Війна на Близькому Сході. розстановка сил

1. Кінець Ісламського халіфату?
2. Джихадисти розповзаються по всьому світу
4. Іран і Росія - в першому ряду гравців
5. Складаний альянс США, Ізраїлю та Саудівської Аравії

«Партнер» №12 (243) 2017 р.

Панорама війни на Близькому Сході, розстановка сил, позиції протиборчих сторін в останні тижні зазнали значних змін, все якось засувалося швидше, ніж раніше.

Кінець Ісламського халіфату?

Заговорили про близький кінець Ісламського халіфату, псевдодержави на значних територіях Іраку і Сирії, влада якого ще рік-півтора тому здавалася практично непорушною.

В Іраку у нього вже нічого не залишилося, хіба що пара-трійка сіл, останній невелике місто Рава перейшов під контроль іракської армії два тижні тому. У Сирії ситуація дещо складніша, «халіфатчікі» ще утримують невелику територію поблизу іракського кордону, вздовж річки Євфрат. Розташований там містечко Букамаль, який вважають ключовим в сенсі контролю над місцевістю, був узятий сирійським режимом (а фактично проіранською «Хезболлою» та іракським шиїтським ополченням), але на наступний же день знову втрачений. Залишки джихадистів розсіяні по крихітним анклаву в самих різних провінціях, в тому числі і під Дамаском; вони навіть обстрілюють столицю ракетами. За деякими відомостями, сільське населення їм допомагає, вважаючи режим Асада ще гірше.

Так чи інакше, кінець «халіфату» близький, бо халіфат без території - це нонсенс. Але це зовсім не означає, що Ісламська держава як масова і вельми популярна серед значної частини мусульманської умми організація припинить своє існування. Мені можуть заперечити: більшість мусульман - мирні люди, вони не поділяють ідею джихаду. І це дійсно так, але ті ж мирні люди вважають джихадистів героями, їх вкривають, охоче їм допомагають. Не всі, звичайно, але таких набагато більше, ніж прийнято вважати.

І вже зовсім абсурдно вважати, що з кінцем Ісламського халіфату припиниться або хоча б стихне ісламський тероризм. Мені здається, буде зовсім навпаки. Уже зараз більшість терактів в світі відбувається від імені та за дорученням ІГ, і якщо це навіть і не зовсім так, ІГ охоче бере на себе відповідальність.

Це не означає, що всі або хоча б частину цих терактів організована якимись конкретними структурами ІГ, часто вони про це і не підозрюють. Але ж тисячі ісламістів джихадистського спрямування, які не мають з ІГ ніяких контактів, йдуть на теракти в силу своїх переконань, а послатися на ІГ - це круто, нехай буде йому в заслугу.

Джихадисти розповзаються по всьому світу

Може бути, зараз, після очевидних втрат «халіфату», і територіальних, і людських, і репутаційних, - це вже й не так круто. Але багато іноземних джихадісти, що брали участь в боях в Іраку і Сирії, повертаються в рідні місця або відправляються в інші країни, де сподіваються знову піднятися на вершину подій. За оцінками аналітиків, найбільш ймовірними цілями є Лівія, Сомалі, Єгипет (Синай), Афганістан, Північний Кавказ, навіть Філіппіни ...

Мене потішив недавній скандал, коли російське Міністерство оборони почало спростовувати західні джерела, які стверджували, що на стороні ІГ в Сирії воюють близько двох тисяч громадян Росії. Це, мовляв, перебільшення. Міністерству рекомендували звернутися до одного з недавніх виступів Путіна, який привів набагато більшу цифру - 5 -7 тисяч. Не знаю, скільки з них повернеться додому, але, безумовно, це не може не викликати тривоги. І в Росії, і де б то не було це будуть не доморощені терористи, а досвідчені, загартовані бійці, які будуть докладати всіх зусиль, щоб якщо не відвоювати втрачене, то хоча б помститися. А скільки їх проникне з мало ким контрольованим потоком біженців в Західну Європу! Навіть в Америку, незважаючи на частково вже діючу заборону Трампа.

Не побоюся висловити цілком крамольну думку: положення, коли Ісламська держава було локалізовано і оборонялось в якихось межах, в Сирії або в Іраку, для міжнародної безпеки було навіть краще, ніж нестримне розповзання джихадистів по всьому світу.

Активність США знижується?

Що ж стосується власне Сирії, то в «великій грі» навколо неї теж відбулися істотні зміни, які, м'яко кажучи, зовсім не радують. Невідомо чому якось «всохла» роль Сполучених Штатів, які відіграли таку важливу роль в відвоювання двох головних оплотів ІГ - Мосула в Іраку і Ракка в Сирії, фактичної столиці «халіфату». Про які-небудь геополітичних причини або мотиви гадати безглуздо, хоча політологи самих різних ступенів довіри їх легко знаходять і настільки ж легко від них відмовляються. Втім, «пікейні жилети» на російських телевізійних виставах однозначно стверджують: «США зазнали поразки, Росія перемогла». Серед явних невдач - це провал титанічних зусиль американських і натовських інструкторів перетворити Сирійську вільну армію, що складається спочатку з дезертирів, в дійсно боєздатне з'єднання. Не вийшло, довелося в авангард відправляти сирійських курдів і ополчення сунітських племен. І у тих і у інших - свої власні інтереси, з якими доводиться рахуватися, причому і ті й інші неохоче воюють далеко від будинку. В Іраку - інша справа, але з іракською армією американці вже давно працюють, і там щось вийшло (хоч і не все). І все-таки говорять про те, що США потихеньку відходять з Близького Сходу ...

