ВНЗ ДЛЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК: між Львовом і Одесою

30 липня, після здачі вступних іспитів на базі Академії Сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного (Львів) в Одесу прибуло 70 курсантів першого курсу, які зараховані до складу Військового інституту Одеського Національного політехнічного університету. На стройовому плацу Одеського Військового інституту відбулася урочиста церемонія зустрічі курсантів. Виконуючий обов'язки начальника інституту полковник Олексій Хижняк, зокрема, зазначив, що з прибуттям курсантів-першокурсників до Одеси «починається новий етап в історичному літописі цього легендарного вищого військового навчального закладу, яке бере свій початок з 1899 року». Потім курсанти вирушили в селище Чорноморське під Одесою, де на базі 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади 6-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України протягом місяця будуть проходити первинну загальновійськову підготовку.

... Історія з «поверненням» Одеського інституту Сухопутних військ шляхом «дерибану» аналогічного львівського ВВНЗ з подачі окремих політичних сил і української влади вийшла далеко за рамки реформування системи військової освіти в Україні, і перейшла в суто політичну площину. На сьогодні вже неможливо сказати, яке відношення нинішні пристрасті взагалі мають до поняття оптимізації мережі військових вузів в країні.

У бій іде УПЦ МП

Нагадаємо хронологію подій. У 2005 році Міноборони України вирішило закрити Одеський інститут Сухопутних військ і до 2007 року і перевести його на базу Львівського військового інституту Національного університету «Львівська політехніка». Завдяки цьому львівське вище військово-навчальний заклад (ВВНЗ) отримав найменування Львівського інституту Сухопутних військ, а потім - і Академії СВ. Все це супроводжувалося страшним ажіотажем, піднятим одеською владою і певними політичними силами навколо того, що Одесу позбавили «легендарного» військового вузу.

30 серпня 2006 Кабінет міністрів України, спираючись на рішення Міноборони, реорганізував Одеський інститут сухопутних військ, створивши Військовий інститут на базі Одеського національного політехнічного університету. Майно і земельні ділянки Інституту були залишені в управлінні Міністерства оборони без права відчуження.

З приходом до влади Януковича і його команди, затихла було історія з переміщенням курсантів Одеського інституту до Львова спалахнула з новою силою. Обгрунтування (крім все тих же чисто емоційних заяв про «легендарності» і неповторності одеського ВВНЗ) ніхто не почув, але рішення «повернути» інститут до Одеси було прийнято. Причому абсолютно закрита і незрозуміло, - про таке своє бажання заявив Янукович, і тут же робота пішла. Причому з офіційними документами якось не склалося, хоча повернення ВВНЗ вимагає колосальних коштів (зрозуміло, бюджетних).

18 травня 2010 року, відвідавши Військовий інститут на базі Одеського національного політехнічного університету, губернатор Одеської області Едуард Матвійчук повідомив, що в Адміністрації президента України і Міністерстві оборони створено комісію, яка працює над питанням повернення Інституту сухопутних військ зі Львова до Одеси. «Поставлено завдання повернути Інститут сухопутних військ до Одеси. Це гордість нашого міста. Я гордий від того, що ми ведемо роботу, щоб інститут повернувся до Одеси ... Тут все готово для повернення інституту. Для цього не потрібно надзусиль. Тільки визначитися, в якій формі тут повинен існувати інститут. У найкоротші терміни тут можна запустити навчальний процес. Обласна адміністрація буде лобіювати інтереси інституту »- сказав він. Губернатор повідомив, що до 20 травня підготує всі необхідні документи для початку процесу повернення інституту до Одеси.

