Українцям краще жити під бомбами в Лівії, ніж жебраками будинку

Операційна в опіковому центрі в Тріполі. Тут все за останнім словом техніки! Фото С. Миколаїв

Українцям краще жити під бомбами в Лівії, ніж жебраками будинку Золотухіна Інна https://cdn.segodnya.ua/img/article/2470/4_main.jpg https://cdn.segodnya.ua/img/article/2470/4_tn. jpg 2011-04-28T07: 32: 22 + 03: 00 Світ «Сегодня» з'ясувала, чому наші медики не хочуть повертатися

Напередодні Великодня під час мінометного обстрілу повстанцями міста Місурата загинув український педіатр Анатолій Нагайко. А наша землячка медсестра Ольга Козіна була важко поранена в ноги. Проте, залишилися в Лівії співвітчизники все ще не хочуть виїжджати з охопленої війною Джамахірії на Батьківщину. Чому? Відповідь на це питання ми дізналися під час поїздки до Лівії.

ФОТО: Госпіталь в Лівії: тут роблять операції пораненим при бомбардуваннях

- В Україні я працював лікарем 17 років, - каже лікар-педіатр Анатолій Миколайович з Хмельницька, з яким ми зустрілися в госпіталі міста Мізда. - І весь цей час ледве-ледве зводив кінці з кінцями. Зарплата була копійчана. Моїй родині її навіть на їжу не вистачало. А в Лівії я вже п'ять років. Оплатив навчання дочки в інституті. Купив їй квартиру в кредит в Хмельницьку. Відчуваю, що не дарма працював.

- А я синові квартиру в кредит в рідному Львові купила напередодні конфлікту, - зітхає лікар Людмила з госпіталю в Тріполі. - Якщо я звідси поїду, хто буде кредит гасити? Син, звичайно, працює. Але зарплата у неї невелика. До того ж він недавно одружився. До речі, коли почалася війна, всім медикам-іноземцям збільшили зарплату в два рази ...

До конфлікту стартова зарплата кваліфікованої медсестри в Лівії була $ 1000.. Лікаря - $ 3000-3500. А після того як медики відпрацювали в Джамахірії більше 2-х років, їм починали платити дотації від продажу нафти в розмірі близько $ 150 на одну людину і $ 300 - на сім'ю. І це при тому, що ціни на всі необхідні продукти (знову ж таки, за рахунок державних дотацій від продажу нафти) були дуже низькими. І одна людина протягом місяця міг спокійно прожити на $ 150.

- За 100 доларів тут можна було купити 125 динарів, - розповідають наші медики. - Тоді як 5 батонів коштували 25 дирхам (копійок), 1 кг м'яса - 2-4 динара, 5 кг рису - 3 динара, 30 штук яєць - 4 динара ...

"Комуналка" (за винятком електроенергії) була безкоштовною. До речі, в Лівії більшість наших лікарів стали власниками автомобілів. Нову іномарку тут можна було придбати всього за $ 8-9 тисяч. А один літр бензину коштував 15 копійок. Природно, при такому стані речей не бідували і самі лівійці. Середня зарплата в країні становила $ 800-1000. Допомога по безробіттю - $ 400. Тому багато хто з місцевих жителів лінувалися і не працювали.

Чи варто говорити про те, що відразу після приїзду всім іноземним фахівцям в Джамахірії надавали безкоштовні квартири. А згодом вони, так само як і лівійці, могли отримати подарунок від держави: взяти безвідсотковий кредит на будівництво житла в розмірі $ 100 тисяч і виплачувати щомісяця за все $ 25! Ясно, що до кінця життя такими темпами борг не погасити, та це й не потрібно.

НАШІ - ЗА КАДДАФІ. Тож не дивно, що українці в Лівії підтримують Муаммара Каддафі чи не більше, ніж самі лівійці. Переживши голодні бандитські дев'яності роки, вони нарешті отримали хорошу роботу і спокій в Лівії. І дуже бояться все це втратити через революцію. Адже чим закінчуються подібні перевороти, вони добре знають на прикладі розвалу СРСР.

- Кому потрібна ця демократія, якщо Каддафі справжній комунізм побудував! - гарячкує лікар-травматолог Олександр. - втілив в життя те, про що в Союзі тільки мріяли! Згадайте, у нас все тільки і говорили про безкоштовну медицину. А в лікарнях ні ліків, ні обладнання не було. Ще й хабара вимагали. Тут же кожна людина може прийти в аптеку і за рецептом, не заплативши ні копійки, взяти будь-які препарати. Навіть вартістю $ 1500.! Крім того, тут навіть в сільських лікарнях встановлені комп'ютерні томографи! Ми з дружиною живемо тут уже 11 років. Побудували собі в місті Тархуна великий будинок, завели двох кавказьких вівчарок, купили дві машини. Їхати не збираємося ...

Виходить, що страх перед поверненням в українську дійсність, де зарплата лікаря не перевищує 2 тисячі гривень, у наших медиків сильніше, ніж страх перед бомбардуваннями і релігійними фанатиками.

- Якщо чесно, ми з радикалами вже говорили, - пошепки повідомила мені одна з медсестер. - Вони переконували нас не їхати. Мовляв, після перемоги повстанців нас ображати не стануть. І зарплату будуть платити, як раніше. Медики-то всім потрібні. Тим більше, після війни. Так що ми сподіваємося на краще ...

ВІЙНА НАБРИДЛА

У містечку Мізда (там працює багато українських лікарів) мені вдалося побачити ісламських радикалів. Чоловіки в коротких (до щиколотки) штанях, з густа борода і недобрим блиском в чорних очах, спокійно прогулювалися вулицями. І це при тому, що Мізда контролюється військами Каддафі! "Ці люди мають зв'язок з повстанцями і з нетерпінням чекають їх приходу, - впевнена медсестра з України Ірина, яка вже більше 8 років працює в Мізда. - Коли перший опинився під повстанцями місто Аль-Байда був проголошений еміратом, вони влаштували тут справжнє свято. Зізнаюся, що боюся цих фанатиків. Вони - агресивні! ". Виходить, що чутки про причетність ісламістів до організації революції обгрунтовані. Як і про те, що у військовій кампанії беруть участь члени "Лівійської ісламської бойової групи" (ЛІБГ). Деякі з них раніше мали тісні зв'язки з "Аль-Каїдою", за що були укладені в американську в'язницю для терористів на військово-морській базі в Гуантанамо на Кубі. А згодом передані правоохоронцям Лівії, які і випустили їх на волю за амністією. Тим часом, за словами лівійців, з якими я спілкувалася на заході країни, багато їхніх родичів зі сходу (де влада у повстанців) вже втомилися від війни і не проти здатися військам Каддафі. Але організатори повстання вселяють простим людям, що в такому разі їх всіх розстріляють. І ті мимоволі продовжують брати участь в кровопролитті.

ДЕМОКРАТІЮ СЕРЕД ПЛЕМЕН ВІДРАЗУ не побудували

Багатьох жителів Лівії сьогодні хвилює питання про те, що буде з їхньою країною після перемоги революціонерів. Причому готуються вони до гіршого. "Біда в тому, що у повстанців немає програми розвитку держави, - зазначає лівійський бізнесмен Салім. - Вони тільки прикриваються гаслами про демократію. А хочуть лише одного - отримати доступ до прибутку від продажу нафти. Я боюся за майбутнє нашої країни". Йому вторить медик з Тріполі Алі: "Революціонери обіцяють провести вільні президентські і парламентські вибори. Але подумайте самі: хіба це можливо в країні з племінним пристроєм? Думаю, нас обманюють". Дійсно, провести демократичні реформи в Лівії не так просто, як здається на перший погляд. Адже до сьогоднішнього дня країна не мала ні Конституції, ні системи державного управління! А єдиним законом була так звана "Зелена книга" Муаммара Каддафі. "Спочатку треба зрозуміти, за яким зразком будувати держава , - вважає глава підкомітету з питань глобальної безпеки і міжнародного співробітництва Комітету іноземних справ ВР України Євген Добряк. - По арабському або за європейським? А також відповісти на питання про те, якою країною стане Лівія: президентською чи парламентською? Після чого розробити детальний план дій. Зробити це за один день не можна. Над цим завданням повинна працювати мінімум півроку команда фахівців. Так що в обіцянки повстанців миттєво перетворити Лівію в демократичну державу я теж не вірю ". Подібної думки дотримуються і експерти-міжнародники, з якими мені вдалося поговорити в Джамахірії." Революція благо лише тоді, коли її лідери точно знають, що робитимуть після приходу до влади ", - вважають вони.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Підписуйтесь на нашу розсилку