Віхи року. Багатоликий Донбас, діалектика влади і опозиції і "осінь реформ" під парламентським куполом

Ілюстрація / REUTERS

Навряд чи хто-небудь сьогодні візьметься передбачити, коли на Донбасі настане мир, коли зі сходу України заберуться геть російські «куратори» і численні «солдати удачі» з різних суб'єктів РФ. Спалах бойової активності на початку 2017 го не привела до істотних змін на лінії розмежування, на Світлодарськ дузі наші військові зуміли зайняти кілька населених пунктів в сірій зоні, вже в кінці грудня бойовики «згадали» про наявність у них «Градів». Обговорення перспективи появи «блакитних касок» ООН зайшло в глухий кут геополітичних інтересів. Обмін полоненими 73 на 233 став наймасштабнішим з початку конфлікту і посіяв насіння надії на повернення додому всіх утримуваних у в'язницях сепаратистів українських громадян. Поставки американського (і не тільки) оборонного летального зброї стало можливим завдяки стійкості ВСУ на Донбасі і зовнішньополітичної активності Петра Порошенка.

З Донбасом було пов'язано і одне з головних подій в економічному житті - блокада транспортного сполучення з ОРДЛО, в ході якої були перерізані економічні зв'язки з тимчасово неконтрольованими територіями, що обійшлося Україні приблизно в 1% ВВП. На тлі загальних показників економічного зростання в 2017 році втрата виявилася значною. Уряд ризикнуло підняти вдвічі розміри мінімальної зарплати, незважаючи на побоювання деяких економістів, і цей крок, ймовірно, дозволить нашій країні піти з останнього місця в Європі за розміром середньої заробітної плати. До категорії позитивних змін можна віднести і помітну активізацію ремонту і будівництва доріг практично по всій території країни.

Схоже, в політикумі сформувався консенсус щодо відмови форсувати проведення здвоєною виборчої кампанії / Фото УНІАН

Протистояння влади і опозиції в політичній сфері так і не вилилося в боротьбу за проведення дострокових парламентських виборів з прицілом на ініціювання навздогін президентських. Схоже, в політикумі сформувався консенсус щодо відмови форсувати проведення здвоєною виборчої кампанії. Мозаїка рейтингів протягом року була досить строкатою, з чітко помітним дефіцитом нових осіб. Поява в президентському рейтингу Святослава Вакарчука, що не заявляв про участь у майбутній боротьбі за головний пост в країні, виглядає втіленням відкладеної надії на посилення ролі нових облич у великій українській політиці.

Міхеїл Саакашвілі / REUTERS

Пригоди Міхеїла Саакашвілі після втрати українського громадянства заслуговують окремого сюжету. Колишній президент Грузії, ще в листопаді 2016 го залишив посаду глави Одеської ОДА, відчайдушно намагався привернути до себе увагу, проте це у нього виходило не завжди конструктивно. І перетворення акції «За велику політичну реформу» в «міхінг» одного політика, і перипетії в стосунках з правоохоронцями, і «небезпечні зв'язки» оточення Саакашвілі з Сергієм Курченко не допомогли йому, а скоріше зашкодили. Лідер «Руху нових сил» своїми діями і заявами все більше нагадує новорічний феєрверк, який претендує на статус маяка.

Під Києвом була вбита Аміна Окуева / Фото УНІАН

Необхідно згадати про втрати минулого року. Контррозвідник Олександр Хараберюш в Маіуполе і розвідник Максим Шаповал в Києві були знищені за допомогою «пекельних машинок», що нагадує про усепроникаючому характер гібридного протистояння з Росією. Друге за кілька місяців замах на Аміну Окуеву виявилося вдалим, її чоловік Адам Осмаєв зумів вижити. Догляд Любомира Гузара підкреслив, наскільки мало в сучасній Україні справжніх моральних авторитетів.

Заслужено критикуемая за низький коефіцієнт корисної дії Верховна Рада восени 2017 року здійснила подвиг, прийнявши новий закон «Про освіту» та зрушивши з місця пенсійну та медичну реформи, за які держава не могла взятися з моменту проголошення незалежності. Особливої цінності ці рішення набувають в умовах діяльності парламентської коаліції на засадах конспірації - її поіменний список так і не став надбанням гласності.

Ситуація навколо НАБУ і НАПКА привертала увагу протягом всього року. Якщо відомство Артема Ситника може занести собі в актив затримання Миколи Мартиненка, Романа Насирова, «бурштинове справа» за участю парламентаріїв Борислава Розенблата і Максима Полякова, створення проблем Авакову-молодшому, то колегам Наталії Корчак похвалитися особливо нічим: перевірка електронних декларацій не стала по- справжньому масштабної й ефективної. Антикорупційна риторика активно використовується для політичного тиску на представників влади, і в році, що наступив, вона стане більш помітною. Цікаво, як проявить себе в 2018 році Державне бюро розслідувань, недавно отримало керівництво.

Генеральна прокуратура, відносини якої з НАБУ залишають бажати кращого, не тільки розпочала процес у справі про державну зраду Віктора Януковича, але і конфіскувала понад 50 мільярдів гривень з рахунків його оточення в Ощадбанку. Цей крок викликав помітне роздратування професійних антикорупціонерів.

На четвертому році гібридного протистояння з Росією Україна почала боротися за свідомість своїх громадян. У травні обмежено використання російських соціальних мереж та Інтернет-пошукачів. Українська мова поступово стає домінуючим в ефірі вітчизняних FM-станцій, а фільм про бої в Донецькому аеропорту «Киборги» став лідером кінопрокату в 2017 році.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter