АЗЕРБАЙДЖАН

1. Православ'я
2. Іслам

[Азербайджанська Республіка], гос-во в південно-сх. частини Закавказзя. Територія: 86600 кв. км. Столиця: Баку (1073 тис. Чол 1995). Найбільші міста: Сумгаїт, Ленкорань, Шемаха, Гянджа, Нахічевань. Держ. мова: азербайджанська. Географія. Межує на півночі з РФ (Дагестан), на північному заході з Грузією, на заході з Вірменією, на південному заході з Туреччиною, на півдні з Іраном. На сході омивається Каспійським м. (Довжина берегової лінії - 800 км). Половина території зайнята горами - південно-сх. частина гірської системи Б. і М. Кавказу. Між ними уздовж русла р. Кури розташовується Ширванском і Муганской рівнини. А. розташований в основному в субтропічній зоні, клімат нерівномірний: сухий в степу і вологий на південному сході (Ленкоранський р-н). Населення. 7949300 чол. (1 січня. 1999), різних національностей: азербайджанці, самоназва - азербайджанли (6069000 - 2000), росіяни (196 390 - 1998), вірмени (180679 - 1998), грузини, лезгини (158000-1 Січня. 1999), талиші (30000 ), тати (22000), татари (29000), турки (19000), цахури (14000), курди (13000), євреї (26000), німці та ін. Держ. пристрій. У 1990 р А. оголосив про свій суверенітет; 30 Серпня. 1991 проголошена незалежність Республіки. А. входить в СНД.

93,4% (1998) населення - мусульмани, з них 70% - шиїти, 30% - суніти. Православних - 2,5%, прихильників Вірменської Апостольської Церкви - 2,3%.

Православ'я

Ц. св. Олександра Невського в м Гянджі. 1887 р

Ц. св. Олександра Невського в м Гянджі. 1887 року 28 дек. 1998 року постановою Свящ. Синоду РПЦ була утворена Бакинська і Прикаспійська єпархія , Що об'єднала православних в А., Дагестані і Чечні. Управляє єпархією єп. Олександр (Іщеін). На території А. 5 парафій (храмів): на честь Різдва Пресв. Богородиці (з боковим вівтарем в ім'я прп. Сергія Радонезького; в 1896 церква була розміщена в будівлі церковно-приходської школи) в Баку; в ім'я арх. Михайла, 1-й поверх - св. ап. Варфоломія (40-і рр. XIX ст .; спочатку флотський храм) в Баку; в честь святих жон-мироносиць (1909; спочатку військовий храм) в Баку; в ім'я св. Олександра Невського (1887) в Гянджі; в ім'я свт. Миколая (40-і рр. ХХ ст. На місці ін. Церкви) в м Хачмас. Існують також громади, що не мають храмів. 2 каплиці: в ім'я св. Олександра Невського (на території посольства РФ) і вмч. Георгія Побідоносця (на заводі «Азелектромаш»).

Іслам

З 80-х рр. XX ст. в країні відбувається ісламське відродження: відкриваються нові ісламські навчальні заклади, будуються мечеті, створюються сприятливі умови для паломництва віруючих в Мекку і Медину, збільшується культурний обмін з мусульм. світом. Зросло значення громадських ісламських ін-тів; влади сприяють роботі Управління мусульман Кавказу. У той же час гос-во не підтримує агресивних форм ісламу, виступає проти політизації релігії.

Найдавніше населення суч. території А.- кавк. племена Албанії, утіев, Каспій та ін., к-які вже в II тис. до Р. Х. знаходилися в сфері впливу давньої иран. цивілізації. У VII-VI ст. до Р. Х. вони входили до складу Мидийского царства, потім в державу Ахеменідів . Після розгрому держави Ахеменідів військами Олександра Македонського в остан. третини IV ст. до Р. Х. на півдні території А. утворилося гос-во Атропатена. Іранізаціі Атропатени привела до того, що її мовою поступово став Азері - мова иран. сім'ї, близький суч. Талишських. Атропатена проіснувала як самостійне гос-во до сер. II ст. до Р. Х. У цей час на території А. склалося єдине Албанське царство (див. Албанія Кавказька ). У позднеантичную епоху Албанія грала роль «буферного» гос-ва, що розділяло володіння Римської імперії і Ірану, що змагалися між собою за вплив на Кавказі. У IV ст. Албан. царями було прийнято християнство, однак воно довгий час не могло утвердитися через політичну нестабільність і протидії поширеного там зороастризму . Все р. VII ст. Албанія була завойована арабами і включена до складу Арабського халіфату . З цього часу панівною релігією на території А. стає іслам . До XIX в. християнство зберігається тут в основному в середовищі арм. і вантаж. населення.

Після розпаду халіфату територія А. знаходилася під владою змінювали один одного династій Саларідов, Музаффарідів, Шеддадіди і ін. В XI ст. на територію А. вторглися кочові племена тюрк. походження, з півночі - печеніги, огузи, кипчаки, з півдня - сельджуки. Просування кочівників з євразійських степів через Центр. Азію на захід привело до ослаблення влади мусульм. правителів на території А. На нек-рої час А. потрапив в сферу впливу посилився в XII в. Грузинського царства. Постійний тиск на країну з боку кочівників, що продовжилося в XIII в. в ході монг. завоювань, призвело до поступової зміни на території А. мови Азері тюрк. розмовною мовою огузской групи (літ. залишалися араб. і персид.). З XIII в. відбувається процес консолідації азерб. народності. До поч. XIX ст. А. перебував у сфері впливу Ірану, тут існувало неск. ханств, залежних від Ірану. 1514 по 1639 Османська імперія вела військові дії на території А., проте утримати цю країну не змогла.

Кафедральний собор Різдва Богородиці в Баку. 1896 р

Кафедральний собор Різдва Богородиці в Баку. 1896 р

У XVII-XVIII ст. відбувається поступове приєднання азерб. земель до Росії: в 1723 р Баку, потім Прикаспійська область від Сальян до Астрабада (відійшли в 1734 до Ірану). Значну частину сівши. і юж. території захопила Туреччина, витіснена впосл. Іраном. Після розпаду персид. гос-ва на території А. утворилося 17 ханств. У 2-й пол. XVIII ст. Персія завоювала півд. ханства А. В 1803-1805 рр. до Росії мирним шляхом були приєднані Карабахське, Шекинских ханства; Ганджінское ханство було приєднано після взяття рус. військами м Ганджа (суч. Гянджа). За Гюлистанскому (1813) і Туркманчайського (1828) мирним договорам між Росією і Іраном за Росією були закріплені області А. з Баку, Сальяні і Ленкорань; була встановлена ​​півд. межа А., існуюча в наст. час. Протягом усього XIX ст. А. залишався для Росії стратегічно важливим регіоном в Закавказзі, тут розташовувалися прикордонні з Іраном і Османською імперією гарнізони. На території А. була утворена Шемахінской губ., В 50-60-х рр. були створені Бакинська і Елизаветпольская (Єлизаветпіль - суч. Гянджа). А. входив до канонічної території Грузинської екзархату (див. Грузинська Православна Церква ), Складаючи його Бакинське вик-ство. В А. рус. адміністрація зустрілася з давно сформованою стійкою ісламською культурою. Спроби проповіді християнства великого успіху не мали.

В кін. XIX ст. число православних в А. було невелике, в основному це були рус. чиновники, військові і нечисленне вантаж. населення. Так, в Елізаветпольской губ. в 1886 р налічувалося 0,21% православних від усього населення. У той же час було і 0,26% лютеран ньому. і прибалт. походження, службовців в рус. адміністрації. У Баку в 90-х рр. XIX ст. діяло 5 правосл. церков, в Єлизаветполі - 2. Значний вплив мала вірмено-григоріанська Церква , Особливо в зап. районах А., в Елізаветпольской губ., де число її прихожан досягало 36% населення. Активний розвиток промислових підприємств і нафтовидобувних промислів в Баку на рубежі XIX-XX ст., Пов'язане з припливом робочої сили з Росії, не привело до зміцнення Православ'я: йому протидіяли різні політичні течії лівого спрямування. Баку, що перетворився на промисловий центр, став одним з головних осередків революційного руху в Росії. У 1905 р було утворено Бакинське вик-ство, послідовно очолюване єп. Нікандров (Феноменова - призначений 19.05.1905, 2.06.1905 переведений на ін. Кафедру), єп. Григорієм (Вахніна - 9.05.1907-31.12.1910), єп. Пименом (Пегова - 13.02.1911-13.12.1912), єп. Григорієм (Яцковського - 13.12.1912-1917).

31 Жовтня. 1917 р Баку була встановлена ​​радянська влада, до-раю втрималася до 31 липня 1918 року 28 травня 1918 р послідовниками тюркської федералистской партії «Мусават» була проголошена незалежність А. Демократична республіка А. проіснувала до квіт. 1920 року, коли Червона Армія захопила Баку; в А. була відновлена ​​радянська влада. У 1922 р утворена Азербайджанська Радянська Соціалістична Республіка. З 12 березня 1922 р по 5 дек. 1936 р А. разом з Вірменією і Грузією становив Закавказскую Федерацію (ЗРФСР). Після скасування Закавказької Федерації до 1991 р А.- союзна республіка в складі СРСР.

У 1917-1919 рр. А. входив до канонічної території Тифліській і Бакинської єпархії Кавказького екзархату РПЦ, в 1919-1934 рр.- Прикаспійської і Бакинської єпархії, в 1934-1945 рр.- Ставропольської єпархії , В 1945-1994 рр.- Ставропольської і Бакинської єпархії, з 26 февр. 1994 р по 18 липня 1995 р.- в Бакинське вик-ство Ставропольської і Владикавказской єпархії, потім до утворення самостійної кафедри - в благочиння тієї ж єпархії.

За Конституцією, прийнятою 12 нояб. 1995 р Церква відокремлена від гос-ва; всі релігії рівноправні; пропаганда вірувань, що принижують людську гідність, антигуманних, забороняється; держ. система навчання носить секулярний характер (Ст. 18: Релігія і гос-во).

Літ .: Весь світ. Мінськ, 1999; Агєєва Р. А. Якого ми роду-племені? Народи Росії: імена і долі: Словник-довідник. М., 2000. С. 30-37; Колесніков Л. Ф. Державна політика щодо релігії та віруючих в Азербайджанській Республіці // Незалежний Азербайджан: Нові орієнтири. М., 2000; Азербайджан online / http // www.az / indechekr.html; Religion by Location // www.adherents.com / adhloc / Wh 24.html [Електр. ресурс].