 р подав позов до Луцького міськрайонного суду з проханням виселити сім'ю з житлового будинку та зобов'язати місцеве відділення паспортної, реєстраційної та міграційної служби зняти з реєстрації місця проживання всіх відповідачів.
24 червня 2010-го суддя Тетяна Ливандовский-Кочура своїм рішенням повністю задовольнила вимоги позивача. Вона послалася на ст. 109 Житлового кодексу, згідно з якою звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що проживають в ньому, за винятками, встановленими законом.
Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або узгоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Відсутність таких в фондах не тягне припинення виселення.
Крім того, вона послалася на ст. 40 закону «Про іпотеку», в якій повторюються норми ст. 109 ЖК. Не зайве також відзначити, що представник органу опіки Луцької РДА на суді не був присутній. Як сказано в рішенні суду, «з невідомих причин».
Відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції відкрив виконавче провадження, згідно якому 16 листопада 2012 були проведені торги по дому. Як написало видання «Волинське агентство розслідувань» в статті «Як суддя« анексував »будинок під Луцьком», що вийшла 7 травня 2015 року, єдиним учасником торгів була Віра Макарівна Смокович - теща судді Луцького міськрайонного суду Віталія Ковтуненко.
Той самий будинок, з якого виселили всю сім'ю, включаючи дітей і інваліда
Почалася нова карусель судових тяжб. Ольга оскаржила результати торгів в суді. 7 жовтня 2013 р Рожищенський райсуд Волинської обл. скаргу відхилив. Його рішення 13 листопада 2013 р підтримав апеляційний суд Волинської обл. Справа дійшла до Вищого спеціалізованого суду, який 14 травня 2014 задовольнив касацію. Суд звернув увагу на те, що на торгах був присутній тільки один покупець - Віра Смокович. Тим часом існує Тимчасове положення про порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Мін'юстом. Згідно п. 7.1 цього документа, торги вважаються недійсними за відсутності покупців або присутності тільки одного покупця.
Справа пішло в Ковельський райсуд, який 26 вересня 2014 р повністю задовольнив позов Ольги Таран. Проте 6 лютого 2015 р апеляційний суд Волинської обл. переглянув вердикт суду першої інстанції і дозволив Віталію Ковтуненко та Вірі Смокович здійснювати перереєстрацію прав на житловий будинок і «вчиняти дії, які приведуть до правового обтяження речового права» на будинок.
Як написало видання, в будинку живуть Віра Смокович і її сім'я. Меблі і частина особистих речей, які Ольга Таран і її сім'я не змогли вивезти під час виселення, до сих пір там залишилися, і нові господарі користуються ними. Останні новини такі: адвокат Ольги Таран Ярослав Богачук повідомив, що рішення Луцького міськрайонного суду від 24 червня 2010 року про виселення відмінили. Коло замкнулося. Попереду нові суди.
Вина без розгляду
А тепер повернемося до вирішення ВРЮ. Доповідачем з результатами перевірки скарги на суддю виступив член ради Андрій Бойко. Він повідомив, що Андрій Бортнюк і Ольга Таран в скарзі написали, що суддя своє рішення виніс без згоди органів опіки та участі в засіданні повнолітніх членів сім'ї. Суддя Ливандовский-Кочура в своєму поясненні вказала, що Бортнюк брав участь в розгляді справи, а решта відповідачі про причини неявки суд не повідомили. Справа була розглянута об'єктивно і неупереджено.
Андрій Михайлович звернув увагу на те, що, розглядаючи вимогу про виселення малолітніх членів сім'ї відповідача, суд зобов'язаний був вислухати позицію органів опіки в частині вирішення питання про виділення їм іншого жилого приміщення. У Конвенції про права дитини від 1989 року, ратифікованої нашою країною, у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 18 закону «Про охорону дитинства», органи опіки зобов'язані здійснювати контроль щодо майнових і житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень і покупки нового житла. Тим часом в матеріалах справи відсутні дані, з якого часу малолітні діти проживають і зареєстровані в будинку по вул. Ветеранів, 22. В суді не брала участь відповідач Ольга Таран, яка є законним представником дітей, а також нічого не сказано, чи була вона належним чином і своєчасно повідомлена про час і місце розгляду справи. Немає в матеріалах справи даних і про те, що про це повідомили органи опіки.
Це свідчить, що суддя зробила помилки при застосуванні норм процесуального законодавства, і це унеможливило учасникам процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав.
Однак сьогодні розгляд заяв і скарг про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів місцевих та апеляційних судів не віднесено до повноважень ВРЮ, їх розглядає Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ). Згідно ст. 32 закону «Про забезпечення права на справедливий суд», питання, що стосуються порушень суддею вимог несумісності і присяги, ВРЮ розглядає після виведення ВККСУ.
Разом з тим в п. 8 «Перехідних положень» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачено, що розгляд заяв і скарг, поданих до набрання ним чинності, здійснюється згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діє на той момент. Саме цей законодавчий акт діяв на момент подачі скарги Бортнюк і Таран. Тому ВРЮ має право розглядати раніше надійшли заяви про порушення присяги суддями місцевих та загальних судів.
Але з іншого боку, існує ст. 96 закону «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою порушення присяги відноситься до дисциплінарного стягнення і може бути застосовано до судді не пізніше трьох років з дня вчинення проступку.
У зв'язку з цим Андрій Бойко запропонував констатувати наявність в діях судді Ливандовский-Кочури ознаки дисциплінарного проступку, але відмовити у відкритті дисциплінарної справи в зв'язку з закінченням терміну давності притягнення до відповідальності.
Після цього члени ВРЮ пішли в дорадчу кімнату. Повернувшись до зали засідань, глава ради Ігор Бенедисюк оголосив вердикт: матеріали щодо судді Тетяни Ливандовский-Кочури залишити без розгляду.
Право законодавчої ініціативи
Ігор Бенедисюк: «У наявності спроба заблокувати роботу ВРЮ» // ВОЛИНСЬКЕ АГЕНТСТВО РОЗСЛІДУВАНЬ
Глава ВРЮ, якого ми попросили прокоментувати дане рішення, відповів, що не може давати йому оцінку, оскільки викладені в скарзі факти вже були предметом розгляду в ВККСУ, «тому рада порахував неможливим оцінювати її діяльність з цієї точки зору». За його словами, в ході перевірки ВРЮ стало відомо, що зазначені скарги вже були предметом перевірки в ВККСУ, яка 12 вересня 2013 р відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді. З прозвучав на засіданні доповіді випливає, що в діях судді простежуються явні порушення законодавства, але ВРЮ не може притягнути суддю до відповідальності з двох причин: питання вже розглянуто в ВККСУ, а терміни залучення минули.
Проблема ще в тому, що сформований ВРЮ змушений орієнтуватися на рішення ВККСУ від 2013 року як на легітимні. Законодавець хотів зробити як краще - захистити суддів, обмеживши трьома роками терміни притягнення їх до відповідальності за порушення присяги (раніше таких обмежень взагалі не було), але під захист потрапили всі - навіть самі злісні порушники закону в мантіях.
Відповідаючи на питання, як же бути людям, які постраждали від дій суддів більше трьох років тому, г-н Бенедисюк відповів, що дійсно є проблема законодавчого врегулювання цього питання. Складність в тому, що чіткого розмежування, хто повинен розглядати питання, пов'язані з порушеннями суддями присяги, - ВРЮ або ВККСУ, немає. Це і заважає ефективному розгляду скарг.
Адже громадяни скаржаться одночасно і в ВККСУ, і в ВРЮ. Закон не зобов'язував раніше два органу діяти в унісон і погоджувати дисциплінарну практику. В результаті на з'ясування цієї інформації йде час. Результат приголомшує - ВККСУ і доповідач з ВРЮ по-різному оцінили дії судді, в результаті залучити її до відповідальності закон не дозволяє, адже ВККСУ не знайшла підстав для притягнення до відповідальності.
Але головне - ні в одному, ні в іншому випадку (навіть якщо суддю покарають) скаржник так і не отримає можливості відновити порушене право, оскільки навіть рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до відповідальності не є підставою для перегляду рішення по суті.
- Ми вважаємо, що дисциплінарні провадження повинен розглядати один орган, в тому числі у справах про порушення суддями присяги, - зазначив глава ВРЮ. - Є думка, що цим має займатися, наприклад, Вища рада правосуддя, який планується створити в ході конституційної реформи. Але сьогодні, згідно з чинним законодавством, це прерогатива ВККСУ.
До слова 2 вересня під час зустрічі з офіційною делегацією Національного інституту суддів Канади Ігор Михайлович висловив думку, що було б логічно наділити ВРЮ якщо не правом законодавчої ініціативи, то хоча б обов'язком давати висновки щодо всіх законопроектів, що стосуються судоустрою і статусу суддів. Можливо, компетентну думку людей, що займаються правозастосування в цій сфері, зробило б позитивний вплив на якість законодавства.
Г-н Бенедисюк також розповів, чому засідання ВРЮ почалося з годинним запізненням. Виявляється, він був присутній в Окружному адміністративному суді Києва, де почався розгляд справи за позовом адвоката Катерини Коваль до III з'їзду адвокатів України та призначеним ним членам ВРЮ про скасування цих рішень і визнання відсутності повноважень у призначених осіб.
- Оскарження повноважень членів ради - це спроба знову заблокувати його роботу, - заявив Ігор Бенедисюк. - Це привід для вираження сумнівів у легітимності ВРЮ, що дозволить не давати можливості йому працювати, щоб, як і півтора роки тому, панував безлад.
Голова ВРЮ також нагадав, що в даний час рада працює з мінімальним кворумом, адже не всі суб'єкти делегували своїх представників в його склад.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...