Тут же почали кидатися колишніми гаслами і проросійські політики. Так 25 травня 2010 року лідер партії «Родина» Ігор Марков заявив, що в Одесі є все для успішного навчання і виховання курсантів, і нагадав, що партія «Батьківщина» на протязі всього часу перебування інституту у Львові висловлювала свою позицію: Інститут сухопутних військ повинен знаходитися в Одесі, оскільки це такий же символ міста, як Оперний театр або Потьомкінські сходи. «Одеський кадетський корпус, на базі якого виник Інститут сухопутних військ, був заснований в кінці XIX століття. Це багатовікові історія і традиції - патріотичні, духовні. І заява Ющенка про те, що Одеса не може виховувати патріотів, яке послужило псевдопідстав для перекладу інституту до Львова, - всього лише частина плану, спрямованого на розвал країни ... На щастя, новий уряд виявило політичну волю, прийнявши рішення про повернення інституту. Ми вдячні і горді тим, що Інститут сухопутних військ знову буде в Одесі », - сказав великий стратег.

Російські ЗМІ працювали на випередження, намагаючись нівелювати протистояння цьому переміщенню (наприклад, російське ІА «Росбалт» друкувало повідомлення типу «Львівські націоналісти хочуть відвоювати військовий інститут у Москви і Одеси»). За що входить в моду звичкою з якоюсь абсолютно незрозумілою радості підключили і УПЦ Московського патріархату - Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел зажадав від Януковича зберегти Одеський інститут сухопутних військ, відповідне звернення було опубліковано на сайті Одеської єпархії УПЦ МП. Втім, останнє вже в Україні нікого не дивує - за логікою подій, Московський патріархат скоро буде проводити оборонний огляд в ЗС України та представить свій проект Воєнної доктрини та Держпрограми розвитку ЗСУ.

Далі взагалі якась містика почалася, - військовий вуз в Одесі, існуючий на сьогодні як структура в складі Одеського національного політехнічного університету, став перетворюватися відразу ... в АКАДЕМІЇ!

Зокрема, в 28 липня 2010 року прозвучала інформація про те, що, згідно з планами Міноборони, Одеський інститут сухопутних може стати Військовою академією вже в 2011 році. Про це в Одесі заявив начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних сил України генерал-лейтенант Григорій Педченко. «Міністерство оборони і Генеральний штаб роблять дійсно дуже важливу справу - оптимізують систему підготовки офіцерських кадрів. У цю систему входить і Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету »- сказав він. Педченко зазначив, що вже восени 2010 року в військовому інституті розпочнеться підготовка курсантів за напрямом «ракетно-артилерійське озброєння», а також буде відкрито тиловий факультет і здійснено набір 70 курсантів на перший курс.

Далі начальник ГШ обрадував: «У наступному році ми плануємо Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету переформувати у Військову академію імені генерала армії Черняховського. У цьому навчальному закладі вже готуватимуть і офіцерів для аеромобільних військ, підрозділів військової розвідки, а також фахівців з фізичної підготовки. За його словами, планується, що до 2014 року у Військовій академії в цілому навчатимуться близько 700 курсантів.

А 30 липня глава Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко в інтерв'ю ВВС заявив, що міністр оборони Михайло Єжель повинен відповісти перед Генпрокуратурою за відновлення бази Одеського інституту СВ.

Зокрема, за те, що направив мільйони гривень з бюджету не за призначенням, - на ремонт приміщень в колишньому Одеському інституті Сухопутних військ. «Очевидно, почувши таке бажання, що президент хоче, щоб в Одесу повернули частину факультетів, які вже кілька років базуються у Львові. Але такого рішення уряду не було, бюджет не передбачає існування Одеського інституту і тому кошти, які зараз прямують - це порушення бюджетної дисципліни. Це порушення бюджетного кодексу, який є законом. А за порушення закону треба відповідати. Тому, я вважаю, що оскільки мова йде про високий чиновника, міністра - це питання Генеральної прокуратури. Є персональна відповідальність. І особливо, коли мова йде про кризу, про брак коштів, про те, що армія фактично на межі руйнування, повністю стоїть бойова підготовка, в цих умовах ще мільйони гривень направляти не за призначенням - я вважаю це аморальним. А тим більше, що це - порушення закону », - сказав Гриценко.

До речі, 31 травня 2010 року заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України Григорій Саковський, який відвідав Одеський військовий інститут і зустрівся з головою обласної державної адміністрації Едуардом Матвійчуком, заявив: за які кошти інститут «повернуть» в Одесу, - не ясно. За словами Григорія Саковського, Міністерство фінансів, на прохання Міноборони, мала б виділити 12-13 млн. Грн. для фінансування першого етапу повернення курсантів (педагогічний склад для Одеського інституту буде набрано в Одесі). Але, наскільки відомо, цю суму Міноборони ніхто не виділяв, а ремонти і перевезення курсантів відбулася.

"Взагалі ми попросили для інституту 21 мільйон, а яку суму виділять, невідомо", - підтвердив і Матвійчук. Губернатор оголосив номер рахунку, на який одесити можуть переказувати кошти для ремонту будівель інституту сухопутних військ, але скільки з цього приводу надійшло коштів - не відомо (принаймні, вельми сумнівно, що пожертвування склали необхідні 21 млн грн). Зате достеменно відомо, і в Генштабі це підтверджують, що робота 2-х військових містечок одеського вузу відновлено за рахунок коштів Міноборони. Хоча в і без того убогому військовому бюджеті ці кошти не передбачені ...

Загалом, поки абсолютно неясно, на якій підставі Одеський інститут не просто відроджується, але і рветься відразу в статус академії. І при цьому зрозуміло, що Генпрокуратурі та іншим контролюючим структурам в цьому питанні явно є чим зайнятися.

Один з чотирьох

Але головне взагалі-то для нас бачиться не в цьому. Ми в даному випадку не обстоюємо ні за Львів, ні за Одесу. За великим рахунком, Збройним силам, як і українцям взагалі (якщо тільки вони не львів'яни або одесити, бо в цьому випадку мова йде про престиж рідного міста) глибоко фіолетово, де навчатимуться майбутні офіцери Сухопутних військ ЗС України - у Львові чи Одесі. Аби зі стін вузу вони виходили професіоналами.

Але давайте розберемося в первісному питанні: як взагалі «сухопутний» інститут потрапив до Львова, зникнувши з Одеси? Адже якимись аргументами оперувала комісія Міноборони в 2005 році, приймаючи рішення створити єдиний ВВНЗ для СВ ЗСУ у Львові! І не вірити же нам, справді, в гарячкове марення попів Московоского патріархату, що все це було затіяно з метою кинути курсантів під вплив Греко-католицької церкви.

Факти ж насправді такі. Не дивлячись на багаторічне реформування Збройних сил України, що почалося з кінця 90-х рр, військову освіту до 2005 року переживало в основному лише потрясіння у вигляді окремих «експериментів», які не змінювали особливо суть всієї системи. А остання в Україні залишилася, як відомо, з часів СРСР як осколок радянської системи військової освіти, і з величезним скрипом підбудовувалася під потреби Збройних сил незалежної України. Фахівці стверджували, що докорінно реформувати цю сферу треба було ще до кінця минулого століття, і всі передумови для цього існували, не вистачало лише політичної волі і об'єктивності в підходах - кожен тягнув ковдру на себе.

Як би там не було, руки до радикальної реорганізації мережі військових вузів все ж дійшли. Виходячи їх розрахунків потреби офіцерів до кінця планованого реформування армії (основним документом при цьому був відомий Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року, що з'явився під час перебування міністром оборони Євгена Марчука), і почалася нинішня реформа військової освіти.

Головною ідеєю цієї реформи було створення профільних вузів для кожного виду ЗС, тобто один інститут - для Сухопутних військ, один - для Військово-морських сил і один - для Повітряних сил (ВПС і ППО). І якщо з морськими і льотними вузами особливих проблем не виникло, бо вони вже де-факто існували, то у випадку з єдиним інститутом для Сухопутних військ почався сильний ажіотаж.