Іран і Росія - в першому ряду гравців

Влада режиму Башара Асада, ще півтора року тому висіла на волосині, зміцнилася неймовірно, хоча його збройні сили, Сирійська арабська армія і алавитские ополчення, як були відносно безпорадними, так і залишилися. Або це юні новобранці, або переконані мародери, аж ніяк не прагнуть в бій. Але є інтенсивна підтримка російської авіації і підрозділів спецназу, так само як і «приватних військових компаній», нерідко виконують роль чекістських загороджувальних загонів. В авангарді - ліванська «Хезболла», якій допомагають і керують інструктори іранського КВІР (Корпусу вартових ісламської революції). По суті справи, за цілями, завданнями і навіть по уніформі «Хезболла» - це частина іранської армії. Шиїти, мовляв, допомагають шиїтів - Асад адже Алава, а алавіти, хоч і не так давно, були визнані шиїтської сектою.

Насправді ж релігія лише привід, здійснюються ж далекосяжні стратегічні плани Тегерана. Іран не так щоб зовсім вже несподівано став одним з головних учасників нового етапу «великої гри» на близькосхідній арені. У бурхливо розвивається протистоянні з Саудівською Аравією (і з США, і з Ізраїлем, зрозуміло) у нього серйозні козирі - це і десятки тисяч бійців на сирійській території, і, за даними ізраїльської розвідки, 13 вже готових військових баз, і чи не найбільший головне - союзницькі відносини з Росією, яку ще недавно в Ірані називали «малим шайтаном» (США - «великий»).

Сенсу для Росії в цьому я не бачу, подейкують про економічну зацікавленість у розвитку відносин з Іраном, але виявить таку зацікавленість Іран - сумнівно, для нього краще мати справу з Китаєм. До того ж і в минулому Росія не раз викликала сумніви в надійності відносин з нею, а за нинішнього стану російської економіки ці сумніви можуть тільки зрости. Росія, проте, твердо знаходиться в першому ряду гравців.

Чому в Сирії, з якою метою? Проголошена лише одна, не надто виразна: «боротьба з міжнародним тероризмом». Підтримка «легітимного» режиму Асада - повноті, в нинішньому стані той слухняно (хоч і не завжди) виконує роль маріонетки в руках і Росії, і Ірану. Швидше Ірану з його більш виразними цілями територіального і політичного домінування в регіоні, чому Росія явно сприяє, не замислюючись про наслідки.

Складаний альянс США, Ізраїлю та Саудівської Аравії

А наслідки можуть бути катастрофічними, аж до нової і набагато більш руйнівної війни, але до «межународних тероризму» вона вже не матиме ніякого відношення. І найбільш гостро на ірано-російські дії останніх тижнів реагує Ізраїль. Як багато, ймовірно, пам'ятають, з самого початку сирійської кризи ізраїльські офіційні особи неодноразово заявляли, що ця криза, в общем-то, - внутрішня справа Сирії та Ізраїлю він не стосується. Зараз, при новому розкладі сил - стосується, і навіть дуже.

Відкрите присутність Ірану і проіранською «Хезболли» на півдні Сирії, в 3-х кілометрах від кордону з Ізраїлем по Голанських висотах, створює пряму загрозу безпеці єврейської держави - адже Іран не раз демонстративно оголошував однією з головних своїх зовнішньополітичних цілей знищення Ізраїлю, або, як виражаються в Тегерані, «сіоністського утворення».

Прем'єр-міністр Нетаньяху ясно дав зрозуміти, що Ізраїль залишає за собою право завдати удару по півдню Сирії, міністр оборони Ліберман вимагає створення уздовж ізраїльського кордону 50-кілометрової зони, куди був би заборонений доступ Ірану і його шиїтським клевретам. Взагалі-то удари по прикордонних районах Сирії наносилися і раніше, але по «Хезболли», терористичної організації. Удар же по регулярним військам Ірану матиме зовсім інше забарвлення.

У США дії Ірану викликають не просто стурбованість, протидія їм, поки на дипломатичному рівні, може перейти в силову фазу. Те ж в Саудівській Аравії, оплоті сунітського ісламу, одвічному супернику шиїтського Ірану. Це проявляється і в війні в Ємені, яку розпалив, як відомо, Іран, і в триваючому ліванському кризі. Газета «Монд» пише про ситуацію альянсі США - Ізраїль - Саудівська Аравія, який перевершує за потужністю «трикутник Астани» - хисткий союз Ірану, Росії і Туреччини.

Загострення конфлікту представляється неминучим, питання лише в тому, коли це станеться.

Євген Кочанов (Бонн)

Читайте також:

1. Гарячі точки на глобусі. Мало не покажеться . Журнал «Партнер», № 9 / 2017. Автор Е. Кочанов
2. Деескалація в Сирії: передумови, руху, наслідки . Журнал «Партнер», № 9 / 2017. Автор Е. Кочанов
3. Дуже велика гра. частина 3 . Журнал «Партнер», № 7 / 2017. Автор Е. Кочанов