У центрі Лейпцига можна прогулятися в джунглях і подивитися на храм посеред озера

Плагвітц. У колишньому індустріальному районі зараз займаються водними видами спорту, а фабричні цехи перебудовані в житлові будинки. Фото & nbsp; LTM - Schmidt

Якщо судити по карті, то Лейпциг - один з найближчих до України великих міст Німеччини. Від Києва до Дрездена та Берліна - приблизно 1300-1400 км, до Лейпцига - трохи менше 1500 км. Однак у звітах наших туристів Лейпциг фігурує нечасто. Всьому виною незручне для нас, українців, розташування. Потягом сюди, як до Берліна, не доїдеш, аеропорти з прямими рейсами з України теж осторонь. Правда, є прямий автобус "Київ-Лейпциг", але трястися майже добу заради одного міста - якось не з руки. Тому Лейпциг навряд чи можна радити як основну мету для поїздки. Але як один з проміжних пунктів подорожі по Німеччині він цілком заслуговує пари днів.

В ЦЕНТРІ: ДЖУНГЛИ І КАФЕ ФАУСТА

Древнє слов'янське поселення Ліпськ зобов'язане свого розквіту тим, що знаходилося на перетині торгових шляхів. І цей факт найістотнішим чином позначився на історії міста: ось уже багато років Лейпциг є місцем проведення найважливіших міжнародних виставок і ярмарків. У нього навіть з'явилося неформальне прізвисько - Мессештадт, від німецького messe - "ярмарок". Ще його називають столицею пам'ятників. Важко повірити, але тут налічується 15 000 всіляких монументів, що більше, ніж в Кельні (12 000) та Дрездені (10 000).

Але ярмарково-ділова сторона Лейпцига, швидше за все, мало цікава пересічному туристові. Хоча виставковий комплекс і являє собою оригінальну споруду в стилі хай-тек. Якщо вже захочеться поглянути на нього, то без проблем доберетеся туди трамваєм. Історична ж частина міста невелика і представлена ​​типовими для європейських міст Ринковою площею, ратушею, церквами і малоповерховими будівлями. Більшість з них не є настільки помітними, що хочеться закарбувати себе коханого на їх фоні, як це відбувається з пірамідами або падаючою вежею в Пізі. Але чимала частина буквально просякнута європейською історією. Композитори Бах, Вагнер, Мендельсон, вчені Лейбніц і Герц, філософ Ніцше, поети Шиллер і Гете в різний час відзначилися в місті. Навіть перший номер більшовицької газети "Іскра" був надрукований тут.

Історична частина міста невелика і її можна спокійно оглянути за день. Якщо погода не сприяє променаду, то найкраще пересуватися на трамваї, рейки якого зіркою розходяться з центру. Частота руху вагонів на маршрутах - 10 хв., А вартість квитка 2,30 євро (денний квиток на автобус плюс трамвай - 5,50).

Отже, на що варто звернути особливу увагу в центрі Лейпцига.

ХРАМИ МІСТА. Николайкирхе - найстаріша церква в Лейпцигу. Перша споруда з'явилася ще в XII в. З тих пір церква кілька разів перебудовувалася. Але німці (і не тільки городяни) благоговеют перед ній зовсім не за поважний вік і за розкішний інтер'єр. Вони вважають, що звідси почалася мирна революція, яка об'єднала країну. У 1989 році в Николайкирхе зібралася багатотисячна юрба, яка потребує знесення Берлінської стіни і об'єднання Німеччини. Влада не зважилася тоді застосувати силу. Один з членів останнього уряду НДР згадував: "У нас все було розплановано. Ми готувалися до будь-якого розвитку подій, але тільки не до свічок і молитвам". Нарешті, у Николайкирхе є ще одна родзинка, про яку знають далеко не всі. Автомобільний гігант "Порше" кілька років тому взявся не просто спонсорувати ремонт органу в храмі, а й залучив до роботи своїх фахівців. Так як оригінальна клавіатура інструмента не збереглася, конструктори виготовили її заново і спроектували педалі і лаву для органіста. Тепер єдиний, хто вмикає свій орган з лівого боку - так, як заводяться всі "Порше".

img_4954__

Біля церкви св. Миколи

Другий за значимістю після церкви св. Миколи храм міста - Томаськирхе - тісно пов'язаний з долею Йоганна Себастьяна Баха. Він служив тут кантором (керівником) хору хлопчиків, а в 1950-му в його стіни перенесли останки композитора. У церкві знаходяться пам'ятники Баху і Феліксу Мендельсону - автору "Весільного маршу". У Томаськирхе можна за 2 євро піднятися на дзвіницю, щоб поглянути на старе місто зверху.