... До 2005 року «сухопутників» в Україні готували кадрових офіцерів в чотирьох основних вузах: ракетних військ і артилерії в Сумах (4 спеціальності), танкових військ в Харкові (3 спеціальності), і «змішаних»: у Львові (він тоді носив найменування військового інституту Національного університету «Львівська політехніка», 8 спеціальностей) та Одесі (Одеський інститут Сухопутних військ, ОІСВ, 7 спеціальностей). Крім цього, Сухопутні війська поповнювалися випускниками Національної академії оборони в Києві, військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Харківського університету Повітряних сил і Полтавського інституту зв'язку. Однак вибирати необхідно було один вуз з перших чотирьох, оскільки тільки вони - чисто «сухопутні».

Саме між Львівським та Одеським інститутами, як різнопрофільними і володіють найбільш потужною базою, і розгорілася боротьба за першість. У Міноборони була створена спеціальна комісія на чолі з тоді заступник міністра Володимиром Пасько, в яку увійшли інші представники керівництва Міноборони а також Генштабу, командувач Сухопутними військами, все начальники згаданих вузів.

Зауважимо: що було (втім, і є зараз) абсолютно нехарактерним для армії, рішення мало ухвалюватися загальним голосуванням (а не вольовим рішенням старшого за посадою і званням, як це прийнято у військових). Комісія відвідала обидва ВНЗ і обстежила навчально-матеріальну базу, також обговоривши аргументи «за» і «проти» всіх наявних варіантів (про них нижче).

26 березня 2005 року відбулося засідання колегії Міноборони, на якому перевага була віддана Львову, а 21 квітня того ж року - ще одне, яке підтвердило первісне рішення. В результаті 26 травня 2005 року та побачило світ згадану постанову Кабміну №381, згідно з яким до кінця 2007 року курсанти всіх трьох вузів - Одеського, Харківського та Сумського - повинні бути передислоковані до Львова.

... Далі почалося те, що в фантастичних фільмах озвучується фразою диктора «... і була велика битва». Власне, в бій кинулися лише одесити - львів'яни, маючи на руках офіційне рішення Міноборони і постанову Кабміну, дозволили собі розслабитися. Як виявилося зараз, з приходом нової влади, - дуже навіть дарма.

Хто бував в Одесі і Львові і міг порівняти обидва військових ВНЗ, не дасть збрехати: одеський ВВНЗ, в порівнянні з львівським, дійсно вражає: від краю до краю - чотири трамвайні зупинки. Львівський вуз на такому тлі просто крихітка.

Такі цифри: загальна площа колишнього Одеського інституту Сухопутних військ - 60 гектарів проти «львівських» 10 га. У львівському виші, дійсно, на 2005 рік, коли приймалося рішення про єдиному вузі для Сухопутних військ, було найменше: викладачів з вченими ступенями, аудиторій, не було навіть стрілецького тиру для стрільби з пістолета. Щоб організувати нормальні заняття з вогневої підготовки або по тактиці, треба було гнати курсантів аж в Старичі, де знаходився колишній полігон радянського Прикарпатського військового округу - 232-й Загальновійськовий Яворівський полігон, як він називався тоді.

Ці аргументи не були забуті комісією Міноборони, коли вирішувалася доля єдиного вузу для Сухопутних військ. Але були й інші.

Скільки потрібно офіцерів?

Говорячи відверто, на самому початку всієї цієї епопеї виникала така думка (викладаю її, оскільки переконався, що подібні міркування відвідували і багатьох людей в погонах). Львівський інститут має давні традиції підготовки гуманітаріїв для армії - в радянські часи тут готували культпросветработников, а також тут знаходився єдиний в СРСР факультет військової журналістики. Так чому б не зробити «хід конем», залишивши для Сухопутних військ (найчисленнішого виду ЗС України) два вузи? Нехай львів'яни готують офіцерів-гуманітаріїв, а одесити - фахівців з технічних спеціальностей. Як то кажуть, і вовки ситі, і вівці цілі. Начебто, абсолютно логічно. Тим більше якщо врахувати, що єдиний вуз, згідно з вимогами, висунутими Сухопутними військами, повинен готувати спеціалістів одразу по 17 (!) Спеціальностей.

Однако давайте залішімо емоції (до речі, самє смороду на всех етапах вельми заважалі и заважають в ході діскусій на тему) и звернемося до Фактів. Тут Доречний буде навести цифру, представлені генерал-лейтенат Грігорієм Дячуком, колішнім в 2005 году заступником Командувачу Сухопутних войск з бойової подготовки. Адже саме виходячи з них і приймалося колегіальне рішення про передислокацію курсантів «сухопутників» до Львова.

Отже, щосили йшов процес реформування Збройних сил, при цьому істотно скорочувалася кількість особового складу. Згідно зі згаданим Стратегічного бюлетеня, до 2015 року армія повинна була вийти за чисельністю на кінцевий рубіж, що становить 90-100 тисяч чоловік (з них 70-75 тисяч військовослужбовців, решта - цивільний персонал). На частку Сухопутних військ на той час доведеться 58-59 тисяч, з них військових - 53 тисячі чоловік. Офіцерів в СВ буде 7600-7800 чоловік.

Виходячи з цієї чисельності, і були проведені розрахунки щодо потреби Сухопутних військ в офіцерах, а значить, - і в курсантів. І виходило, що, як не крути, два вузи містити накладно (а це і комуналка, і зміст територій і об'єктів, і оплата праці «дублюючих» в 2-х вузах викладачів і обслуговуючого персоналу, і багато ще чого), все чудово « поміщаються »в одному.

Заперечать: наведені вище цифри - це розрахунки, дійсні на 2005 рік. Зараз нове військово-політичне керівництво України, як відомо, внесло свої корективи в перспективний вигляд Збройних сил. Зокрема, 22 липня 2010 року Міноборони офіційно повідомило , Що відповідно до розроблюваної нині Концепції подальшого реформування Збройних Сил України на період до 2015 року, чисельність Збройних сил України буде скорочена на 15-20% від нинішньої, і складе 160-170 тис осіб (з них військових, якщо дотримуватися нині встановлені пропорції, - 120-130 тис). Це означає, що чисельність офіцерських посад, а значить, потреба армії і флоту в офіцерах (держзамовлення на підготовку) буде трохи вище «марчуковскіх» показників.

Але насправді цифри принципово не відрізняються, - офіцерів треба буде більше порядку на 2-2,5 тис осіб. Розрахунки свідчать, що кінцева чисельність офіцерського складу в Сухопутних військах на 2015 рік складе близько 10 000 чоловік. А значить, потреба СВ ЗСУ в щорічному поповненні офіцерським складом буде коливатися близько показника в 300 офіцерів на рік (зауважимо, що вже на 2005 рік держзамовлення на офіцерів для СВ склав всього ... 323 людини - при тому, що зараз армію по реформам Януковича чекають скорочення на 15-20%!).

При таких скромних масштабах потреба Сухопутних військ в молодих офіцерів дуже невелика. Танкістів треба буде всього близько 30 осіб на рік, офіцерів для механізованих військ - близько 40, аеромобілістів (десантників) - близько 30. При цьому необхідне загальна кількість учнів курсантів - близько 1500, але ніяк не більше 1600 чоловік. А «маленький» львівський вуз ліцензований на 1700. Зрозуміло, що мати при цьому навіть тільки два вузи означає використовувати їх потужності менш ніж на половину. Саме виходячи з міркувань доцільності, колегія Міноборони і прийшла до висновку, що одного вузу цілком достатньо.

Зауважимо також: про конкретні цифри з точністю до людини можна буде говорити лише після завершення нинішнього оборонного огляду, який Міноборони обіцяє закінчити до кінця цього року. Ми допускаємо, що наведені нами вище розрахунки будуть відкориговані, - але тільки ... в сторону зменшення. Адже в Збройних силах нині діє і набирає обертів концепція розвитку сержантського корпусу з планами посилення ролі сержантів. А значить, офіцери на посадах рівня командира взводів в Сухопутних військах (найчисленніша когорта офіцерів!) Будуть неминуче скорочуватися, - їх на цих посадах будуть замінювати підготовлені сержанти. У підсумку ми можемо отримати показники, в рази менші наших розрахунків.

Ясно також, що нинішнє рішення про відновлення ОІСВ, тобто про створення ще одного видового вишу для Сухопутних військ, приймалося взагалі без будь-яких розрахунків, від ліхтаря, просто тому, що так захотілося Януковичу. Ну і Маркову з Матвійчуком в компанії з підлеглим Москві попом Агафангелом.

Мільйон за електрику

Тепер перейдемо до найцікавішого моменту - фінансовому. Тим більше цікавого, що армія, як відомо, нині виє від безгрошів'я, а керівництво Міноборони безуспішно лавірує між усвідомленням деградації Збройних сил на тлі хронічного недофінансування, і необхідністю оспівувати стратегічний геній Януковича-Азарова.

... Якісне навчання - це, перш за все, професорсько-викладацький склад і навчально-матеріальна база. Варто визнати: в ОІСВ викладачів з вченими ступенями в 2005 році було більше, ніж безпосередньо у Львівському військовому інституті. У ОІСВ було розгорнуто 28 кафедр проти 16 «львівських». Але насправді це абсолютно не було і не є аргументом, і ось чому.

ОІСВ - вуз так сказати самодостатній, який організував свого часу підготовку курсантів на своїй базі і своїми силами. У той час як Львівський інститут входив до складу Національного університету «Львівська політехніка», що об'єднує 12 інститутів. Суть інтегрування військової освіти в цивільне в тому, щоб не містити в одному місті дві аналогічні кафедри в цивільному і військовому вузі (це не більше ніж безглузда трата коштів), а готувати курсантів по ряду дисциплін на «цивільних» кафедрах. Яка різниця, викладає психологію або спрямують людина в погонах або без оних? Тоді у військовому закладі треба буде мати лише кафедри чисто військових дисциплін. Де, знову таки, проходять військову підготовку і студенти цивільного вузу, які отримують звання офіцерів запасу і формують офіцерський резерв. Крім усього, це дозволяє в одному військовому вузі готувати курсантів із найрізноманітніших напрямів, адже дисципліни за фахом вони вивчають в профільних, спеціалізованих вузах. А стройова підготовка, якою займаються в «рідному», однакова що для танкіста, що для військового журналіста.

Інтеграційна система вирішує дуже багато проблем. Простий приклад: тільки для підготовки курсантів автомобільного факультету військового інституту у Львові задіяно 26 кафедр університету, з їх викладацьким складом і базою. Зрозуміло, що порівнювати при цьому кількість професорів безпосередньо у військових інститутах Одеси і Львова чи буде коректним.

Тим часом, кількість задіяного для підготовки курсантів персоналу (так званий постійний склад) було серйозним аргументом при прийнятті рішення, де вчити «сухопутників». У 2005 на 3245 курсантів в чотирьох вузах доводилося 5400 (!) Осіб постійного складу. У ОІСВ тисяча двісті сорок п'ять курсантів «вчили» в 2005 році (і ці показники зараз доведеться відновлювати, в залежності від кінцевого кількості курсантів, - за рахунок військового бюджету) 2 451 осіб. Зокрема, в навчальному центрі вузу знаходився цілий полк забезпечення, тобто солдат, які обслуговують суто вузівський полігон. У Львівському інституті на 801 курсанта доводилося 875 осіб. У разі передислокації всіх вузів до Львова тут треба було збільшити кількість викладачів всього на 75 осіб, що, на думку військового керівництва, що не було проблемою.

До речі, з приводу військових дисциплін. У момент прийняття рішення по єдиному вузу для СВ багато учасників дискусії з боку задавалися резонним ніби як питанням: чи зможе Львів з його гуманітарними традиціями готувати аеромобілістів або офіцерів для механізованих підрозділів (одесити стверджували, що їх конкуренти «не потягнуть»)? На це питання відповідь дуже проста. Готувати таких фахівців в незалежній Україні, в 1993 році, почали спочатку саме у Львівському військовому інституті, і лише потім ці факультети перевели до Одеси. Причому офіцерів-запасників цього профілю Львів готував постійно.

Ще один аргумент військової комісії - вартість утримання вузів, що при загальновідомою бідності нашої армії також має чимале значення. В цьому випадку величезні розміри ОІСВ і стали основним негативним аргументом. Адже тільки на оплату комунальних послуг одеського вузу витрачалося 4,5 млн гривень в рік, тоді як львівського - 801 тис грн (це за цінами 2005 року! Можна уявити, скільки це буде коштувати зараз, після різкого підвищення Кабміном Азарова цін на «дешевий» газ). Тим часом, прогнозовані комунальні витрати на єдиний вуз не повинні були перевищити 1 млн грн. У той же час комісія військового відомства прийшла до висновку, що в ОІСВ розмістити всі кафедри в одному військовому містечку або навіть двох з наявних трьох не вдасться.

Ще один момент - організація підготовки з військових дисциплін, а тут без полігонів і стрільбищ не обійтися. Це стало одним з аргументів прихильників «одеського варіанту» - мовляв, у Львові немає навіть тиру, а в Одесі свій полігон під боком. Полігон ОІСВ дійсно знаходиться всього в 30 км від міста. Але, як встановили члени комісії, тут можна організовувати лише стрільби зі стрілецької зброї, стріляти з танків і артилерії (а вуз повинен готувати офіцерів для всіх механізованих і танкових військ, всієї артилерії СВ) не можна через близькість населеного пункту. В цьому випадку довелося б возити курсантів на полігон «Широкий лан» за 170 км від Одеси. У той же час, в 60 км від Львова розташований згаданий Яворівський полігон, який незабаром отримав статус Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Про кількість і масштаби проведених тут різних навчань в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру» загальновідомо. Зараз полігон (до речі, на відміну від «Широкого лану», він діє цілий рік) завантажений на 30-40%, і використовувати його для підготовки курсантів, в тому числі задіявши їх в міжнародних навчаннях, проблем не становить.

* * *

Власне, на основі аналізу всіх вищенаведених аргументів і приймалося 5 років тому рішення про створення єдиного вузу для Сухопутних військ, і розміщенні його саме у Львові.

Можливо, з якихось причин (наприклад, виходячи з симпатій до одеситів і їх місту) коштувало створювати єдиний видовий вуз в Одесі. Довелося б витрачати більше коштів на його утримання і на іншу дрібноту (як, наприклад, возити курсантів за 170 км на полігон), але це теж, за великим рахунком, можна виправити. Але факт в тому, що єдиний вуз вже є, і знаходиться він у Львові. А українська влада, виходячи з абсолютно незрозумілих міркувань, приймає рішення створити ще один вуз. І відразу планує зробити з нього академію. І при цьому - за рахунок злиденного військового бюджету перевозить курсантів зі Львова до Одеси (а ще треба створити заново навчально-матеріальну базу, набрати викладачів і обслуговуючий персонал, а у скільки обійдеться в підсумку Міноборони ремонт казарм і аудиторій!).

Дві академії для Сухопутних військ ЗС України, які на двох випускають 300 офіцерів на рік - чи не забагато? Американські сухопутні війська (Army) чисельністю в 550 тисяч чоловік цілком задовольняються однією видовий академією в Вест-Пойнті. А США, зауважимо, - не найбідніша держава світу. Хоча, може бути, і в інших американських штатах хочуть мати свої вузи, але там якось гроші платників податків все ж звикли вважати. А як розцінити сам підхід: ОІСВ займає 60 га землі практично в центрі Одеси. Цікаво, чи зміг би Пентагон зі своїм казковим бюджетом містити для свого вузу пару кварталів, наприклад, в Лос-Анджелесі?

А в Україні, яка, без сумніву, куди «багатшими» США, таке можливо. Цікаво, що і Міноборони України, і Кабмін на чолі з Азаровим постійно скаржаться на брак коштів. Господа, та яких вам грошей вистачить з такими підходами? Тут і десятка річних бюджетів США буде замало ...