Зовнішня політика Росії в середині XVI століття

1. Основні напрямки зовнішньої політики Можна з упевненістю сказати, що XVI століття було одним з найскладніших...
2. Кримський напрямок
3. східний напрямок

Основні напрямки зовнішньої політики

Можна з упевненістю сказати, що XVI століття було одним з найскладніших періодів в історії держави. Складність полягала в першу чергу в тому, що саме в цей час Московське князівство почало збирати в єдине централізовану державу землі колись розрізнених земель.

Звичайно, виникнення сильного Російської держави було вигідно далеко не всім з його сусідів, і тому в міру становлення країни змінювалися і завдання зовнішньої політики російських правителів.

Основні зовнішньополітичні напрямки склалися ще за Івана III, продовжуючись у політиці його сина Василя III і онука Івана IV, і включали в себе:

• Північно-західне балтійське напрям.
• Південне кримський напрямок.
• Східне казанське і астраханське.

Балтійське напрямок

Північно-західний напрямок зовнішньої політики в підсумку призвело до затяжної 25-річної Лівонської війні. Її основною метою був вихід до Балтійського моря, який можна було отримати шляхом повернення захоплених Лівонським орденом прибалтійських земель.

Нічого не зрозуміло?

Спробуй звернутися за допомогою до викладачів

Перший етап війни був відзначений перемогою російських в 1560 р Однак до 1569 року Польща і Литва заснували мова Посполиту, і в союзі зі Швецією стали вести війну проти Російської держави.

В цілому, поразка Росії в цій війні говорить не тільки про відсталою економіці того часу, але і є наслідком опричнини. Важливо й зрада перейшов на бік ворога князя Андрія Курбського, тому як йому відомо було про військові плани царя Івана IV.

Таким чином, Лівонська війна виснажила сили нашої держави, але вихід до Балтійського моря так і не було отримано.

Кримський напрямок

Що стосується південного напрямку, то головним завданням держави є зміцнення південних кордонів від набігів кримських ханів. Уряд Івана Грозного не захотіло в відкриту протистояти кримчакам. Оборонна лінія складалася з природних перешкод і фортець. З цією метою було розпочато освоєння родючих земель Дикого поля.

З'явилися засічні риси - тобто оборонні лінії з завалів лісу (засека), в проміжки яких ставили дерев'яні фортеці (остроги), що закривали прохід татарської кінноти в засіках.

зауваження 1

Так з'явилися Білгородська і Тульська засічні риси.

східний напрямок

зауваження 2

Варто відзначити, що східний напрямок в політиці Івана Грозного було спрямоване не на повернення своїх земель, а на приєднання нових.

Розпалася до того періоду часу Золота Орда була поділена на велику кількість державних утворень, з яких найбільш виділялися Астраханське і Казанське ханства як постійно загрожують російським землям. Крім того, вони контролювали Волзький торговий шлях, і їх родючі землі вельми цікавили дворянство.

Завоювання Казанського ханства Іван Грозний почав з невдалих дипломатичних кроків, коли Казанський хан вбив російських послів, кажучи про неможливість мирних переговорів. Через це з метою підпорядкування Казанського ханства були відправлені три походу, перші два з яких не увінчалися успіхом, однак на третій раз військовий похід підпорядкував Казань Москві. Таким чином, до складу Московського князівства увійшло все Середнє Поволжя.

Тим не менше, використання Волзького торгового шляху все одно було неможливо на всій його довжині через ворожих дій Астраханського ханства. Російською території регулярно відбувалися збройні набіги. Поведінка астраханцев було обумовлено з упевненістю в підтримці непримиренного противника Російської держави - Кримського хана.

Іван IV приєднав Астраханське ханство не тільки з використанням військової сили, а й дипломатії. У 1556 році російські війська взяли Астрахань практично без бою, так як скористалися міжусобицями орди за спадок. Відтепер весь Волзький шлях знаходився під контролем Росії, і став відкритий шлях до Сибіру.

У Сибіру хан Кучум відмовився від васальної залежності Москві, убивши російського посла. У свою чергу, цар наділив купців Строганових грамотою на всі східні землі від Уралу, і вони зібрали на свої кошти дружину козаків на чолі з Єрмаком. Коли цар дав добро на боротьбу з ханом Кучум, військо Єрмака розбило його в 1581 році, а ще через рік столицю Сибірського ханства Кашлик зайняли козаки. У 1598 року хан Кучум був розбитий остаточно, і Західна Сибір стала частиною Російської держави.

зауваження 3

Слід зазначити, що зовнішня політика Івана Грозного обмежувалося одними військовими діями, і наша держава з середини XVI століття займається зміцненням своїх позицій на світовій політичній арені. В цей час встановлюються відносини з Данією, Англією, італійськими містами, Німецькою імперією, Індією та Іраном.

Таким чином, підсумки зовнішньої політики Івана Грозного полягали не тільки в розширенні території держави, а й у встановленні дружніх відносин з різними великими країнами світу.