СМАЧНИЙ ЛЕЙПЦИГ. Всезнаюча "Вікіпедія" заявляє, що лейпцігський "Пивниця Ауербаха" входить до п'ятірки найвідоміших ресторанів світу. Ще в XVI ст. тут знаходилося популярне у городян питний заклад, але справжньою славою льох зобов'язаний Йогану Вольфгангу Гете. Розповідають, що під час навчання в університеті він частенько сидів тут. І одного разу почув історію про те, як чорнокнижник Йоганн Фауст проїхався вгору по сходах до виходу верхом на бочці. Ясна річ, що без нечистої сили тут не обійшлося. Тому "Пивниця Ауербаха" і став місцем дії першої частини трагедії "Фауст".

333_04

Біля входу в "Пивниця Ауербаха"

По правді кажучи, зараз заклад і тримається за рахунок цієї легенди. Тому що вхід в нього знаходиться в пасажі з бутиками по сторонам. А фоном для фігур Фауста і Мефістофеля перед входом служать реклами модних брендів одягу. У підвальчику же знаходиться хороший німецький ресторан з цінами трохи вище, ніж в місті. Але і не більше того. Альтернативою "винарні Ауербаха" може стати одна з найстаріших кав'ярень Європи "ЦУМ арабішен кави баум". Для простоти її називають просто "Баум", і вона конкурує з паризьким "Прокопом" за звання найстарішого кафе Європи. В "Баум" подають тістечка "лейпцігські жайворонки", які для Лейпцига такий же кондитерський символ, як яблучний штрудель для Відня.

ЗАСЕЛЕНИЙ КУПОЛ. У 10 хвилинах ходьби від центру знаходиться зоопарк. Він уже багато років успішно реалізує амбіційний проект "Зоопарк майбутнього". Суть його полягала в наступному - в такому закладі повинні поєднуватися завдання розваги, освіти і збереження рідкісних і зникаючих тварин. В рамках проекту вже працює "Понголенд" (експозиція людиноподібних мавп), витриманий в дусі індуїстського храму слоновник "Ганеша Мандір" (тут через прозору стіну можна побачити з-під води, як слони купаються в басейні). "Тигриная тайга" стала справжнім царством смугастих кішок, "Саванна Ківар" представляє фауну Африки. Але справжньою гордістю і зоопарку і всього міста став відкритий в 2011 р "Гондваналенд".

aussenansicht_der_tropenerlebniswelt_gondwanaland_credit_zoo_leipzig__

"Гондваналенд". Схоже на НЛО будова стало символом міста. Фото Zoo Leipzig

Тут під куполом заввишки 35 метрів відтворені умови тропічних дощових лісів. Під його дахом розмістилися 17 тисяч рослин, три сотні тварин - від мавпочок-саймірі розміром з білку до двометрових комодских варанів. "Залюдненого купола" таких розмірів немає ніде більше в Європі. А саме ажурне споруда, побудована на місці занедбаного машинобудівного заводу, за рік встигло стати одним з архітектурних символів Лейпцига нарівні з монументом в пам'ять Битви народів. Потрібно попередити, що вхід в зоопарк недешевий: вхідний квиток для дорослих - 17 євро, дітей - 10 євро; квиток для сім'ї з однією дитиною - 43 євро (для порівняння - в Києві вхід коштує 25 грн для дорослих, 10 грн - для дітей).

65_roter_panda_mit_jungtier__zoo_leipzig__

Дитинча червоної панди швидко став зіркою зоопарку

ГАЛЕРЕЇ В цехах І НАЙБІЛЬШИЙ ЕВРОПАМЯТНІК

БИТВА НАРОДІВ. У жовтні 1813 року за Лейпцигом Наполеон Бонапарт зазнав поразки від союзних армій Росії, Австрії, Пруссії та Швеції. Битва стала найбільшим військовим зіткненням в історії на той момент. Ще сто років, аж до Першої світової, в Європі не було такого масштабного побоїща. Тоді полягло до 150 тис. Чоловік. На згадку про подію в 1913 р звели колосальний монумент на південній околиці Лейпцига. Всередині його знаходиться Зал слави, на стелі якого зображені 324 вершника в натуральну величину. У залі стоять чотири статуї заввишки 10 м, які уособлюють хоробрість, силу віри, народну міць, самовідданість (вхідний квиток - 6 євро). Це до сих пір наймасштабніший пам'ятник в Європі. Висота його досягає 91 м при масі в 300 тисяч тонн. Для порівняння: висота скульптури "Батьківщина-мати" в Києві - 102 м від підстави постаменту до кінчика меча при масі "всього" 450 тонн. Дістатися до пам'ятника можна все тим же всюдисущим в Лейпцигу трамваєм.

battle_1__

Поле бою. На вершину монумента ведуть 500 сходинок. Фото Jorg Weitzenberg

"ШПІННЕРАЙ". Неподалік від історичного центру Лейпцига знаходиться район Плагвітц. Років сто тому він представляв собою скупчення заводів і фабрик, які до початку XXI ст. були зупинені. Занедбані будинки з вибитими вікнами і проломленими черепичними дахами досі залишаються звичним елементом міського пейзажу. Але при правильному підході в мертві цеху можна вдихнути друге життя. Так сталося зі "Шпіннерай" - бавовнопрядильної фабрикою, що стала відомим культурним центром. Тобто зовні фабрика так і залишилася фабрикою. Ті ж цеху, рейки, труби котелень. Але ось зміст змінилося. Зараз на її території влаштувалося арт-спільнота: в колишніх цехах влаштувалися галереї, бібліотеки, майстерні та виставкові зали. Звичайно, атмосфера в "Шпіннерай" контрастує з духом класичної культури, що панує в старому Лейпцигу. Наприклад, сучасне російськомовне мистецтво в момент мого перебування в "Шпіннерай" виявилося представлено матюками фразами, намальованими на червоних цегляних стінах ... Мабуть, комусь подобається і таке "творчість".

img_4818__

"Мистецтво" в "Шпіннерай"

Район Плагвітц огинає річка Вайсе-Ельстер. Звичайно, їй і рукотворним каналах дісталося від індустріальних гігантів, які зливали в їх води майже всю таблицю Менделєєва. Але коли фабрики закрили, то ситуація швидко покращилася. Сьогодні річка і канали стали улюбленим місцем відпочинку. За їх поверхні мигтять у всіх напрямках байдарки і каное. А туристам пропонують годинну екскурсію (11 євро) на LeipzigBoot - плоскодонні суденці. Навіть якщо на вулиці прохолодно, то їх загорнутий в пледи і наллють гарячої кави - щоб можна було спокійно слухати розповідь гіда. Цікаво бачити, як підступили до самої води колись похмурі заводські корпуси перетворилися в житлові будинки з геранями на балконах і міні-причалами з пришвартований байдарками.

ЗА МІСТОМ: ХРАМ ПОСЕРЕД ОЗЕРА

КРАЙ ВУГІЛЛЯ. До об'єднання країни в 1990 р Саксонія виконувала в НДР приблизно ту роль, яку в Україні виконує Донбас. Тобто служила джерелом сировини для промисловості і енергетики. Добували тут буре вугілля. Зараз його розробка припинена, і гігантські кар'єри перетворені в розсип озер з площею водної поверхні 70 кв. км. Це пропорційно з українськими Шацькими озерами. Але німці за 20 років примудрилися з нуля створити індустрію активного відпочинку таких масштабів, якої на Шацьких озерах ніколи не було. Наприклад, тут можна побувати в музеї гірничої техніки. Так називається один зі збережених для історії вугільних кар'єрів. Прогулянка по ландшафту а-ля планета після ядерної війни, доповненому екскаваторами, самоскидами і іншими залізяками гігантських розмірів, напевно справить враження.

img_5331__

Вінета. Плавуча церква на озері Штормталь

А після промислового музею, коли потягне на природу, можна поплавати на амфібії часів Другої світової війни. Відпрацьований маршрут веде до церкви Вінета, побудованої в несподіваному місці - мало не посередині озера Штормталь. Цей храм найменше нагадує культову споруду. Особливо вразила дах, вся поверхня якої вкрита сонячними батареями (тур коштує 50 євро).

333_03

ПО МАШИН! Після об'єднання в Саксонії з'явилися нові високотехнологічні підприємства. Треба ж було якось вирішувати проблему зайнятості. Так, під Лейпцигом побудовані автомобільні заводи BMW і "Порше". Не знаю, наскільки відвідування таких підприємств цікаво жінкам, але ось багатьом чоловікам воно явно сподобається. Як мінімум на автора екскурсія на "Порше" справила враження. Програма перебування на заводі включає в себе не тільки знайомство з виробництвом. Відвідувачі можуть відчути моделі "Порше" на шикарному автодромі. Якщо не вмієте сидіти за кермом або не впевнені в своїх силах - вам запропонують крісло поруч з водієм. Правда, ціна за це задоволення чимала: випробувати одну з моделей в якості пасажира - 100-205 євро, а самому сісти за кермо - 250-300 євро.

Дякуємо Національний туристичний офіс Німеччини за запрошення в прес-тур

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram