В Україні фактично розпочалася боротьба за пост президента

Де-юре кампанія з виборів президента України стартує пізніше, де-факто її учасники вже позначили плани. 24 серпня, День незалежності, можна вважати неформальним стартом, пише Сергій Руденко.

У нинішньому році Україна відзначає День незалежності в непростих умовах. До війни на сході, антикорупційним пристрастям і політичним чварам усередині країни додався ще один фактор - президентська виборча кампанія. Через сім місяців, 31 березня 2019 року, Україна буде вибирати нового главу держави. Де-юре кампанія ще не почалася, але де-факто основні претенденти на пост глави держави вже позначили свої позиції. 24 серпня можна уважати неформальним стартом виборчої кампанії в Україні.

Прощений день для Порошенка

Серед всієї святкової риторики, яка прозвучала в ці дні з вуст Петра Порошенка, важливим стало публічне вибачення президента за невиконану обіцянку - за кілька місяців закінчити війну в Донбасі. Чотири роки тому він заявив: АТО в Донбасі він закінчить за кілька годин. Пізніше опоненти Порошенко неодноразово став дорікати йому за це. Та ось тепер Петро Олексійович вибачився за те, що породив тоді завищені очікування в українців. Чому ця заява прозвучала саме тепер - абсолютно зрозуміло. Попереду - нова президентська кампанія.

Хтось вважає вибачення Порошенко сильним політичним кроком. А хтось - що він повинен вибачитися ще й за Іловайськ трагедію, і за Дебальцеве, і за торгівлю з окупантами, і за корупцію в вищих ешелонах влади, і за багато і багато іншого. Так, в українській політиці немає традиції просити вибачення у виборців. І, можливо, перший крок, зроблений Порошенко, стане хорошим прикладом для всіх інших. Головне - щоб українські політики навчилися не тільки просити прощення, але і робили це вчасно.

Сам же Петро Порошенко, схоже, розраховує на перемогу в майбутній президентській кампанії. Незважаючи на досить скромний рейтинг, який дають йому соціологи, Порошенко намагається постати перед українцями в ролі сильного лідера, який здатний завершити війну в Донбасі, домогтися створення єдиної помісної православної церкви та забезпечити Україні якісно новий ривок у розвитку. Принаймні про це говорить соціальна реклама, яку ледь не щогодини транслюють провідні телеканали країни. Чи зможе Порошенко переконати українців в твердості своїх намірів - зараз сказати дуже важко. Але, очевидно, Петро Олексійович буде намагатися для цього зробити все можливе.

Канцлерського мрії Тимошенко

Юлія Тимошенко в День Незалежності презентувала новий проект Конституції України і Суспільний договір. Згідно з цими документами, влада в країні повинна належати канцлеру. Юлія Володимирівна переконана: тільки так можна змінити щось в українській державі. Лідер «Батьківщини» називає проект нового Основного закону «Народним» і обіцяє створити в інтернеті інтерактивну «вікі-систему», через яку кожен українець зможе внести свої пропозиції щодо конституції. основний же закон Тимошенко обіцяє затвердити на всеукраїнському референдумі, який повинен відбутися після президентських виборів.

Іншими словами, Тимошенко йде в президенти для того, щоб перетворити Україну в парламентську республіку. У ній сама Юлія Володимирівна, мабуть, збирається стати канцлером. Це дуже нагадує чотири походу за президентством лідера українських комуністів Петра Симоненка, кожен з яких починався з заяви про необхідність ліквідувати пост президента. У підсумку - все перетворилося в політичну гру, фіналом якої стала заборона компартії.

Тимошенко двічі балотувалася в президенти і двічі займала друге місце. І, відверто кажучи, не дуже віриться, що, здобувши перемогу в 2019 році, вона дуже просто і легко відмовиться від президентської посади. Тому канцлерська Україна виглядає зараз як красива цукерка, в межах якої можуть нічого не виявитися. А точніше - обіцяне Тимошенко просто може не збутися. В силу різних причин, які в разі перемоги на президентських виборах Юлія Володимирівна сама зможе знайти.

Загін миротворців серед кандидатів в президенти України

Тема світу, звичайно ж, буде однією з центральних в період президентської кампанії в Україні. Від війни втомилися вже і на сході, і на півдні, і на півночі, і в центральній частині країни. Завершити війну в Донбасі в День незалежності пообіцяли і представник «Опозиційного блоку» Юрій Бойко, і лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко, і багато інших потенційні учасники виборчої кампанії. У кожного з них - своя концепція того, як прийти до світу. Але цілком очевидно, що без активної участі Москви їм цього зробити не вдасться.

Буквально напередодні Дня незалежності в соціальних мережах боти почали пропагувати тезу про те, що зупинити війну в Донбасі під силу тільки одній людині - Віктору Медведчуку. І хоча той ще ні словом не обмовився про свої президентські амбіції, з цієї бот-кампанії можна зробити висновок: для кума Володимира Путіна нічого неможливого немає. Якщо, звичайно, він зважиться балотуватися в президенти України.

Вся ця миротворча риторика потенційних кандидатів в президенти поки не дає відповідь на головне питання: якою ціною обійдеться світ України. Адже ті ж Медведчук з Бойком, наприклад, були і залишаються прихильниками тіснішої інтеграції української держави з Росією. Гриценко і Ляшко демонструють прихильність НАТО і ЄС. А Порошенко навіть обіцяє закріпити в конституції європейський і євроатлантичний курс України.

Всі добре розуміють: майбутнє Донбасу визначить і майбутнє української держави. Ключі від вирішення проблеми сходу України наразі знаходяться у Володимира Путіна. Чи готовий він комусь їх передати, стане відомо в найближчі півроку.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW. Сергій Руденко в Facebook: Сергій Руденко.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не збігатися з думкою російської редакції і Deutsche Welle в цілому.

джерело: newsland.com